Рішення № 86456652, 18.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4678/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання – Грищенко М.І.,

позивача – не прибув,

представника відповідача – Лисянського П.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денисової (далі Уповноважений ВРУ або відповідач), в обґрунтування якого зазначено наступне.

14 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з письмовим зверненням, в якому оскаржила факт позбавлення заступником голови Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюком В.О. позивача права на повторне звернення до суду із позовною заявою від 22.08.2019. Даним зверненням позивач просила скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 О.

15 жовтня 2019 позивачем отримано відповідь від Уповноваженого на своє письмове звернення від 14.09.2019, якою відповідачем проінформовано, що ухвала суду про повернення позовної заяви може бути оскаржена, а повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги статті 40 Конституції України, оскільки надав ОСОБА_1 необґрунтовану відповідь та не пояснив чому після повернення позовної заяви її позбавили права на повторне звернення до адміністративного суду. Крім того, на підставі статті 186 КУпАП України відповідач не притягнув до адміністративної відповідальності винних осіб, тоді як таке право йому надано законом з метою доповнення існуючих засобів захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На підставі викладеного, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини, що виразилась у наданні позивачу небунтованої відповіді на письмове звернення від 14.09.2019;

- зобов`язати відповідача надати обґрунтовану відповідь на письмове звернення позивача від 14.09.2019 та пояснити, чому очільники суду позбавили ОСОБА_3 права на повторне звернення до суду з позовом від 22.08.2019 та чому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не притягнув до відповідальності винних осіб на підставі статті 186 КУпАП України.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_3 , розгляд справи визначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.64).

У судове засідання позивач не прибула, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, згідно пред`явленого позову справу просила розглядати за її відсутності (а.с.3).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , надав пояснення, аналогічні наданому відзиву на позовну заяву, суду пояснив наступне.

Позивач звернувся до Уповноваженого із заявою від 16.09.2019 (зареєстрована № Д-13338/19 від 19.09.2019) про оскарження факту позбавлення її заступником голови Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюком В.О. права на повторне звернення до суду з позовом на підставі частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що, на думку позивача, є порушенням її конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України, та просила Уповноваженого скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Разом із тим з матеріалів справи (зокрема, листа заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюка В.О. від 10.09.2019 № Д-20/19/4408/19) з`ясовано, що позивач помилково вважає надане роз`яснення щодо правильності подання виправленої заяви відмовою у прийнятті позовної заяви до розгляду.

Крім того, з наданих матеріалів убачається, що позивач прострочила визначений термін для усунення недоліків, що встановлений судом в ухвалі про повернення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим суд повернув її повторну заяву без розгляду та закрив справу.

Проте із зазначеного вище листа заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюка В.О. не вбачається позбавлення права на повторне звернення до суду. За своєю суттю цей лист є виключно інформаційно роз`яснювальним та спрямованим на сприяння правильному застосуванню норм чинного адміністративного процесуального законодавства.

Таким же за своєю суттю (інформаційно-роз`яснювальним) є лист представника Уповноваженого з дотримання рівних прав і свобод Козуб Л ОСОБА_4 І. від 15.10.2019 вих. № 22269.4/Д-13338.3/19/25.1, надісланий позивачу за результатами розгляду її звернення.

Вказаний лист є фактично констатацією факту того, що позивач не позбавлений права на звернення до суду, що повною мірою підтверджується нормою пункту 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства: «повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом».

Більше того, пункт 7 цієї самої статті надає право позивачам оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви.

Крім того, за результатами опрацювання наданих матеріалів, на думку відповідача, не обґрунтовано проігноровано норми статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус судців», відповідно до яких право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Статтею 106 цього ж Закону визначено підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема це незаконна відмова в доступі до правосуддя (в тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Позивач, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що їй незаконно відмовили у доступі до правосуддя, могла скористатися нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У свою чергу Уповноваженим у межах компетенції, визначеної Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та керуючись Основним Законом України, а також на підставі матеріалів, поданих позивачем, надано роз`яснення про порядок повторного звернення до суду.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого лише доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист та поновлення порушених прав і свобод відповідно до законодавства.

Притягнення судді до відповідальності здійснюється за рішенням Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Ураховуючи зазначене вище, позовні вимоги позивача про визнання дій Секретаріату неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відповідач вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9, 24).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 25.07.2019 позивач зверталась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії (справа № 580/1701/19).

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 580/1701/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви (а.с.36).

На виконання ухвали суду, 01.07.2019 позивачем було надано уточнений позов, в якому, зокрема, визначено відповідачами Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та управління Пенсійного фонду в м.Каневі. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у справі № 580/1701/19, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами (а.с.37-38).

22.08.2019 позивачем було надано на адресу Черкаського окружного адміністративного суду адміністративний позов (третя уточнена позовна заява в рамках справи № 580/1701/19) відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України із усунутими недоліками (а.с.7-8, 49-51).

Листом заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюка В.О. від 10.09.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що позовна заява позивача від 22.08.2019 долучена до матеріалів адміністративної справи № 580/1701/19. Зазначено, що у зв`язку з тим, що ухвалою суду від 05.07.2019 розгляд справи № 580/1701/19 завершено, позовна заява в новій редакції з усунутими недоліками первинної позовної заяви, що надійшла після постановлення судом ухвали від 05.07.2019 про повернення позовної заяви, не може бути розглянута. Одночасно роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі звернення з новим позовом не потрібно зазначати, що позовна заява подана на усунення недоліків у попередній справі (а.с.52).

Не погоджуючись із діями заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду, позивач звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 14.09.2019 про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 , якою просила скласти протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 (а.с.4, 47-48).

Аналогічна за змістом заява позивачем була подана на адресу відповідача також 16.09.2019, що зареєстрована 17.09.2019 № Д-13338.3/19 (а.с.40-46).

15.10.2019 представником Уповноваженого Л. Козуб надано ОСОБА_1 письмову відповідь за результатами розгляду звернення від 16.09.2019 щодо вчинення, на думку позивача, адміністративного правопорушення ОСОБА_5 , якою повідомлено, що позивач, у випадку незгоди з постановленою судом ухвалою, має право оскаржити її в передбаченому законом порядку або повторно звернутись до суду з позовом (а.с.6).

Вважаючи вказану відповідь Уповноваженого необґрунтованою, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР (далі Закон № 776/97-ВР) Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно статті 11 Закону № 776/97-ВР Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України.

Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.

Відповідно до підпункту 5.4 пункту 5 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого № 7/8-12 від 26.07.2012 року, представник за дорученням Уповноваженого, зокрема, розглядає звернення осіб.

Статтею 16 Закону 776/97-ВР встановлено, що Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі Закон України №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Приписами частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з приписами статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 13 Закону № 776/97-ВР визначені повноваження Уповноваженого.

Відповідно до статті 14 Закону України №776/97-ВР Уповноважений зобов`язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Матеріалами справи встановлено, що спірні правовідносини виникли щодо розгляду відповідачем заяви позивача від 14.09.2019, в якій ОСОБА_1 просила скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за фактом позбавлення ОСОБА_1 права на повторне звернення до суду із позовом від 22.08.2019.

Натомість, листом від 15.10.2019 за № 22269.4/Д-13338.3/19/25.1 представником Уповноваженого було надано відповідь ОСОБА_1 , якою роз`яснено право повторного звернення позивача до суду відповідно до вимог частини восьмої 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу позивача на те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за зверненням особи).

Оскільки звернення позивача було розглянуто відповідно до вимог Закону України №393/96-ВР з наданням відповідних роз`яснень, дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не можуть бути кваліфіковані як бездіяльність.

Що стосується необґрунтованої, на думку позивача, відповіді Уповноваженого, зокрема не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно заступника голови Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюка ОСОБА_6 .О. за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 255 КУпАП уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини складають протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за статтею 212-3 КУпАП.

При цьому, статтею 212-3 КУпАП встановлена відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення виключно за порушення Законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про оцінку впливу на довкілля", "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення", "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про відкритість використання публічних коштів" та "Про запобігання корупції".

Отже, диспозиція статті 212-3 КУпАП не встановлює відповідальність за недотримання процесуального законодавства, яким врегульовано процедуру звернення особи до суду за захистом процесуальних прав, а визначає вичерпний перелік Законів, за недотримання яких Уповноважений Верховної Ради України наділений повноваженнями складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно, в спірних правовідносинах позивач намагається спонукати відповідача до вчинення дій, що виходять за межі його компетенції.

Одночасно суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 776/97-ВР Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

В свою чергу, відповідач при наданні відповіді на звернення позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 768,40 грн підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 грудня 2019 року.

Суддя К.Є. Петросян