Рішення № 86456614, 19.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2588/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина А1405 (25005, м. Кропивницький-5, код ЄДРПОУ 07944046)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1405 (надалі - ВЧ А1405) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він проходив службу в Збройних Силах України, обіймав посаду заступника начальника штабу 169 пересувної ремонтно-технічної бази (ВЧ А1405), з якої у вересні 2017 року був звільнений у запас. За період з 2016 року по день звільнення з військової служби йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. У вересні 2019 року позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив нарахувати та виплатити йому таку індексацію за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року. Листом №324/ФЕС від 08.10.2019 року відповідач повідомив його про відсутність механізму нарахування та виплати індексації за минулі роки. Позивач стверджує, що нездійснивши індексацію його грошового забезпечення, відповідач діяв всупереч вимогам Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та "Про індексацію грошових доходів населення", тому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ А1405 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року включно;

- зобов`язати ВЧ А1405 нарахувати та виплатити йому таку індексацію.

Ухвалою судді від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на 2016-2017 роки виплата індексації грошового забезпечення не закладалася у фонд грошового забезпечення військовослужбовців ВЧ А1405. Тож нарахування та виплата сум цієї індексації у межах коштів військової частини, передбачених на виплату грошового забезпечення, є неможливою, а з огляду на положення Бюджетного кодексу України правові підстави на використання інших кошторисних призначень для здійснення виплати індексації відсутні. З цих підстав просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Крім того, відповідач наполягав на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, установлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України на посаді заступника начальника штабу 169 пересувної ремонтно-технічної бази (ВЧ А1405).

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №202 від 27.06.2017 року (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас, відповідно до пункту "а" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"(у зв`язку із закінченням строку контракту). (а.с. 10)

Наказом командира ВЧ А1405 №158 від 07.08.2017 року (по стройовій частині) позивача з 03.09.2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 11)

Позивач у вересні 2019 року звернувся до відповідача із заявою, в якій на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року включно. (а.с. 13)

Листом №324/ФЕС від 08.10.2019 року відповідач повідомив позивача, що нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року неможливо у зв`язку з відсутністю у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, механізму нарахування та виплати індексації за минулі роки. До вказаного листа відповідач додав листи-роз`яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України. (а.с. 14 - 18)

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення")

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як вбачається з довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виплачені ОСОБА_1 за період з вересня 2015 року по серпень 2017 року, позивачу у вересні - грудні 2015 року виплачувалася індексація грошового забезпечення, а з січня 2016 року по серпень 2017 року її виплата була припинена. (а.с. 12)

Обґрунтовуючи правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року, відповідач не посилався на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення для проведення індексації". Натомість стверджував, що у межах коштів ВЧ А1405, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі №825/694/17.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділялися, та зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Тож суд погоджується з позивачем, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не нараховував та не виплачував йому індексацію його грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року, що призвело до порушення прав позивача на належне забезпечення. Тому з метою захисту прав позивача позов слід задовольнити та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію.

Щодо доводів відзиву про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, установлений частиною 2 статті 122 КАС України, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз`яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Тож строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено, а підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн. (а.с. 3), які слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А1405 (25005, м. Кропивницький-5, код ЄДРПОУ 07944046) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1405 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року.

Зобов`язати військову частину А1405 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у сумі 768,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1405.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш