Ухвала суду № 86457786, 19.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

19 грудня 2019 року м. Київ№ 640/16396/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Шилан Д.О. (довіреність від 06.09.2019 року №14/1-14-136), представника відповідача Пархоменко М.В. (довіреність від 17.04.2019 року №3373/20.3/22-19) вирішивши у відкритому судовому засіданні питання залишення позову без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі

за позовом Міністерства освіти і науки України доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство освіти і науки України (далі також - позивач, МОН України, Міністертсво) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича (від 26.07.2019 року №58643777/20.1/4) про накладення на Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10) штрафу за невиконання без поважних причин встановлений державним виконавцем строк рішення у розмірі 5 100,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 04.11.2019 року. Зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №58643777 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до початку судового засідання.

У судове засідання 04.11.2019 року прибув представник позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 року застосовано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України. Стягнуто в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України штраф у сумі 3 842,00 грн. на рахунок Державної судової адміністрації України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 року витребувано повторно у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №58643777. Відкладено судове засідання до 20.11.2019 року.

У судове засідання 20.11.2019 року прибула представник позивача. Належним чином повідомленим відповідачем про дату, час та місце проведення судового засідання, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 року про застосування заходів застосування процесуального примусу у справі №640/16396/19 скасовано.

Представником позивача подано відповідь на відзив та уточнену позовну заяву в порядку статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому, зокрема, просить поновити строк на подання уточненої позовної заяви.

Судом поставлено на обговорення питання прийняття уточненої позовної заяви до розгляду.

Відповідно до змісту прохальної частини уточненої позовної заяви, позивач просить суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції:

1) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо не вчинення певних дій, а саме: не винесення постанови про закриття виконавчого провадження №58643777 та не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року і постанови про накладення штрафу від 26.07.2019 року;

2) зобов`язати вчинити дії, а саме:

- винести постанову про закриття виконавчого провадження №58643777;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року;

- скасувати постанову про накладення на Міністерство освіти і науки України штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

З огляду на відповідність уточненої позовної заяви, якою збільшено позовні вимоги, частині сьомій статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду та поновлення строку на її подання.

У зв`язку з викладеним, судом відкладено розгляд справи №640/16396/19 до 02.12.2019 року з метою надання відповідачу часу надати суду правову позицію щодо уточненої позовної заяви.

Через канцелярію суду 03.12.2019 року відповідачем подано заперечення на уточнену позовну заяву, в яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, відповідачем подано клопотання про залишення уточненої позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статі 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем вказано, що позивача не було позбавлено можливості своєчасно звернутися до суду у десятиденний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, для оскарження постанови державного виконавця від 18.03.2019 року про стягнення виконавчого збору.

Через канцелярію суду 16.12.2019 року позивачем подано клопотання про поновлення строку подання уточненої позовної заяви.

Позивачем зазначено, що у судовому засіданні 20.11.2019 року судом поновлено строк на подання уточненої позовної заяви.

Крім того, позивачем повідомлено, що клопотання про залишення уточненої позовної заяви без розгляду Міністерством не отримано, з огляду на що, (цитата) «Міністерству лишається здогадуватись, на що саме посилався представник відповідача у клопотанні про залишення без розгляду уточненої позовної заяви».

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 16.12.2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, з огляду на що, судове засідання відкладено до 19.12.2019 року.

Через канцелярію суду 18.12.2019 року позивачем подано клопотання про поновлення строку, в якому зазначено, що 28.03.2019 року на адресу Міністерства надійшли дві постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича від 18.03.2019 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

МОН України листом від 04.04.2019 року №14.1/2-19, отриманому відповідачем 10.04.2019 року, з-поміж іншого зазначено, що під час ухвалення рішення від 12.10.2018 року у справі №814/1516/18 Миколаївським окружним адміністративним судом не повно досліджено норми чинного законодавства та не з`ясовано факт існування наказу Міністерства освіти і науки України від 10.12.2003 року №811, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2004 року за №201/8800 "Про затвердження Положення про ІВС "Освіта" та Порядку замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка".

З огляду на те, що на думку позивача, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 року у справі №814/1516/18, не зобов`язано МОН України затвердити новий порядок, оскільки його вже затверджено та ним врегульовано правовідносини щодо замовлення, видачі та обліку документів про освіту, позивач вважає, що рішення суду в цій частині ним виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Тому, просить закінчити виконавче провадження та та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року.

Станом на 28.03.2019 року вказані постанови, як зазначено позивачем, не порушували прав Міністерства, оскільки МОН України очікувало скасування постанови про стягнення виконавчого збору та винесення постанови про закриття виконавчого провадження.

Про факт невчинення дій державним виконавцем Нідченком Д. Є ., очікуваних Міністерством, останнє дізналося лише 15.08.2019 року (вх. 23569/0/0-19) після отримання постанови державного виконавця від 26.07.2019 року про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення уточненої позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування проголошення судового рішення за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення без розгляду уточненої позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що представником позивача подано відповідь на відзив та уточнену позовну заяву в порядку статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 20.11.2019 року судом поставлено на обговорення питання прийняття уточненої позовної заяви до розгляду.

Відповідно до змісту прохальної частини уточненої позовної заяви, позивач просить суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції:

1) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо не вчинення певних дій, а саме: не винесення постанови про закриття виконавчого провадження №58643777 та не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року і постанови про накладення штрафу від 26.07.2019 року;

2) зобов`язати вчинити дії, а саме:

- винести постанову про закриття виконавчого провадження №58643777;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року;

- скасувати постанову про накладення на Міністерство освіти і науки України штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

З огляду на відповідність уточненої позовної заяви, якою збільшено позовні вимоги, частині сьомій статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду.

Крім того, приймаючи заяву позивача в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не вчинення певних дій, а саме: не винесення постанови про закриття виконавчого провадження №58643777 та не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року у виконавчому провадженні №58643777 до розгляду, судом враховано наступне.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що постанову від 18.03.2019 року про стягнення виконавчого збору з позивача винесено в рамках виконавчого провадження №58643777. Вказана постанова в окреме виконавче провадження не виводилася.

Крім того, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає, зокрема, у не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №58643777.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною в частині не винесення постанови про закриття виконавчого провадження №58643777 та не скасування постанови про стягнення виконавчого збору, зобов`язання вчинити дії, від 18.03.2019 року у виконавчому провадженні №58643777, підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України Миколаївським окружним адміністративним судом, як судом, яким видано виконавчий лист №814/1516/18 від 08.01.2019 року у адміністративній справі №814/1516/18 та на підставі якого відкрито виконавче провадження №58643777, у межах якого, на думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність та мали бути б вчинитися певні дії.

Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам (відповідно до частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України "Місцеві адміністративні суди" - місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

Враховуючи положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку по розгляд позовних вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо не вчинення певних дій, а саме: не винесення постанови про закриття виконавчого провадження №58643777 та не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року; 2) зобов`язання вчинити дії, а саме: винести постанову про закриття виконавчого провадження №58643777; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року.

З огляду на те, що подання уточненої позовної заяви є диспозитивним правом позивача, суд дійшов висновку про поновлення строку подання уточненої позовної заяви до суду, з чого висновується, що суд вважає уточнену позовну заяву подану у день подання первинної позовної заяви - 29.08.2019 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду уточненої позовної заяви в повному обсязі.

Водночас, із змісту цього клопотання судом встановлено, що відповідач посилається саме на порушення позивачем строку звернення до суду із оскарженням постанови державного виконавця від 18.03.2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №58643777.

Суд дійшов висновку поставити на розгляд питання про залишення без розгляду (уточненої) позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо не вчинення певних дій, а саме: не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року; зобов`язати вчинити дії, а саме: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року, з наступних підстав.

Із змісту клопотання позивача про поновлення строку від 18.12.2019 року, судом встановлено, що постанову державного виконавця від 18.03.2019 року стягнення виконавчого збору отримано позивачем 28.03.2019 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, з адміністративним позовом позивач, відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, звернувся лише 29.08.2019 року, тобто, з порушенням десятиденного строку звернення до суду, визначеного процесуальним законом для цієї категорії справ.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду, натомість, вказано лише про очікування вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження відповідачем.

Суд зауважує, що оскільки позивач був впевнений, що ним виконано судове рішення до відкриття виконавчого провадження, Міністерство не було позбавлено можливості оскаржити постанову від 18.03.2019 року про стягнення виконавчого збору, отриману поштовим зв`язком від відповідача 28.03.2019 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01. 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження постанови від 18.03.2019 року про стягнення виконавчого збору, а вказані обставини, як поважні причини порушення строку звернення до суду, судом визнаються не обґрунтованими.

Керуючись статтями 118-123, 240, 243, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення уточненої позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. Адміністративний позов Міністерства освіти і науки України в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо не вчинення певних дій, а саме: не скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року; зобов`язати вчинити дії, а саме: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.03.2019 року залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України і може бути оскаржена відповідно до положень статей 287, 292-294, 296, 297 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, адреса: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 10);

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Повну ухвалу складено 19.12.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна