Рішення № 86457542, 09.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2019/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представника позивача - Амінової С.Р.,

представників відповідача - Веремієнко М.О., Паркана Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) та рішень про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017611306, № 0017631306, № 0017661306, № 0017621306, № 0017651306, № 0017671306, від 10.07.2019 р. № 0022441306; вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001931306, № Ф-0001941306; рішення від 05.04.2019 р. № 0004661306, № 0004671306, № 0004701306.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність висновків контролюючого органу, зроблених за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки, щодо використання ним праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та не нарахування заробітної плати працівникам за виконану роботу, які працювали згідно договору аутстаффінгу. Вказує на те, що на підставі договору аутстаффінгу, укладеного між ФОП ОСОБА_1 , як клієнтом, та ТОВ "Стафф-Сервіс", як виконавцем, використовував працю наданих йому контрагентом працівників, однак не виступав роботодавцем цих працівників, не мав з ними трудових відносин, на нараховував та не виплачував їм заробітну плату, у зв`язку з чим не мав обов`язку щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету. Господарські операції з надання ТОВ "Стафф-Сервіс" працівників оформлені первинними бухгалтерськими документами, за отримані послуги контрагенту сплачено передбачені договором кошти, а тому доводи відповідача про їх нереальний характер не відповідають дійсності. Твердження відповідача про невідповідність квитанцій вимогам до первинних документів є безпідставними, так як всі квитанції, відповідно до яких вносилися гроші в касу ТОВ "Стафф-Сервіс", мають зазначення назви підприємства, від імені якого їх складено, дата складання, зміст та обсяг господарських операцій. Наявність підпису особи без зазначення прізвища, ім`я та по батькові не може свідчити про їх нереальність. За таких обставин вважає, що відповідачем безпідставно нараховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок. Також не погоджується з донарахуванням контролюючим органом податку на додану вартість, так як 10.07.2017 р. подав відповідачу заяву за формою 1-ПДВ, проте реєстрацію його як платника податку на додану вартість з невідомих йому причин було здійснено тільки 23.08.2018 р. Оскільки несвоєчасна реєстрація як платника податку на додану вартість відбулася через безпідставне та незаконне зволікання контролюючого органу, всі прийняті останнім податкові повідомлення-рішення з донарахування податку на додану вартість підлягають скасуванню.

Ухвалою від 02.10.19 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 28.10.19 р. на 11:00 год.

23.10.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що під час документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що за даними реєстру розрахункових операцій сума отриманих доходів позивача з використанням касових апаратів за 2016 рік склала 421169,89 грн., а згідно поданої декларації - 420309,09 грн. Тобто, ФОП ОСОБА_1 занижено суму оподатковуваного доходу за 2016 рік на 860,80 грн. Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено їх заниження на загальну суму за 2017 рік на суму 589700 грн. Так, позивачем декларувалося сплату коштів ТОВ "Стафф-Сервіс" за договором аутстаффінгу від 15.02.2017 р., які документально не підтверджені. У наданих під час перевірки квитанціях до прибуткового касового ордеру відсутні номери квитанцій, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи або касира ТОВ "Стафф-Сервіс", які отримували кошти, що не дає можливості ідентифікувати вказаних посадових осіб. В той же час, ТОВ "Стафф-Сервіс" не має працівників, які можуть передаватися іншим суб`єктам господарювання для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання робіт, не подавало звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма № Д4), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ). В заявці на підбір персоналу вказана необхідна кількість працівників - 12, посада - оператор заправочної станції, яких неможливо ідентифікувати. Оскільки фактично трудова функція працівниками здійснювалася на об`єктах, які використовуються у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 , зобов`язання щодо нарахування і сплати податковим агентом податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів покладається на позивача. Тому позивачем не забезпечено виконання обов`язків податкового агента, визначених п.176.2 ст.176 ПК України. Згідно даних реєстраторів розрахункових операцій позивач в період з 01.06.2016 р. по 31.05.2017 р. отримав дохід у сумі 1340625,51 грн., які мають оподатковуватися податком на додану вартість відповідно до вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України. ФОП ОСОБА_1 10.07.2017 р. до контролюючого органу було подано реєстраційну заяву, до якої не додано документів, що підтверджують виконання вимог п.181. ст.181 ПК України, у зв`язку з чим йому відмовлено у реєстрації платника податку на додану вартість, про що повідомлено листом від 12.07.2017 р. № 305/ФОП/21-22-08-01-17 та запропоновано подати нову реєстраційну заяву. Відповідно до АІС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість тільки 23.08.2018 р. Згідно даних РРО/КОРО визначено обсяги продажу товарно-матеріальних цінностей за період з 12.06.2016 р. по 23.08.2018 р. у загальній сумі 6156526,51 грн. Перевіркою констатовано порушення позивачем вимог п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України в частині не нарахування, не сплати податку на додану вартість у сумі 1231304,50 грн. та неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди червень 2017 року - серпень 2018 року. За таких обставин, вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а спірні рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою від 28.10.2019 р. за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 08.11.2019 р. на 11:00 год.

06.11.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про те, що наведені у відзиві обставини фактично є копіюванням доводів акту перевірки, не містять аналізу та заперечень на доводи позовної заяви та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Ухвалою від 08.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 06.12.2019 р. на 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з вказаних у відзиві підстав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 01.04.2019 р. по 07.03.2019 р. посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.08.2018 р., за результатами якої складено акт від 15.03.2019 р. № 170/21-22-13-06/24861174.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. на загальну суму 106300,95 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 154,95 грн., за 2017 рік на суму 106146 грн.;

2. п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI - не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 101466,38 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 189,38 грн., за 2017 рік на суму 101277 грн.;

3. п.177.2, п.177.4 ст.177, пп.1.2 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ ПК України - занижено суму військового збору на суму 8858,42 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 12,92 грн., за 2017 рік на суму 8845,50 грн.;

4. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України - не утримання податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників за 2017 - 8 місяців 2018 року на загальну суму 136909,44 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 72576 грн., за 8 місяців 2018 року на суму 64333,44 грн.;

5. ст.ст.7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - не нарахування єдиного внеску із заробітної плати найманих осіб на загальну суму 167333,76 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 88704 грн., за 2018 рік на суму 78629,76 грн.;

6. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ ПК України - занижено суму військового збору із заробітної плати найманих працівників на загальну суму 14089,68 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 6048 грн., за 8 місяців 2018 року на суму 8041,68 грн.;

7. п.181 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України - не нарахування податку на додану вартість на доходи, отримані від провадження (здійснення) підприємницької діяльності, за період з 01.01.2016 р. по 23.08.2018 р. на загальну суму 1231304,50 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 663449 грн., за 2018 рік (станом на 23.08.2018 р.) на суму 567855,50 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017611306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 132876,19 грн., з яких за основним платежем на 106300,95 грн., за штрафними санкціями на 26575,24 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017631306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 229357,44 грн., з яких за основним платежем на 136909,44 грн., за штрафними санкціями на 92448 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017661306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за штрафними санкціями на 510 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 р. № 0022441306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з військового збору на 19677,92 грн., з яких за основним платежем на 11409,12 грн., за штрафними санкціями на 8268,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. 0017621306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з військового збору на 11073,02 грн., з яких за основним платежем на 8858,42 грн., за штрафними санкціями на 2214,60 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017651306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 1539130,62 грн., з яких за основним платежем на 1231304,50 грн., за штрафними санкціями на 307826,12 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017671306, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 2550 грн.;

- рішення від 05.04.2019 р. № 0004661306 про застосування штрафним санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 20312,21 грн.;

- рішення від 05.04.2019 р. № 0004671306 про застосування штрафним санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 83666,88 грн.;

- рішення від 05.04.2019 р. № 0004701306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму 3230 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001931306 на суму 101466,38 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001941306 на суму 167333,76 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

1) Що стосується податкових повідомлень рішень від 05.04.2019 р. № 0017631306, від 05.04.2019 р. № 0017661306, від 10.07.2019 р. № 0022441306, рішення від 05.04.2019 р. № 0004671306 про застосування штрафним санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення від 05.04.2019 р. № 0004701306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001941306.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску згідно вказаних рішень та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) стали висновки відповідача щодо використання ФОП ОСОБА_1 в підприємницькій діяльності у період з лютого 2017 року по серпень включно 2018 року праці найманих працівників без оформлення трудових договорів.

Зокрема, 15.02.2017 р. між ТОВ "Стафф-Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір аутстаффінгу, згідно якого виконавець (ТОВ "Стафф-Сервіс) приймає на себе відповідальність надавати по заявці клієнта (ФОП ОСОБА_1 ) послуги по наданню клієнту працівників виконавця для участі у виробничому процесі, управлінню виробництвом або виконанням інших функцій, пов`язаних з виробництвом та реалізацією продукції на умовах цього договору. До договору додається додаток № 1 від 15.02.2017 р. під назвою "Заявка на підбір персоналу". В заявці на підбір персоналу вказана необхідна кількість працівників - 12, посада - оператор заправочної станції.

За наслідками проведеної перевірки не ідентифіковано вищевказаних 12 працівників, а саме: не можливо встановити прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний код працівників, кількість відпрацьованого робочого часу, обсяги виконаних робіт.

В той же час ТОВ "Стафф-Сервіс" не мав реальних можливостей виконати умови договору аутстаффінгу, оскільки товариство не подавало звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма №Д4), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), що свідчить про відсутність працівників (штатних та позаштатних); відсутня інформація, що підтверджує залучення ТОВ "Стафф-Сервіс" інших суб`єктів господарювання до виконання послуг з надання персоналу клієнтам-замовникам; відсутнє документальне підтвердження залучення найманих робітників інших суб`єктів господарювання для подальшої передачі їх ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, послуги ТОВ "Стафф-Сервіс" з надання позивачу персоналу не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення.

Оскільки фактично трудова функція працівниками виконувалася на об`єктах, які використовуються у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 , зобов`язання щодо нарахування і сплати податковим агентом податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів покладається на позивача.

З огляду на викладене, контролюючим органом збільшено суму грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 136909,44 грн. (за 2017 рік на 72576 грн., за 8 місяців 2018 року на 64333,44 грн.).

Суд вважає дані висновки відповідача протиправними виходячи з наступного.

Згідно п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких випадків їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними) роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Під час врахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Приписами пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Згідно пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп.164.2.2 п.164.2 ст.164 ПК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п.167.1 ст.167 ПК України).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету унормовані ст.168 ПК України, згідно пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.168.3 ст.168 ПК України розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Згідно п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.176.2 ст.176 ПК України).

Згідно п.16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

Статтею 4 Закону № 2464-VI визначено платників ЄСВ, у тому числі роботодавці, а ст.7 Закону № 2464-VI - базу нарахування єдиного внеску.

ЄСВ нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

З вказаних норм слідує, що до бюджету податковим агентом підлягає сплаті податок з доходу, нарахованого на користь платника податку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи розрахунок визначених ФОП ОСОБА_1 до сплати суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснено контролюючим органом виходячи із сум мінімального розміру заробітної плати на кожного працівника.

Тобто, база нарахування визначена відповідачем не виходячи із сум нарахованої винагороди фізичним особам, що не може свідчити про відповідність грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом в оскаржуваних рішеннях, критерію обґрунтованості.

При цьому, документів, підтверджуючих нарахування винагороди, виплаченої фізичним особам (12 працівникам) із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів тощо до суду не надано.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. the United Kingdom), п.161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Доведення "поза розумним сумнівом" відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey").

Аналогічна правова позиція з подібних правовідносин викладена в постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 р. у справі № 540/2507/18, від 24.01.2019 р. у справі № 821/1004/18, від 30.07.2019 р. у справі № 2140/1347/18.

У зв`язку з не доведенням відповідачем правильності нарахованих позивачу до сплати сум грошових зобов`язань, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 р. № 0017631306, від 05.04.2019 р. № 0017661306, від 10.07.2019 р. № 0022441306, рішення від 05.04.2019 р. № 0004671306 про застосування штрафним санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення від 05.04.2019 р. № 0004701306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001941306.

2) Що стосується податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 р. № 0017611306, від 05.04.2019 р. 0017621306, рішення від 05.04.2019 р. № 0004661306 про застосування штрафним санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001931306.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску згідно вказаних рішень та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) стали висновки відповідача щодо:

- заниження позивачем доходу за 2016 рік на 860,80 грн.;

- завищення витрат за 2017 рік на 589700 грн. внаслідок включення до їх складу вартості послуг за договором аутстаффінгу від 15.02.2017 р., укладеного між ТОВ "Стафф-Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 , які не підтверджено документально та не мали реального характеру.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем у декларації за 2016 рік не відображено в повному обсязі доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Згідно даних реєстру розрахункових операцій сума отриманих доходів з використанням касових апаратів за 2016 рік становить 421169,89 грн., а згідно поданої декларації від 07.02.2017 р. № 9269325324 сума отриманого доходу - 420309,09 грн.

Таким чином, сума не задекларованого ФОП ОСОБА_1 доходу за 2016 рік - 860,80 грн. (421169,89 - 420309,09).

Позивач у позовній заяві не зазначає жодної з підстав, з яких вважає рішення відповідача в цій частині протиправним. Не наведено таких підстав і представником позивача в судовому засіданні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не вказано жодної підстави для протиправності висновку контролюючого органу в частині заниження доходу за 2016 рік на суму 860,80 грн., а судом таких обставин не встановлено, суд вважає ці висновки відповідача правомірними.

Стосовно доводів відповідача про завищення позивачем витрат внаслідок включення до їх складу вартості отриманих від ТОВ "Стафф-Сервіс" послуг з надання персоналу за договором аутстаффінгу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III ПК України.

Згідно пп.177.4.1-177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Приписами пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, за правилами ПК України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), згідно ст.1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (далі - Положення № 88).

Відповідно до п.1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п.2.1 Положення № 88).

Згідно п.2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення № 88).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2017 р. між ТОВ "Стафф-Сервіс", як Виконавцем, та ФОП ОСОБА_1 , як Клієнтом, укладено договір аутстаффінгу, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати за заявкою Клієнта послуги з надання Клієнтові працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах цього Договору. Кваліфікаційні вимоги до співробітників визначаються Клієнтом у письмовій заявці, що направляється на адресу Виконавця.

Відповідно до п.п.2.1.3, 2.1.4 договору ТОВ "Стафф-Сервіс" зобов`язався відповідати за виплату наданим працівникам винагороди й інших виплат, розраховувати, нараховувати й сплачувати податки і інші обов`язкові платежі до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку із виплатою наданим працівникам винагороди, бути податковим агентом відносно податку на доходи фізичних осіб по виплатах працівникам, виплачуваних безпосередньо виконавцем.

На виконання умов даного договору у 2017 році позивачем сплачено ТОВ "Стафф-Сервіс" 589700 грн. за послуги з надання персоналу.

На підтвердження виконання даного договору ФОП ОСОБА_1 надано акти приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2017 р. на суму 38400 грн., від 30.04.2017 р. на суму 38400 грн., від 31.05.23019 р. на суму 57900 грн., від 30.06.2017 р. на суму 57900 грн., від 31.07.2017 р. на суму 57900 грн., від 31.08.2017 р. на суму 70000 грн., від 30.09.2017 р. на суму 70000 грн., від 31.10.2017 р. на суму 60000 грн., від 30.11.2017 р. на суму 60000 грн., від 31.12.2017 р. на суму 60000 грн. (а.с.150-159), квитанції до прибуткових касових ордерів від 03..03.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.03.2017 р. на суму 9200 грн., від 03.04.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.04.2017 р. на суму 10000 грн., від 05.04.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.04.2017 р. на суму 8400 грн., від 26.04.2017 р. на суму 10000 грн., від 03.05.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.05.2017 р. на суму 10000 грн., від 05.05.2017 р. на суму 8400 грн., від 31.05.2017 р. на суму 10000 грн., від 01.06.2017 р. на суму 10000 грн., від 02.06.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.06.2017 р. на суму 10000 грн., від 07.06.2017 р. на суму 10000 грн., від 08.06.2017 р. на суму 7900 грн., від 03.07.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.07.2017 р. на суму 10000 грн., від 05.07.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.07.2017 р. на суму 10000 грн., від 07.07.2017 р. на суму 10000 грн., від 10.07.2017 р. на суму 7900 грн., від 01.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 02.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 03.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 07.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 08.08.2017 р. на суму 7900 грн., від 30.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 31.08.2017 р. на суму 10000 грн., від 01.09.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.09.2017 р. на суму 10000 грн., від 05.09.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.09.2017 р. на суму 10000 грн., від 07.09.2017 р. на суму 10000 грн., від 02.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 03.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 05.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 09.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 10.10.2017 р. на суму 10000 грн., від 03.11.2017 р. на суму 10000 грн., від 02.11.2017 р. на суму 10000 грн., від 01.11.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.11.2017 р. на суму 10000 грн., від 07.11.2017 р. на суму 10000 грн., від 08.11.2017 р. на суму 10000 грн., від 01.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 04.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 05.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 06.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 07.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 08.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 26.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 27.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 28.12.2017 р. на суму 10000 грн., від 29.12.2017 р. на суму 10000 грн. (а.с.123-132).

Дані первинні документи, на думку позивача, підтверджують реальність господарських операцій з надання персоналу ТОВ "Стафф-Сервіс".

Однак суд не погоджується з цими доводами позивача з наступних підстав.

Відповідно до п.п.14.1.183 п.14.1 ст.14 ПК України послуга з надання персоналу господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Чинне законодавство України не містить правової конструкції договору аутстаффінгу, тоді як зазначене поняття, яке фактично використовується у господарських правовідносинах, передбачає використання підприємством (фізичною особою-підприємцем) за винагороду праці осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з контрагентом (провайдером), який зазвичай виплачує заробітну плату таким працівникам (як їх фактичний працедавець).

Тобто, за договором аутстаффінгу компанія аутстаффер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування замовнику для виконання робіт на певний строк. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але бухгалтерські та кадрові обов`язки (ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюються аутстаффером.

В даному випадку, за умовами укладеного договору аутстаффінгу від 15.02.2017 р., згідно додатку № 1 від 15.02.2017 р. обумовлено наступну кількість необхідних співробітників: 12 осіб операторів заправочної станції.

В той же час ідентифікувати вказаних осіб неможливо, оскільки відсутні прізвища, ім`я, по батькові цих 12 працівників, їх ідентифікаційні номери.

Суд вважає, що реалізація відповідних договорів аутстаффінгу має супроводжуватися обов`язковим складанням актів приймання-передачі послуг по наданню персоналу, надісланням рахунків на оплату отриманих послуг, а також оплатою відповідних послуг.

При цьому, встановлюючи реальність виконання цих операцій дослідженню підлягають складені трудові договори зі штатними спеціалістами фактичного працедавця, посадові інструкції наданих працівників, а також документи, що підтверджують кількість часу, фактично використаного кожним стороннім працівником (на підставі чого відбуваються розрахунки за надані послуги аутстаффінгу).

Надаючи правову оцінку зібраним доказам у справі, зокрема, вищевказаним актам приймання-передачі наданих послуг, суд зазначає, що останніми не встановлено обсягу виконуваної працівниками роботи та затраченого на це часу, кількості працівників, які виконували роботу.

В даному випадку, складені акти приймання-передачі послуг, на думку суду, є формальною констатацією факту надання послуг, з яких неможливо встановити, яким чином провайдер міг встановити фактично відпрацьований своїм працівником час, виконаний обсяг робіт, а як наслідок вірно нарахувати заробітну плату.

Крім того, з наданих позивачем документів взагалі не можливо дослідити вартість послуг, які вказані у актах приймання передачі, оскільки до суду не надано узгодження вартості послуг, наданих працівниками.

Пунктом 4.1 договору аутстаффінгу від 15.02.2017 р. зазначено, що сума винагороди Виконавця по цьому Договору узгоджується Сторонами в протоколі узгодження договірної ціни.

Між тим, такого протоколу узгодження ціни ФОП ОСОБА_1 не надано.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.2.1.4 договору аутстаффінгу розрахунок, нарахування та сплата податків та інших до бюджетів усіх рівнів, нарахованих у зв`язку з виплатою наданої працівникам винагороди виконує ТОВ "Стафф-Сервіс", який є податковим агентом стосовно податку на доходи фізичних осіб по виплатам працівникам, які виплачуються безпосередньо Виконавцем.

В той же час, ТОВ "Стафф-Сервіс" згідно даних АІС "Податковий блок" не подавало звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма №Д4), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), що свідчить про відсутність у ТОВ "Стафф-Сервіс" працівників (штатних та позаштатних).

На підставі викладеного, суд вважає, що ТОВ "Стафф-Сервіс" не мало можливості виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем за договором аутстаффінгу від 15.02.2017 р., надані первинні документи не розкривають у повній мірі змісту господарських операцій, а тому висновки контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за 2017 рік внаслідок не підтвердження факту придбання послуг від ТОВ "Стафф-Сервіс" на загальну суму 589700 грн. є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція з подібних правовідносин викладена в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 р. у справі № 2140/1347/18.

Враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід на 590560,80 грн. (за 2016 рік - на 860,80 грн., за 2017 рік - на 589700 грн.), а тому відповідачем правомірно нараховано позивачу грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на 106300,95 грн., з яких за 2016 рік - 154,95 грн., за 2017 рік - 106146 грн.

Оскільки контролюючим органом встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу на 590560,80 грн., що є базою оподаткування військовим збором та єдиного внеску, відповідачем також правомірно нараховано військовий збір у сумі 8858,42 грн., з яких за 2016 рік - 12,92 грн., за 2017 рік - 8845,50 грн., та єдиний внесок у сумі 101466,38 грн., з яких за 2016 рік - 189,38 грн., за 2017 рік - 101277 грн.

Таким чином, суд приходить висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 р. № 0017611306, від 05.04.2019 р. 0017621306, рішення від 05.04.2019 р. № 0004661306 про застосування штрафним санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.04.2019 р. № Ф-0001931306.

3)Що стосується податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 р. № 0017651306, № 0017671306.

Підставою для нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за неподання декларації з ПДВ, стало те, що згідно даних реєстраторів розрахункових операцій з 01.06.2016 р. по 31.05.2017 р. позивачем отримано дохід від провадження господарської діяльності у розмірі 1340625,51 грн., у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_1 не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподаткування операцій, визначених у ст.181 ПК України, повинен був в обов`язковому порядку зареєструватися як платник податку на додану вартість та отримати свідоцтво платника податків. В той же час позивач зареєструвався платником податку на додану вартість 23.08.2018 р.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 180.1 статті 180 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно п.п.183.1, 183.2 ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Підпунктом 183.7 статті 183 ПК України встановлено, що заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Платники податку, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати реєстраційну заяву засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до п.183.8 ст.183 ПК України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 цієї статті.

Приписами п.183.9 ст.183 ПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку:

з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку;

з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено;

з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку;

з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, у разі реєстрації осіб, визначених в абзаці першому пункту 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало;

з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в абзаці першому пункту 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало.

Згідно п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктами 183.11, 183.12 статті 183 ПК України передбачено, що за запитом платника податку контролюючий орган надає безоплатно та безумовно протягом двох робочих днів, що настають за днем отримання такого запиту, витяг з реєстру платників податку. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

Відповідно до п.183.13 ст.183 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті:

дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера та терміну дії реєстрації платника податку;

інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників податку анульовано, із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин та підстав для анулювання реєстрації.

За запитом у електронній формі платників податку, які подають податкові декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, контролюючі органи надають безоплатно протягом 5 робочих днів від дати надходження такого запиту інформацію, що оприлюднюється відповідно до цього пункту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 р. по 31.05.2017 р. отримав дохід у розмірі 1340625,51 грн. Тобто, сума його доходу перевищила 1000000 грн., що в обов`язковому порядку передбачає реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Позивач не заперечує цього факту, однак вказує на те, що ним 10.07.2017 р. було подано заяву за формою 1-ПДВ. Між тим, внаслідок зволікання контролюючого органу з невідомих йому причин, його зареєстровано платником податку на додану вартість лише 23.08.2018 р., а тому вважає протиправним нарахування зобов`язань з податку на додану вартість.

Суд вважає такі доводи позивача безпідставними виходячи з наступного.

Згідно п.3.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 (далі - Положення № 1130), реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру.

Відповідно до п.3.5 Положення № 1130 будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (додаток 1).

Пунктом 3.8 Положення № 1130 встановлено, що при реєстрації платника ПДВ обов`язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

З метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу ІІ Кодексу подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.

Приписами п.3.9 Положення № 1130 передбачено, що якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов`язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 3 робочих дні від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

При цьому нова заява може бути подана до контролюючого органу з бажаною датою реєстрації, що була вказана у попередній неприйнятій заяві, якщо особою, яка добровільно реєструється платником ПДВ, ліквідовано недоліки, встановлені абзацом першим цього пункту, та така нова заява подана не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Згідно п.3.10 Положення № 1130 контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно зі статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення), а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 статті 183 розділу V Кодексу.

Якщо реєстраційна заява подана до контролюючого органу в електронній формі, відмова в реєстрації або пропозиція надати нову заяву про реєстрацію викладається контролюючим органом в електронній формі та надсилається на адресу електронної пошти, з якої надійшла така заява.

Судом встановлено, що 10.07.2017 р. ФОП ОСОБА_1 було подано заяву за формою 1-ПДВ про реєстрацію платником податку на додану вартість без зазначення бажаної дати реєстрації.

Листом від 12.07.2017 р. № 205/ФОП/21-22-08-01-17 "Про розгляд реєстраційної заяви платника ПДВ ОСОБА_1 " у реєстрації платником податку на додану вартість позивачу було відмовлено у зв`язку з не наданням до реєстраційної заяви документів щодо підтвердження вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України та запропоновано подати нову реєстраційну заяву.

Зі змісту дослідженої в судовому засіданні реєстраційної заяви ФОП ОСОБА_1 від 10.07.2017 р. вбачається, що ним не додавалися жодні документи, про що свідчить відсутність відмітки у графі "Додатки до заяви: на арк.".

Не надано позивачем таких доказів і до суду.

Твердження позивача про протиправність такої відмови суд оцінює критично, оскільки у разі незгоди з таким рішенням контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 мав право оскаржити його або в адміністративному або в судовому порядку, що ним зроблено не було.

В той же час позивачем було подано нову реєстраційну заяву 20.08.2018 р., до якої долучено відповідні документи і за результатами розгляду якої його зареєстровано платником податку на додану вартість 23.08.2018 р.

Тому доводи позивача про протиправну бездіяльності відповідача щодо не реєстрації його платником податку на додану вартість за реєстраційною заявою від 10.07.2017 р. є безпідставними.

При цьому суд звертає увагу, що позивач, достовірно знаючи про настання обставин для обов`язкової реєстрації його платником податку на додану вартість внаслідок перевищення граничної суми доходу, про що свідчить і подана ним реєстраційна заяві від 10.07.2017 р., без перешкод мав право отримати інформацію щодо реєстрації щодо платником податку на додану вартість з єдиного державного реєстраційного веб-порталу юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або офіційного веб-сайту ДФС України, на яких центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює, в тому числі, і зазначену інформацію.

Відповідно до даних РРО/КОРО обсяги продажу товарно-матеріальних цінностей за період з 12.06.2017 р. по 23.08.2018 р. склали 6156526,51 грн. У вказаний період ФОП ОСОБА_1 не був зареєстрований платником податку на додану вартість. Сума донарахованого податку на додану вартість складає 1231304,50 грн.

Згідно п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.2.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так як за результатами перевірки відповідачем донараховано ФОП ОСОБА_1 грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1231304,50 грн., то сума штрафних санкцій складає 307826,12 грн.

Крім того, позивач за вказаний період повинен був подавати декларації з податку на додану вартість, які ним не подано.

Приписами п.120.1 ст.120 ПК України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не подано декларації з податку на додану вартість за період з червня 2017 року по серпень 2018 року, то розмір штрафних санкцій становить 2550 грн. (170 грн. х 15).

Таким чином відповідачем правомірно нараховано ФОП ОСОБА_1 грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1539130,62 грн. (1231304,50 грн. за основним платежем, 307826,12 грн. за штрафними санкціями) та застосовано штрафні санкції за неподання податкових декларацій з ПДВ за період з червня 2017 року по серпень 2018 року у розмірі 2550 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 р. № 0017651306, № 0017671306.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідач частково довів правомірність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

ФОП ОСОБА_1 оскаржував рішення відповідача на загальну суму 2311184,42 грн., за які сплачено судовий збір у сумі 9605 грн. (максимальний розмір). За результатами розгляду справи судом скасовано рішення контролюючого органу на суму 503776 грн., а тому розмір судового збору, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 складає 2093,63 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки, штрафи та пеню) та рішень про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2019 р. № 0017631306, від 05.04.2019 р. № 0017661306, від 10.07.2019 р. № 0022441306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.04.2019 р. № 0004671306, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 05.04.2019 р. № 0004701306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2019 р. № Ф-0001941306.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2019 р. № 0017611306, від 05.04.2019 р. № 0017621306, від 05.04.2019 р. № 0017651306, від 05.04.2019 р. № 0017671306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.04.2019 р. № 0004661306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2019 р. № Ф-0001931306.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2093 (дві тисячі дев`яносто три) грн. 63 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 грудня 2019 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат.111030400