Рішення № 86457773, 15.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2019 року №640/7411/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Дніпровський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), в якому позивач просила суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікової А.С. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2019 р. (ВП №57991997), постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 02.01.2019 р. (ВП №57991997), постанови про арешт коштів боржника від 25.02.2019 р. (ВП №57991873), постанови про арешт майна боржника від 02.01.2019 р. (ВП №57991873);

- зобов`язати державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікової А.С. скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2019 р. (ВП №57991997); постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 02.01.2019 р. (ВП №57991997); постанову про арешт коштів боржника від 25.02.2019 р. (ВП №57991873); постанову про арешт майна боржника від 02.01.2019 р. (ВП №57991873) (далі - оскаржувані постанови).

Ухвалою суду від 05.06.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/7411/19 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані дії та постанови є протиправними, оскільки правові підстави для стягнення з позивача в межах спірних правовідносин виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відсутні.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії та постанови вчинені (прийняті) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

02.01.2019 р. в.о. начальника Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лагоцькою В.Ф. в межах виконавчого провадження ВП №40630210 по примусовому виконанню виконавчого листа №2604/24484/12, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 07.10.2013 р., прийнято:

- постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 121521,40 грн., а також виведено вказану постанову в окреме провадження;

- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 370,00 грн., а також виведено вказану постанову в окреме провадження.

02.01.2019 р. державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротніковою А.С. прийнято оскаржувані постанови:

- про відкриття виконавчого провадження ВП №57991873 по примусовому виконанню вказаної вище постанови про стягнення виконавчого збору;

- про відкриття виконавчого провадження ВП №57991997 по примусовому виконанню вказаної вище постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Крім того, в межах виконавчого провадження ВП №57991873 державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротніковою А.С. прийнято постанову про арешт майна боржника від 02.01.2019 р., якою накладено арешт на майно ОСОБА_1 , та постанову про арешт коштів боржника від 25.02.2019 р., якою накладено арешт на грошові кошти на всіх рахунках.

Разом з тим, в межах виконавчого провадження ВП №57991997 державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротніковою А.С. прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження ВП №57991873 та ВП №57991997 у зведене виконавче провадження №57992288.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з ч. 3 ст. 40 та ст. 42 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанова державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню, та у випадку їх надходження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня такого надходження виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, згідно зі ст. 30 та ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

В обґрунтування протиправності прийняття оскаржуваних постанов позивач посилався на відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, зокрема, оскільки державним виконавцем не вчинялось дій з примусового виконання рішення суду.

Однак, вказані вище твердження позивача суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки доказів оскарження та/або визнання протиправними та скасування прийнятих в межах виконавчого провадження ВП №40630210 постанов від 02.01.2019 р. про стягнення виконавчого збору та/або про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження позивачем суду не надано.

Отже, вказані вище постанови від 02.01.2019 р. про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є чинними, а тому, зважаючи на вказані вище норми Закону №1404-VIII, державний виконавець Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікова А.С. вчинивши (прийнявши) оскаржувані дії (постанови) діяла у відповідності до вимог законодавства.

При цьому, позивачем не зазначено, а судом не встановлено інших підстав для визнання протиправними оскаржуваних дій та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 20; код ЄДРПОУ 35011660) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко