Рішення № 86456522, 19.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2019 р. справа № 300/2243/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванню до стажу, що дає право на призначення та обрахунок пенсії за віком, періоди роботи з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік і шість місяців та зобов`язання зарахувати до стажу, що дає право на призначення та обрахунок пенсії за віком, періоди роботи з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, з моменту призначення пенсії з 12.07.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення пункту 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" яким передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року протиправно відмовлено позивачу в зарахуванню до трудового стажу період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством, а саме як один рік за один рік і шість місяців, з підстав ненадання строкових трудових договорів. Вважає такі дії відповідача протиправними, з огляду те що трудовий договір не є єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі і його наявність не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу. Виходячи із вказаних аргументів, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.12.2019. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що пільги щодо кратного обчислення стажу надавалися при умові укладання строкових трудових договорів про роботу в цих районах на строк не менше 3-х років. Документами, які містяться у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 не підтверджено факт укладення позивачем строкових трудових договорів, а тому період з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі враховано позивачу до страхового стажу календарно. Зазначив, що крім трудової книжки позивача, його робота в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, жодним документом не підтверджена. Таким чином, відсутні законні підстави для зарахування до трудового стажу із врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки період роботи позивача з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, з моменту призначення пенсії, а саме з 12.07.2010. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.18-21).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду поданого позивачем звернення, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.08.2019 за №898/0-15 позивачу роз`яснено, що пільгове обчислення стажу поширюється тільки на працівників, які уклали письмові строкові договори про роботу на Крайній Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі і проводиться на підставі трудової книжки або довідки, де зазначено періоди роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також право на користування пільгами. Оскільки позивач працював в районах Крайньої Півночі після 1991 року, то підстав для зарахування стажу в кратному розмірі немає. В зв`язку з цим пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства (а.с.10).

Вважаючи дій відповідача щодо відмови у зарахуванню до стажу, що дає право на призначення та обрахунок пенсії за віком, періоди роботи з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них протиправними, позивач звернувся в суд за захистом свого права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003. Цим Законом держава визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Стаття 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності І за вислугу років, а після 3 березня 1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" з п`яти до трьох років.

В зв`язку із наведеним, єдиною умовою для отримання права на пільгове обчислення стажу при переході на пенсію, починаючи з 01 березня 1960 року, було укладення трудового договору строком не менш ніж на п`ять років, а починаючи з 26.09.1967 року, цей термін було знижено до трьох років. Слід зазначити, що жодний з вищевказаних нормативно-правових документів не передбачав обов`язкового укладення письмового строкового трудового договору.

Відповідно до положень статті 24 Кодексу законів про працю Української РСР від 01.06.1972, що діяли на момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцем, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обов`язковому порядку не вимагається.

За змістом абзацу 2 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до підпункту "д" пункту 15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися районний коефіцієнт та надбавка.

Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972р., Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990р. особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.

Суд зазначає, що неврахування відповідачем при розрахунку позивачу пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати суперечить положенням Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 на отримання, гарантованої міжнародною Угодою, пенсії в більшому розмірі. Відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною Радою України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 6 даної Угоди визначено, що для встановлення права на пенсію, громадянам держав - учасниць Угоди, враховується трудовий стаж набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення пенсії проводиться з заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії за періоди роботи у даній місцевості до 1 січня 1991 року.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 25.09.2012 по справі №К/9991/24753/12 та в ухвалі від 22.05.2014 по справі №К/800/27953/13.

Щодо твердження відповідача, що крім трудової книжки позивача, його робота в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, жодним документом не підтверджена, суд зазначає наступне.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічні положення були закріплені в статті 15 Кодексу про працю РСФСР від 09.12.1971, що діяли на момент перебування у трудових відносинах позивача з роботодавцем.

Більше того, нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637. За період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказані документи згідно з пунктом 2.7 коментованого Порядку додаються також до заяви про перерахунок пенсії, у випадках, які спричиняють, зокрема, збільшення розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач з 01.05.1989 по 01.01.1991 працював в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с.11-12).

Як наслідок, трудовою книжкою позивача підтверджено період роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 01.05.1989 по 01.01.1991.

Доказів, які б вказували на недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу період роботи в районах Крайньої півночі та районах прирівняних до них у відповідності з чинним законодавством.

Спору, що місцевість, де позивач працював, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.

Відповідно до п. 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за віком, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудових стаж, набутий на території будь-якої з цих країн, а також на території колишньої СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що для пільгового обчислення страхового стажу до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, наявність письмового трудового договору не є обов`язковою умовою, а наявний трудовий стаж може підтверджуватися також і іншими документами, такими як трудова книжка або довідка, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 липня 2018 року № 302/662/17-а, 18 грудня 2018 року у справах №263/13671/16-а та від 10 січня 2019 року у справі №352/1612/15-а.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на необхідність наявності письмового трудового договору про роботу для зарахування до пільгового стажу роботи періоду до 01 січня 1991 року є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Щодо посилань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду встановленого статтею 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, викладений в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №646/6250/17.

Під час розгляду справи встановлено, що період роботи позивача з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, не зараховано до страхового стажу із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, з вини пенсійного органу, на який покладено обов`язок такого зарахування.

Як наслідок, необґрунтованим є посилання відповідача на строк звернення до суду, оскільки право позивача на зарахування періоду роботи з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них є абсолютним та не може бути обмежене будь-яким строком у силу вимог частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення, шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, до страхового стажу із розрахунку один рік за один рік і шість місяців.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 768,40 грн згідно квитанцій №0.0.1521199054.1 від 14.11.2019 (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванню до стажу, що дає право на призначення та обрахунок пенсії за віком, періоди роботи з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення та обрахунок пенсії за віком, періоди роботи з 01.05.1989 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, з моменту призначення пенсії з 12.07.2010.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уч. Солотрук, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436);

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців,15 м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.