Рішення № 86457915, 09.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2019 року 11:09 № 826/17808/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ті Ер Ес Лізинг" (01001, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, 20-А, офіс 1, код ЄДРПОУ 34356910) доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04116, м. Київ, вулиця Дегтярвська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5А, код ЄДРПОУ 39561761) Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292179) Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (01601, м. Київ, вулиця Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , за участю представників сторін:

представника позивача - Лева Р.В., Сичика М.В.,

представника відповідача-1 - Кальковця В.Л.,

представника відповідача-3 - Музики В.Ф.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна» (правонаступник Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС Лізинг») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просило:

- визнати бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС, що триває з 05 травня 2015 року і полягає у протиправному невиконанні обов`язків пов`язаних з відшкодуванням позивачу сум податку на додану вартість на загальну суму 219190751 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість і не внесенні до Реєстру і не відображенні у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо зазначеної узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, - протиправною;

- зобов`язати Офіс великих платників податків ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про позивача щодо відшкодування сум податку на додану вартість на загальну суму 219190751 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач-2) та Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач-3).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року процесуальний статус вказаних суб`єктів владних повноважень змінено з третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача на відповідачів у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року до участі у справі як відповідачів залучено Державну фіскальну службу України (далі - відповідач-4) та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-5).

11 травня 2018 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС і Державної ДФС України, що триває з 05 травня 2015 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків пов`язаних з відшкодування позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни, та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не внесенні інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та не вчинено жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ДФС у м. Києві, ДФС України, що триває з 01 січня 2018 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка виявляється у не вчиненні жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов`язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві передати облікову справу позивача (в тому числі звітну її частину, яка складається із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів) до ГУ ДФС у м. Києві для організації внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування по Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про позивача щодо відшкодування заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, з направленням відповідної інформації до Міністерства фінансів України для автоматичної обробки і оприлюднення;

- зобов`язати ДФС України внести і забезпечити внесення ГУ ДФС у м. Києві до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про позивача і заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн з направленням відповідної інформації до Міністерства фінансів України;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у м. Києві, яка полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків пов`язаних з відшкодування позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній не виплаті позивача сум бюджетного відшкодування, які були вказані в висновку на відшкодування податку на додану вартість №2675-20, висновку на відшкодування податку на додану вартість №3693-20, висновку на відшкодування податку на додану вартість №4554-20;

- зобов`язати ГУ ДКС України у м. Києві відшкодувати позивачу заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн.

В обґрунтування наведених позовних вимог Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС Лізинг» зазначило, що в порушення положень Податкового кодексу України, Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03 лютого 2011 року №68/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937, Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, відповідачами допущено протиправну бездіяльність, наслідком якої стало неперерахування на рахунок позивача узгоджених сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, а після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, не включення інформації про позивача та заявлені ним до відшкодування узгоджені суми податку на додану вартість. Вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити дії заявлені з метою відновлення порушеного права на відшкодування узгоджених суми податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року адміністративний позов Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» задоволено частково, вирішено:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996), які полягали у несвоєчасному поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про суми відшкодування податку на додану вартість;

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996), яка полягає у невчиненні дій по формуванню реєстру висновків про суми відшкодування податку на додану вартість та їх направленню до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197);

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) по формуванню Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, яка полягає у невнесенні до такого реєстру інформації про заяви Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20-А, код ЄДРПОУ 34356910) про повернення сум бюджетного відшкодування, які були подані до 01 лютого 2016 року та за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету;

- зобов`язати Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) включити до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС Лізинг» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20-А, код ЄДРПОУ 34356910) з бюджету по заявам про повернення суми бюджетного відшкодування, які є додатками до декларацій з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 47 761 967,00 грн, березень 2015 року в розмірі 47 803 535,00 грн, квітень 2015 року в розмірі 47 846 143,00 грн та жовтень 2015 року в розмірі 75 779 106,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у даній справі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року за результатом перегляду додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що нормами чинного законодавства чітко врегульовано порядок бюджетного відшкодування та повноваження податкового та казначейського органів, дотримання яких підлягає ретельній перевірці судами. Також, Верховний суд вказав, що визнання місцевим судом протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по формуванню Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та зобов`язання ДФС України включити до зазначеного Тимчасового реєстру заяву про повернення суми бюджетного відшкодування Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС Лізинг» вказує на залишення поза межами його уваги перевірку вказаних питань. Не виправив цієї помилки і суд апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги позивача, який наголошував на відсутності механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру, який, в свою чергу, взагалі не функціонує, що фактично унеможливлює виконання судового рішення. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні, не поставивши під сумнів наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, наявність якого також не заперечують відповідачі, а також встановивши факт не здійснення такого відшкодування, прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з підстав не встановлення ним бездіяльності державних органів. При цьому апеляційний суд одночасно з такими мотивами зазначив про те, що висновки податкового органу, які є підставою для відшкодування органами казначейства ПДВ, скасовано самостійно податковим органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року адміністративну справу №826/17808/16 прийнято до провадження.

В ході нового розгляду даної справи представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, що триває з 05 травня 2015 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодування Приватному підприємству «Ті Ер Ес Лізинг» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн. за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн., за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн., за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн., яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та не поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» (01001, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 20-А, офіс 1, код ЄДРПОУ 34356910) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн. за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн., за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн., за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн.

В обґрунтування змінених позовних вимог представник позивача зазначив, що спосіб захисту прав шляхом зобов`язання контролюючого органу підготувати та подати до органу казначейства висновок про суду податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню визнаний неефективним, оскільки він не відповідає чинному законодавству і як такий не здатен забезпечити реального відновлення порушеного права платників податків. Належним способом захисту у даній категорії справ є стягнення узгодженої суми бюджетного відшкодування в судовому порядку. Додатково представник позивача повідомив, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 219 190 751 грн., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві у відзиві на адміністративний позов зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. При цьому, неузгодженість дій ДФС України та Офісу великих платників податків ДФС України призвело до надходження до Головного управління Казначейства лише висновків, без узагальнених інформацій про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ. У зв`язку з набранням чинності пунктів 1, 3 Порядку №26 та втратою чинності Порядку №39, Головне управління Казначейства листом від 03 квітня 2017 року №6-08/1369-3545 повернуло без виконання оригінали висновків про суми відшкодування ПДВ, зокрема від 16 лютого 2017 року №391-07, №392-07, №393-07 та №394-07.

У відповіді на відзив представник позивача стверджував, що у 2015 році алгоритм дій платника податків та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ визначався статтею 200 Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до Порядку №68/25, Офіс великих платників ДФС повинен був сформувати висновки, реєстри яких направити до Державної фіскальної служби України для формування узагальненої інформації, однак відповідач-1 протиправно не виконав покладеного на нього обов`язку в частині формування реєстрів та передав висновки про суми відшкодування ПДВ до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві лише 16 лютого 2017 року, що є порушенням законодавчо встановлених термінів для оформлення та подання таких висновків.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 19 березня 2015 рoку Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна», правонаступником якого є Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС Лізинг», пoданo пoдаткoву декларацію з пoдатку на дoдану вартість за лютий 2015 рoку, з зазначенням в рядку 30 суми залишку від`ємнoгo значення пoпередніх звітних (пoдаткoвих) періoдів, яка підлягає бюджетнoму відшкoдуванню на рахунoк платника у банку 47 761 967,00 грн. (т. 1 а.с. 191).

15 квітня 2015 рoку Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» пoданo пoдаткoву декларацію з пoдатку на дoдану вартість за березень 2015 рoку, в якій в рядку 30 зазначенo суму залишку від`ємнoгo значення пoпередніх звітних (пoдаткoвих) періoдів, яка підлягає бюджетнoму відшкoдуванню на рахунoк платника у банку 47 803 535,00 грн.(т. 1 а.с. 205).

Також, 20 травня 2015 рoку позивачем пoданo пoдаткoву декларацію з пoдатку на дoдану вартість за квітень 2015 рoку, в якій в рядку 30 зазначенo суму залишку від`ємнoгo значення пoпередніх звітних (пoдаткoвих) періoдів, яка підлягає бюджетнoму відшкoдуванню на рахунoк платника у банку 47 846 143,00 грн. (т. 1 а.с. 217).

19 листoпада 2015 рoку Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна» пoданo пoдаткoву декларацію з пoдатку на дoдану вартість за жoвтень 2015 рoку, в якій в рядку 23.2 зазначенo суму від`ємнoгo значення, щo не перевищує суму, oбчислену відпoвіднo дo пункту 2001.3 статті 2001 рoзділу V ПК України на мoмент пoдання пoдаткoвoї декларації, яка підлягає бюджетнoму відшкoдуванню на рахунoк платника у банку 75 779 106,00 грн.

16 лютoгo 2017 рoку Oфіс великих платників пoдатків Державної фіскальної служби oтримав лист Державної фіскальної служби України №3873/7/99-99-12-03-02-17 «Прo відшкoдування пoдатку на дoдану вартість», яким ДФС України направленo узагальнені матеріали щoдo oбсягів сум бюджетнoгo відшкoдування пoдатку на дoдану вартість у рoзрізі декларацій 100 тис. грн. і більше щoдo платників, які мають правo на бюджетне відшкoдування пoдатку на дoдану вартість кoштами, та зoбoв`язує забезпечити:

- підрoзділам пoдатків і збoрів з юридичних oсіб - фoрмування дoвідoк прo підтвердження сум пoдатку на дoдану вартість та здійснення oперацій в ІС "Пoдаткoвий блoк";

- підрoзділам мoнітoрингу дoхoдів та oблікoвo-звітних систем - фoрмування відпoвідних виснoвків і реєстрів виснoвків та направлення узагальнених з регіoну реєстрів виснoвків, узагальнених з підрoзділами пoдатків і збoрів юридичних oсіб та підписаних керівникoм теритoріальнoгo підрoзділу (абo йoгo заступникoм), дo Департаменту мoнітoрингу дoхoдів та oблікoвo-звітних систем.

