Рішення № 86456791, 18.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005702

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Качур Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), Заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Левицької Галини Іванівни (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ України у Львівській області), Заступника начальника ГУ ПФУ України у Львівській області Левицької Галини Іванівни, в якому просить:

1. Визнати протиправними заперечення її права на призначення пенсії;

2. Зобов`язати ГУ ПФУ України у Львівській області:

а) зарахувати до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги з безробіття з 13.01.2002 по 11.07.2002;

б) призначити їй пенсію згідно поданої заяви від 22.07.2019;

в) виплатити пенсію за минулий час.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач листом від 11.10.2019 відмовив їй у призначенні пенсії за віком після досягнення 59 років у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (26 років), вказавши що для права на пенсію не вистачає 5 місяців 29 днів. Необхідний страховий стаж відсутній у зв`язку з тим, що відповідач вважає, що скільки отримувана позивачкою в період з 13.01.2002 по 11.07.2002 матеріальна допомога не визначена статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави зарахування цього періоду до її страхового стажу. Відтак позивачка звернулася із цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.11.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від ГУ ПФУ України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 47025), у якому він позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачка оскаржує надану відповідно до Закону України «Про звернення громадян» відповідь, а не рішення про відмову у призначенні пенсії.

Також у відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.12.2019 клопотання ГУ ПФУ України у Львівській області про розгляд за правилами загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ України у Львівській області, Заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Левицької Галини Іванівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення.

Позивачка подала до суду заяву щодо відзиву відповідача (вх. № 46877) у якій вказує, що вона звернулася до ГУ ПФУ України із заявою (скаргою). Їй була надана відповідь, де абзацом 14 заперечується її право на призначення пенсії. Вважає, що заперечення права – це, по суті, відмова. А відмова – це дія. Тобто вона оскаржує дії ГУ ПФУ України і його посадової особи щодо непризначення пенсії внаслідок неправомірного заперечення її права на пенсію.

Також від Заступника начальника ГУ ПФУ України у Львівській області надійшло клопотання про виключення із числа відповідачів Заступника начальника ГУ ПФУ України у Львівській області Левицької Г.І., оскільки в даному випадку вона діяла від імені суб`єкта владних повноважень – ГУ ПФУ України у Львівській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.

ОСОБА_1 22.07.2019 звернулася до Личаківського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ГУ ПФУ України у Львівській області із заявою з додатками про призначення їй пенсії. На додаткову усну вимогу працівників управління 16.08.2019 позивачкою надано довідку, видану Львівським міським центром зайнятості від 15.08.2019 № 07/2882 (а.с. 25).

У зв`язку з тим, що позивачці не надходило повідомлення про прийняте рішення про призначення пенсії, вона 28.08.2019 звернулася до ГУ ПФУ України у Львівській області із заявою (а.с. 12), в якій просила про призначення пенсії.

Листом ГУ ПФУ України у Львівській області від 11.10.2019 № 4234/Ш-20/11.03-06 за підписом Заступника начальника ГУ ПФУ України у Львівській області Левицької Г.І. їй відмовлено у призначенні пенсі за віком (а.с. 27-28).

Така відмова мотивована тим, що оскільки отримувана позивачкою матеріальна допомога не визначена ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстав для зарахування до її страхового стажу періоду з 13.01.2002 по 11.07.2002 немає. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (26 років) право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років у позивачки відсутнє , Для права на пенсію не вистачає 5 місяців і 29 днів.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ України у Львівській області та Заступника начальника ГУ ПФУ України у Львівській області Левицької Г.І. незаконними, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону №1058-V передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_2 , вчиненого Личаківським районним центром зайнятості м. Львова (а.с. 15) у період з 13.01.2002 по 11.07.2002 позивачці проводилася виплата матеріальної допомоги з безробіття відповідно до п.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В свою чергу, п.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (який діяв на момент призначення матеріальної допомоги) встановлено, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, матеріальна допомога по безробіттю є соціальним захистом особи та продовженням виплат допомоги по безробіттю.

Підпунктом «а» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

З огляду на викладене, ГУПФУ у Львівській області неправомірно не зараховано до страхового стажу позивачки період одержання нею допомоги по безробіттю з 13.01.2002 по 11.07.2002 згідно наказу № 139 від 14.01.2002.

Разом з тим, твердження позивачки, які висловлені нею в заяві щодо приведення у відповідність відповідачів та позовних вимог, які до них заявлені (а.с. 39-40), що позовна вимога про визнання протиправним заперечення її права на призначення пенсії має бути заявлена до Заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Левицької Галини Іванівни, оскільки саме дії вказаної посадової особи мали вирішальне значення у прийнятті рішення, яким було відмовлено позивачці у призначенні пенсії, суд оцінює такі критично, виходячи з такого.

Заступник начальника, підписуючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , діяла відповідно до наказу Головного управління у Львівській області від 12.03.2018 № 33 “Про розподіл обов`язків між першим заступником та заступниками начальника головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області”, (який виданий з врахуванням Положення про головні управління про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485), де визначено, що Заступник начальника - підписує від імені Головного управління ПФУ у Львівській області відповіді на звернення, заяви, скарги, інші документи. Тобто, Заступник начальника виконувала делеговані їй функції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відтак, з метою ефективного та повного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача – ГУПФУ у Львівській області щодо відмови включити до страхового стажу позивачки період з 13.01.2002 по 11.07.2002 одержання допомоги по безробіттю та зобов`язати ГУПФУ у Львівській області включити до страхового стажу позивачки період з 13.01.2002 по 11.07.2002 одержання допомоги по безробіттю.

Щодо твердження відповідача, що позивачці надана відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а не рішення про відмову у призначенні пенсії, суд зазначає, що з прохальної частини заяви позивачки від 28.08.2019 вбачається саме звернення про призначення пенсії, а не про надання інформації.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУПФУ у Львівській області призначити пенсію згідно поданої заяви та виплатити пенсію за минулий час, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу ч.5 ст. 45 Закону передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії чи її виплаті, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) та виплати пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання ГУПФУ у Львівській області вирішити питання про призначення, нарахування та виплату позивачці пенсії, починаючи з дати звернення – 22.07.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, частина сплачена сума судового збору у розмірі 768,40грн. підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Левицької Галини Іванівни (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду одержання допомоги по безробіттю.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період одержання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.01.2002 по 11.07.2002 згідно наказу Личаківського районного центру зайнятості м. Львова №139 від 14.01.2002.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 22.07.2019.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі 18.12.2019.

Суддя Р.П. Качур