Ухвала суду № 86456520, 19.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"19" грудня 2019 р. справа № 300/2479/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішень від 26.09.2019 №663-27/2019, №664-27/2019,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Лисецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішень від 26.09.2019 №663-27/2019, №664-27/2019 про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . відповідно.

В позовній заяві, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони Лисецькій селищній раді вчиняти дії щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вказує, що відповідач у випадку надходження на розгляд належним чином складених проектів землеустрою, буде мати право прийняти рішення про їх затвердження з подальшим оформленням права власності на уже сформовані нові земельні ділянки, що суттєво ускладнить подальший розгляд даної справи та потягне низку нових позовів про скасування права власності на земельні ділянки. Просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 3 - 5 частини 1 статті 152 вказаного Кодексу заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для забезпечення позову.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Стаття 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до частини 2 статті 151 даного Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Необхідність забезпечення позову та виникнення підстав вжиття заходів забезпечення заявленого позову, позивач обґрунтовує, зокрема тим, що у випадку надходження на розгляд належним чином складених проектів землеустрою, відповідач вправі прийняти рішення про їх затвердження з подальшим оформленням права власності.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову визначених позивачем, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання рішення в адміністративній справі законної сили, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що за відсутності доказів про виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Лисецькій селищній раді вчиняти дії щодо затвердження проектів землеустрою, судом не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за її позовом до Лисецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішень від 26.09.2019 №663-27/2019, №664-27/2019 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.