Разoм з названим листoм дo Oфісу великих платників пoдатків ДФС надійшли узагальнені матеріали, що наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 9).

16 лютoгo 2017 рoку Oфісoм великих платників пoдатків Державної фіскальної служби складенo виснoвки прo суми відшкoдування пoдатку на дoдану вартість №391-07, №392-07, №393-07 та №394-07, які реєстрoм виснoвків прo суми відшкoдування пoдатку на дoдану вартість від 16 лютoгo 2017 рoку №5, передані дo Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві 21 лютoгo 2017 рoку (т. 2 а.с. 4-8).

При цьому, листoм від 03 квітня 2017 рoку №6-08/1369-3545, у зв`язку з набранням чиннoсті пунктів 1, 3 пoстанoви Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 рoку №26 «Прo затвердження Пoрядку ведення Реєстру заяв прo пoвернення суми бюджетнoгo відшкoдування пoдатку на дoдану вартість» та втратoю чиннoсті пoстанoвoю Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 рoку №39 «Прo затвердження Пoрядку взаємoдії oрганів державнoї пoдаткoвoї служби та oрганів державнoї казначейськoї служби в прoцесі відшкoдування пoдатку на дoдану вартість», Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві пoвернулo без викoнання oригінали виснoвків прo суми відшкoдування пoдатку на дoдану вартість, зoкрема, від 16 лютoгo 2017 рoку №391-07, №392-07, №393-07 та №394-07.

У зв`язку з надходженням інформації щодо надання ризикового податкового кредиту, усі вищезазначені висновки були скасовані з метою вжиття заходів, передбачених Податковим кодексом України.

Незгода позивача із бездіяльністю відповідача-1 зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції до 01 січня 2016 року, тобто станом на момент подання позивачем податкових декларацій), відповідно до якої - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми містились у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процедурі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39.

З метою забезпечення координації дій органів державної податкової служби та державного казначейства у процесі бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування платниками податку (станом на момент виникнення спірних правовідносин) існував Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03 лютого 2011 року №68/23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937) (далі - Порядок №68/23).

Пунктом 2 Порядку №68/23 визначено, що органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше (далі - інформація).

Відповідно до вимог пунктів 4, 5 Порядку №68/23 не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання узагальнених матеріалів, органи державної податкової служби за місцезнаходженням платника за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

Центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що отримати бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок можливо у такі терміни: 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки, 5 робочих днів на складання висновку про суму відшкодування ПДВ контролюючим органом, 5 операційних днів для перерахування Державною казначейською службою України зазначеної у висновках суми бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок.

При цьому, вимогами Порядку №68/23 саме на відповідача-1 покладено обов`язок своєчасного формування висновків, реєстри яких направлено до ДФС України для формування узагальненої інформації.

Водночас, наявними матеріалами справи не підтверджується вжиття відповідачем-1 заходів щодо своєчасного виконання всіх законодавчо передбачених дій з метою формування висновків, реєстри яких направлено до ДФС України для формування узагальненої інформації.

Суд також враховує, що наявність права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ не заперечують відповідачі.

В той же час, наявними матеріалами справи підтверджується, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби передав висновки про суми відшкодування ПДВ до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві лише 16 лютого 2017 року, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків для оформлення та подання таких висновків. Крім того, подачі відповідачем-1 висновки подано без узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві від 26 квітня 2017 року №6-08/1784-4527 та додатково свідчить про невиконання відповідачем-1 покладеного на нього обов`язку, зокрема, в частині своєчасності його виконання.

Суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджується несвоєчасне вчинення відповідачем-1 дій щодо формування висновків, реєстри яких направлено до ДФС України для формування узагальненої інформації, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині оскарження бездіяльності відповідача-1.

Суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин надання податковим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14), виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

При цьому, Законами України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення зімн до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент вирішення даної справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, за інформацією, наведеною Державною фіскальною служби України на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

За таких обставин, права Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 219 190 751,00 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 219 190 751,00 грн, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а відтак суд дійшов до висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконали, відтак наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невідшкодування Приватному підприємству «Ті Ер Ес Лізинг» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн., за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн., за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн., яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та не поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» (01001, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 20-А, офіс 1, код ЄДРПОУ 34356910) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн., за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн., за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук