Рішення № 86457911, 18.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2019 року № 826/8184/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-тест" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби Українипро скасування Наказу №5123 від 15.06.2017 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-тест» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), Державної фіскальної служби України (відповідач-2), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неоприлюднення плану-графіка на 2017 рік на офіційному веб-сайті ДФС України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №5123 від 15 червня 2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Євро-тест» код 32524702».

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ на проведення перевірки прийнятий протиправно, оскільки витяг з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 року не відповідає формі, зазначеній у додатку №1 до Порядку формування плану-графіка проведення документальних перевірок платників податків. Крім того, станом на дату затвердження в.о. голови ДФС України плану-графіка на ІІ квартал 2017 року, а саме на 31 березня 2017 року в даному графіку Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-тест» було відсутнє.

Також, представник позивача повідомив, що саме територіальні органи ДФС формують план-графік (коригування плану-графіка), в той час як функції ДФС обмежуються лише діями щодо його затвердження. На думку позивача, контролюючим органом не дотримана процедура (порядок) включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Тест» до плану-графіка на ІІ квартал 2017 року. При цьому, лише дотримання процедур та підстав включення платника-податків до плану-графіку може бути належною підставою видання наказу про проведення перевірки.

Додатково представник позивача стверджував, що при прийнятті рішення про включення позивача до плану-графіку проведення перевірки не враховано строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача-1 зазначив, що оскаржуваний наказ є правомірним, адже листом Державної фіскальної служби України від 04 квітня 2017 року №8293/7/99-99-14-03-01-17 доведено затверджений план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-тест» доведено до відпрацювання за період діяльності з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року. Також представник відповідача-1 просив врахувати, що регламентом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не передбачено можливості будь-якого коригування чи внесення змін до наказів та інших розпорядчих документів, в т.ч. плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків, а лише встановлено обов`язок щодо їх виконання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 15 червня 2017 року видало наказ №5123 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Євро-тест» код 32524702», відповідно до якого на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Євро-тест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Незгода позивача із підставами та порядком прийняття даного наказу зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначений статтею 77 Податкового кодексу України.

Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Водночас, суд зазначає, що пункт 77.1 статті 77 Податкового кодексу України щодо обов`язку передбачення документальної планової перевірки у плані-графіку проведення планових документальних перевірок доповнений абзацом 2 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, згідно з яким план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, про що зазначив і сам позивач.

Водночас, розділом ІІ названого Закону «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що він набирає чинності з 01 січня 2017 р.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99у за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія абзацу 2 пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України поширюється на порядок оприлюднення планів-графіків документальних планових перевірок, затверджених після набрання чинності Законом №1797-VIII, тобто, з 01 січня 2017 р.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що твердження позивача про бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо оприлюднення на офіційному веб-сайті плану-графіку документальних планових перевірок на 2017 рік є безпідставними, оскільки до 01 січня 2017 року у відповідача-2 відповідно до норм чинного законодавства був відсутній такий обов`язок.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік) розроблений Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 серпня 2016 року №723) (далі - Порядок №524).

Пунктом 2 Порядку №524 визначено, що річний план-графік складається, починаючи з 2018 року. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС.

Відтак, контролюючий орган до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки може оприлюднити на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику план-графік документальних планових перевірок на поточний рік, що додатково спростовує доводи позивача в частині наявної бездіяльності відповідача-2.

Суд також враховує, що позивачем не оскаржуються в межах даного спору дії ДФС України щодо включенню позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 року та не оскаржується безпосередньо план-графік, а отже, правомірність/неправомірність таких дії та графіку не є предметом розгляду в межах даної адміністративної справи.

Пунктом 5 Порядку №524 визначено, що затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відтак, відповідач-1 при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на виконання плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 року, затвердженого в.о. ДФС України.

При вирішенні даної справи суд враховує також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 травня 2018 р. у справі № 806/2127/16, згідно з якою позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише у разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій, за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після її проведення права платника порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків.

При вирішенні справи судом враховано, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з метою вручення направлень на перевірку від 27 червня 2017 року №735/26-15-14-02-03, №734/26-15-14-02-03, №736/26-15-14-02-03 здійснено виїзд на юридичну та фактичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-тест», однак директор товариства повідомив про недопуск та відмову від підписання направлень на перевірку.

Тобто, позивачем здійснено захист своїх прав на стадії допуску контролюючого органу до проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу. При цьому, судом встановлено, що на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв`язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки начальником Головного управління ДФС у м. Києві 29 червня 2017 року було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Євро-Тест».

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач-1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а наявними матеріалами справи та фактичними обставинами не підтвердилась наявність оскаржуваної бездіяльності відповідача-2.

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач-1 як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-тест» відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук