Рішення № 86457056, 29.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4075/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І.,

розглянув у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.03.2013 у справі №1615/5893/2012 із застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни по теперішній час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати розмір пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.03.2013 у справі №1615/5893/2012 із застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни по теперішній час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1 вересня 2015 року позивачу виплачується пенсія без урахування її стажу, всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат згідно статті 42 Закону України України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що згідно роз`яснень Пенсійного фонду України від 17.02.2015 року № 4626/02-04 щодо виконання рішень судів про поновлення виплати пенсій в Україні особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Оскільки Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться. Виходячи з вищевикладеного Управлінням відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням підвищення, індексації, надбавок та доплат передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як непрацюючому пенсіонеру та як дитині війни.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією закордонного паспорта ОСОБА_1 є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччина, де з 25.05.2005 року перебуває на консульському обліку посольства України у ФРН.

З грудня 2004 року ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом за кордон. З червня 2012 року виплату пенсії поновлено на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.03.2013 у справі № 1615/5893/2012.

На виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.03.2016 у справі № 1615/5893/2012 органом Пенсійного фонду України було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі прожиткового мінімуму 949 грн.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_2 з 1 вересня 2015 року виплачується пенсія без урахування її стажу, всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат згідно статті 42 Закону України України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона звернулася до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок її пенсії.

Листом відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 9 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.07.2019 №11/В -02.10-39 ОСОБА_2 повідомлено, що пенсію з 01.08.2015 на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.03.2016 по справі № 537/4771/15-а, перераховано в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Інших зобов`язань, а саме щодо перерахунку розміру пенсії в подальшому, постанова суду не містить.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку розміру пенсійних виплат, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням стажу та заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надбавкою до пенсії як дитині війни, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, позивач як громадянин України незалежно від проживання у ФРН, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено статтею 46 Конституції України.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, проживаючи у ФРН, як громадянка України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

За наведеного правового регулювання, відсутність у рішенні суду, яким зобов`язано пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком, зобов`язання здійснювати у подальшому перерахунок вказаної пенсії у відповідності до норм пенсійного законодавства України не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку розміру пенсійних виплат Верлінській ОСОБА_3 відповідно до норм пенсійного законодавства України є протиправною.

Суд звертає також увагу на те, що згідно статтею 46 Конституції України, пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.

Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.

Відповідно до статті 5 Закону №1058-ІV, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За нормами статті 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з врахуванням зазначених сум.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами 1, 2 статті 42 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 42 Закону №1058-ІV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність / мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Виходячи з вимог Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позиваав не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частинами першою, другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розділ XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

В статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Суд також враховує, що осучаснення пенсій з 01 жовтня 2017 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII проводиться в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.

Водночас, позовні вимоги позивача щодо права на отримання надбавки, як дитині війни задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За визначенням статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2011 року № 8 за приписами статті 1 Закону №2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто, до категорії дітей війни належать громадяни України, які народилися у період із 03 вересня 1927 року по 02 вересня 1945 року. Для підтвердження статусу дитини війни у позивача судам необхідно встановити дату народження та належність до громадянства України.

З копії наданого паспорту громадянина України для виїзду за кордон встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а, відтак, вона не є дитиною війни у розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та не має права на отримання відповідної надбавки, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду суд відхиляє враховуючи висновки Верховного Суду, викладені ним у постанові від 27 листопада 2018 року по справі №305/2056/15, а саме: "при вирішенні питання про дотримання особою строку звернення до суду з позовом про проведення перерахунку пенсії, в тому числі внаслідок переведення із одного виду пенсії на другий, судам необхідно враховувати положення статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких визначення строку, з якого призначатиметься пенсія у випадку її нарахування та не виплати, ставиться в залежність від того, з чиєї вини виплата пенсії не проводилась. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що цією статтею визначено два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. Касаційний суд звертає увагу на те, що вказані положення застосовуються і у випадку бездіяльності пенсійного органу, щодо нарахування пенсійних виплат за наявності законодавчо визначеного обов`язку пенсійного органу проводити таке нарахування. Тобто, якщо особа має право на певний вид пенсійного забезпечення за законом, і таке безпідставно не нараховується з вини пенсійного органу, порушене право особи підлягає відновленню за весь час протиправної бездіяльності".

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача у повному обсязі.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.03.2013 у справі №1615/5893/2012 із застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як непрацюючому пенсіонеру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.03.2013 у справі №1615/5893/2012 із застосування всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як непрацюючому пенсіонеру.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко