Рішення № 86457448, 11.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 грудня 2019 р. № 520/9817/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарях - Мурадли А.І., Жук С.В.

за участі представників сторін:

позивача - Шимко Ф.А.

відповідача - Соіч Ю.Г., Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (просп. Науки, буд. 27-Б, 8 пов.,м. Харків,61072, код ЄДРПОУ 37364327) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 43005393) визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 28.08.2019 року № 4020/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, надали відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд вважає вказати наступне.

25.07.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» було направлено до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Звернення про надання індивідуальної податкової консультації вих. № 2019/07/25-2 від 25.07.2019 року.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягала в тому, що між Позивачем та його трудовим колективом було укладено колективний договір, на підставі якого на роботодавця (ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН») покладено обов`язок щодо забезпечення для працівників Товариства можливості безкоштовно користуватися майданчиком для паркування особистого транспорту. Як наслідок, виникла необхідність отримання практичних роз`яснень щодо застосування положень підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14, підпункту «а» та абзацу другого підпункту «б» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 та підпункту 1.7. пункту 16і Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а також статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» під час визначення об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивачем були поставлені наступні питання практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи: 1)Чи вважається в розумінні підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додатковім благом та чи включається в розумінні підпункту «а» та абзацу другого підпункту «б» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» (код ЄДРПОУ 37364327) у безоплатне користування майданчиків для паркування особистого транспорту своїх працівників, якщо таке надання здійснюється роботодавцем неперсоніфіковано на виконання умов Колективного договору;2)Чи звільняється в розумінні підпункту 1.7. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від оподаткування військовим збором надання Товариством у безоплатне користування майданчиків для паркування особистого транспорту своїх працівників, якщо таке надання здійснюється роботодавцем неперсоніфіковано на виконання умов Колективного договору та 3)чи розглядається в розумінні абзацу першого пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в якості бази нарахування єдиного внеску надання Товариством у безоплатне користування майданчиків для паркування особистого транспорту своїх працівників, якщо таке надання здійснюється роботодавцем неперсоніфіковано на виконання умов Колективного договору.

В Індивідуальній податкової консультації Державної фіскальної служби України від 28.08.2019 року № 4020/6/99-99-13-02-03-15/ІПК містяться наступні відповіді стосовно поставлених Позивачем питань, а саме: вартість безоплатного користування працівниками товариства майданчиками для паркування особистого транспорту, не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, і є базою нарахування єдиного внеску....

Позивач вважає, що індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 28.08.2019 року № 4020/6/99-99-13-02-03-15/ІПК є протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідним вказати наступне.

Щодо твердження Державної фіскальної служби України що положення колективного договору, укладеного між адміністрацією ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» та трудовим колективом, не можуть встановлювати або змінювати норми Кодексу щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

ДФС України наполягає на тому, що норми п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст, 164 Кодексу не містять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного користування майданчиками для паркування особистого транспорту не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Положеннями статті 11 Кодексу законів про працю України передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Встановлено, що з метою сприяння регулюванню трудових відносин, забезпеченню соціально-економічних інтересів та соціальної захищеності працівників, 05.04.2018 року було укладено Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄИН» на 2018 - 2023 рр., який затверджено Протоколом Загальних зборів трудового колективу № 2 та зареєстровано Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради 25.10.2018 року за реєстраційним номером 4117.

Стаття 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлює, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

За змістом абзаців 1, 5 частини 2 та частини 3 статті 13 Кодексу законів про працю України до змісту колективного договору включається, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинніш законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до пункту 8.1. Колективного договору з метою задоволення соціально-побутових потреб працівників, посилення соціального захисту та соціальних гарантій, підвищення рівня продуктивності праці, стимулювання на досягнення працівниками більш високих результатів їх роботи, створення оптимальних умов для організації трудового процесу, створення відповідних умов праці, іміджу Товариства, який є основою конкурентоспроможності Товариства на ринку праці, прибавлення відповідних спеціалістів, при наявності фінансових можливостей, Товариство зобов`язується забезпечити працівників додатковими соціальними гарантіями, компенсаціями та пільгами, спрямованими на соціальне, медичне та культурне забезпечення працівників, організацію їх оздоровлення та відпочинку, визначеними в цьому розділі.

Пунктом 8.7. Колективного договору встановлено, що Товариство забезпечує своїх працівників додатковою соціальною пільгою у вигляді можливості працівників безкоштовно користуватися майданчиком для паркування особистого транспорту, в порядку визначеному п. б Додатку № 7 до Колективного договору.

За змістом пункту 6 Додатку № 7 до Колективного договору порядок надання в користування майданчику для паркування визначається відповідним Положенням, яке затверджується керівником Товариства за погодженням з Уповноваженою на представництво трудовим колективом особою.

Умови та порядок реалізації вказаного обов`язку Товариства (як роботодавця) конкретизовано в Положенні про порядок надання в користування майданчиків для паркування особистого транспорту працівників Товариства в редакції Наказу Директора від 18.03.2019 року № 28.

