Рішення № 86457342, 19.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 р. № 520/10847/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Золочівської селищної ради (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золочівської селищної ради, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області щодо належного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.05.19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- зобов`язати Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.05.19 та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі середньої частки (паю), за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 6322682500:01:017:0361 площею 11,2464 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення вид угідь рілля, розташовану за межами населеного пункту на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКГШ: НОМЕР_1 ) сплачену суму судових витрат у розмірі 7768,40 грн. (з яких витрати на судовий збір 768,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (ідентифікаційний код: 25175462, місцезнаходження: 62203, Харківська обл., Золочівський район, селище міського типу Золочів, вулиця Центральна, будинок 13, А).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 15 травня 2019 року позивач подав до Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі середньої частки (паю), за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 6322682500:01:017:0361 площею 11,2464 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення вид угідь рілля, що розташована за межами населеного пункту на території Золочівської селищної ради Золочівського району Xарківської області для подальшого надання у власність.

Листом № 02-19/4895 від 25.07.2019 відповідач на зазначене клопотання надав відповідь, в якій зазначив що Золочівська селищна рада повідомляє, що ХІІ сесією селищної ради VІІІ скликання від 30.10.2018 за №1941 прийнято рішення "Про прийняття у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення". Процедура прийняття в комунальну власність земельних ділянок триває, державна реєстрація права власності продовжується.

Зазначає, що протиправна бездіяльність Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області створює перешкоди ОСОБА_1 при реалізації природного та законного права власності на землю. У зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника відповідача - Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_1 у клопотанні не надано обґрунтування передачі земельної ділянки саме у приватну власність, а не користування, що в умовах обмеженості природних ресурсів відіграє важливу роль. Крім того, не підтверджено факт не використання свого права на безоплатну приватизацію за даним видом земель.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15 травня 2019 року позивач подав до Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі середньої частки (паю), за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 6322682500:01:017:0361 площею 11,2464 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення вид угідь рілля, що розташована за межами населеного пункту на території Золочівської селищної ради Золочівського району Xарківської області для подальшого надання у власність.

Листом № 02-19/4895 від 25.07.2019 відповідач на зазначене клопотання надав відповідь, в якій зазначив що Золочівська селищна рада повідомляє, що ХІІ сесією селищної ради VІІІ скликання від 30.10.2018 за №1941 прийнято рішення "Про прийняття у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення". Процедура прийняття в комунальну власність земельних ділянок триває, державна реєстрація права власності продовжується.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, надаючи вищевказану відповідь, діяв, на думку позивача, всупереч норм Земельного кодексу України та не здійснив належного розгляду звернення позивача. Відсутність належним чином оформленого рішення сесії про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи про його відмову, після спливу встановленою законом місячною строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом “а” частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із положеннями п."б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.2 ст. 118 Земельного кодексу України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Таким чином, право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави вважати, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, згідно приписів ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися “відмовою у наданні дозволу” у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідачем фактично рішення прийнято не було, а тільки направлено на адресу позивача лист відповідь, яка містила інформативний характер без розгляду заяви позивача по суті.

Оскільки відповідачем не було прийнято у відповідності до норм діючого законодавства рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, суд дійшов висновку, що відповідачем не було прийнято жодного передбаченого законодавством рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Таким чином, неприйняття відповідачем рішення за заявою позивача у строк ставить особу у певну правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.09.2019 по справі №826/8860/16, від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 06.02.2019 року у справі № 638/20447/14-а, від 17.04.2018 року №820/4554/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, відповідачем не було здійснено належного розгляду заяви позивача, а направлений на адресу позивача лист не є належний розгляд заяви позивача та відповідно прийнятим рішенням щодо розгляду заяви позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Золочівської селищної ради Харківської області щодо належного розгляду звернення позивача від 15.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки відповідачем не було здійснено належного розгляду заяви позивача, відповідно до положень ст. 245 КАС України, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області повторно розглянути звернення позивача від 15.05.2019 та вирішити питання про надання або про відмову позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2464 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення вид угідь рілля, розташовану за межами населеного пункту на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області для подальшого надання у власність.

Отже, позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд поміж іншого зазначає, що представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, проте не надано докази на підтвердження понесення таких витрат.

Враховуючи вимоги статті 143 КАС України, суд зобов`язує представника позивача надати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з моменту отримання копії даного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.143, 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Золочівської селищної ради (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області щодо належного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.05.19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.05.19 та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі середньої частки (паю), за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер 6322682500:01:017:0361 площею 11,2464 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення вид угідь рілля, розташовану за межами населеного пункту на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (ідентифікаційний код: 25175462, місцезнаходження: 62203, Харківська обл., Золочівський район, селище міського типу Золочів, вул. Центральна, будинок 13, А).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.