За змістом пункту 3.1 Положення надання працівникам Товариства місць для паркування особистого транспорту полягає у наданні їм в сипу зобов`язань роботодавця, встановлених Колективнім договором та цим Положенням, права на безоплатній основі користуватися одним із вільних місць для паркування, яке розташоване на території майданчиків для паркування, протягом обмеженого строку. Виникнення права на користування майданчиком для паркування не супроводжується укладенням будь-якого договору з працівником.

Підпунктами 2.1.1. та 2.1.5. пункту 2.1. Положення встановлені наступні визначення понять:2.1.1. Відповідальний департамент - структурний підрозділ Товариства, на який покладено відповідальність за забезпечення оформлення та виконання договорів оренди майданчиків для паркування (договорів про надання послуг з розміщення транспортних засобів) між Товариством та третіми особами. В розумінні Положення про порядок укладення договорів з контрагентами та ведення договірної роботи у Товаристві Відповідальний департамент є заінтересованим структурним підрозділом;2.1.5. майданчики для паркування — майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару, а також поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до встановлених вимог, які в сукупності характеризуються наступними ознаками: Товариство має речові права на такі майданчики або Товариством укладено з третіми особами (контрагентами) договори про надання послуг з розміщення транспортних засобів; надаються в користування для паркування особистого транспорту працівників Товариства.

Відповідно до пункту 1.5. Положення основними принципами (засадами) надання в користування майданчиків для паркування особистого транспорту є: Товариство забезпечує для працівників надання в користування майданчиків для паркування особистого транспорту за наявності фінансових можливостей; надання в користування майданчиків для паркування особистого транспорту зумовлене виконанням обов`язків Товариства як роботодавця, які встановлені Колективним договором; під терміном «надання в користування» розуміється виключно безоплатне користування працівниками Товариства місцями для паркування, речові права на які належать роботодавцю;

Товариство не здійснює персоніфікацію працівників Товариства, які використовують майданчики для паркування, та не веде облік особистого транспорту, розміщеного на місцях для паркування.

Пунктом 3.2. Положення визначено, що відповідальний департамент забезпечує укладення та виконання договорів оренди майданчиків для паркування (договорів про надання послуг з тимчасового розміщення транспортних засобів) в порядку, передбаченому Положенням про порядок укладення договорів з контрагентами та ведення договірної роботи у Товаристві.

Отже, надання в користування майданчиків для паркування особистого транспорту працівників Товариства характеризується наступними ознаками: таке надання здійснюється виключно на користь працівників Товариства; безоплатне користування працівниками Товариства майданчиками для паркування їх особистого транспорту є соціальною гарантією, обов`язок надання якої роботодавцем (Товариством) прямо встановлено Колективним договором; працівники здійснюють паркування особистого транспорту на вільних місцях на території майданчика для паркування без їх закріплення за конкретно визначеними працівниками, що унеможливлює персоніфікацію осіб, які отримують таке надання.

Відповідно до підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями підпункту «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Відповідно до підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Види коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, послуг, інших видів доходу, які не можуть бути кваліфіковані як додаткове благо та, відповідно, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб, визначаються не лише нормами статті 165 Податкового кодексу України, але й в усіх інших випадках, прямо передбачених нормами Розділу IV цього Кодексу.

Положеннями абзацу другого підпункту «б» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико - відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Таким чином, суд робить висновок, що надання Товариством у безоплатне користування майданчиків для паркування особистого транспорту працівників Товариства, якщо це прямо передбачено Колективним договором, не вважається додатковим благом та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу в розумінні підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 та підпункту «а» та абзацу другого підпункту «б» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

В свою чергу, положеннями підпункту 1.7. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Таким чином, надання у вигляді безоплатного користування майданчиками для паркування особистого транспорту працівників в силу положень Колективного договору звільняється від оподаткування військовим збором.

Щодо твердження Державної фіскальної служби України про те, що безоплатне користування майданчиками для паркування особистого транспорту є базою нарахування єдиного соціального внеску.

Суд вказує, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За змістом абзацу першого пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, — на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як наслідок, якщо Товариством організовується для своїх працівників безоплатне користування майданчиками для паркування особистого транспорту, коли неможливо визначити розмір отриманого надання кожним окремим працівником, вартість такого надання не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд вказує, що звернення до суду є невід`ємною частиною господарської діяльності у випадку порушення прав суб`єкта господарювання.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з грав людини. Згідно висновків Конституційного суду України, викладених в рішенні № 17- рп/2010 від 29.06.2010 року, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

В Рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року та у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, визначено, що ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, перш за все, щоб такі заходи (забезпечення сплати податків) мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з приводу фіскальних питань, яка призводить до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права платників податків.

Відповідно до вимог п. 4.1.4 ПК України, податкове законодавство України серед іншого ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Положення п. 4.1.4 ПК України, у системному зв`язку з положеннями п. 7.3, п. 5.2 ПК країни функціонально покликані забезпечувати правову визначеність у сфері оподаткування, яка є умовою дотримання принципу верховенства права у податкових правовідносинах та є гарантією здійснення особою конституційного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (просп. Науки, буд. 27-Б, 8 пов., м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 37364327) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 28.08.2019 року № 4020/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (просп. Науки, буд. 27-Б, 8 пов., м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 37364327) сплачений судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі складено 19 грудня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.