Рішення № 86455957, 19.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Справа № 160/9289/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області:

- від 29.08.2019 р. № 0025401419 за формою “Р”, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на прибуток в частині суми 128656 грн. та штрафної санкції в частині суми 32164 грн., всього 160820 грн.;

- від 29.08.2019 р. № 0025391419 за формою “Р”, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 108290 грн. та штрафна санкція 27072,50 грн., всього у сумі 135362,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 року № 0025401419 та № 0025391419 є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 22.07.2019 року № 40845/04-36-14-19/38789313. Вказує, що висновки акта перевірки про заниження податку на прибуток на суму 137383 грн. та про заниження податку на додану вартість на 129775 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект», які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача 05.11.2019 року надано до суду письмовий відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки від 22.07.2019 року № 40845/04-36-14-19/38789313 та вказано, що в ході проведення перевірки ТОВ “Акцепт КР” встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» по яким, згідно аналізу баз даних, не підтверджується ланцюг постачання товарів/послуг; згідно аналізу баз даних ДФС та поданої звітності по вищенаведеним контрагентам встановлено відсутність за місцезнаходженням, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу товару, недостатню кількість трудових ресурсів; згідно аналізу баз даних ДФС встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними постачальниками. Також вказує, що наведені контрагенти є фігурантами у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212 та ч.3 ст.212 КК України. Встановлені дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, дозволяють зробити висновки про те, що укладені позивачем з вказаними контрагентами договори не опосередковуються реальним виконання операцій, які становлять його предмет.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” (ІК в ЄДРПОУ 38789313) зареєстровано 07.11.2013 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 24.06.2019 року по 15.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.06.2019 року №3284-п було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р., валютного законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р.

За результатами перевірки 22.07.2019 року складено акт № 40845/04-36-14-19/38789313 (том 1 а.с. 36-75), у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень, зокрема:

1. п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 137383,00 грн., в тому числі: за 2016 рік – 134185,00 грн., за 2017 рік – 1109 грн., за 2018 рік – 234 грн., за 1 квартал 2019 року – 1855 грн.,

2. п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966, занижено податок на додану вартість на суму 129775 грн., в тому числі: за лютий 2016 року у розмірі 10023 грн., квітень 2016 року у розмірі 11462 грн., червень 2016 року у розмірі 12657 грн., вересень 2016 року у розмірі 6021 грн., листопад 2016 року у розмірі 20132 грн., січень 2017 року у розмірі 14406 грн., березень 2017 року у розмірі 55074 грн.

Не погоджуючись з вказаними висновками, ТОВ “Акцепт КР” подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки, та листом від 23.08.2019 року № 98124/10/04-36-14-03/38789313 викладено п.1 висновків акта перевірки в наступній редакції: п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 134396,00 грн., в тому числі: за 2016 рік – 134185,00 грн., за 2017 рік – 1109 грн., завищено за 2018 рік – 2753 грн., занижено за 1 квартал 2019 року – 1855 грн.

На підставі акта перевірки від 22.07.2019 року № 40845/04-36-14-19/38789313 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.08.2019 року № 0025391419 про збільшення ТОВ “Акцепт КР” суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 135362,50 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 108290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 27072,50 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.08.2019 року № 0025401419 про збільшення ТОВ “Акцепт КР” суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167995,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 134396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 33599,00 грн.

Досліджуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та взаємовідносини ТОВ “Акцепт КР” із контрагентами ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» за період, що перевірявся, які мали вплив на формування валових витрат, податку на прибуток, податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» за період, що перевірявся.

Судом встановлено, що 01.06.2016 року між ТОВ “Акцепт КР” (замовник) та ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 48, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботи з переробки катанки ф5,5-6,5 мм в катанку стикозварювальну, прут стикозварювальний та виготовлення дроту з вуглецевої сталі (переробка).

В рамках вказаного договору ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг» виконано роботи, що підтверджено актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 02.06.2016 р., № 1/1 від 01.06.2016 р., № 2 від 08.06.2016 р., № 2/1 від 13.06.2016 р., № 3 від 16.06.2016 р., № 3/1 від 21.06.2016 р., № 1 від 13.07.2016 р., № 1 від 14.07.2016 р., № 1 від 19.08.2016 р., № 2 від 23.08.2016 р., товарно-транспортними накладними на транспортування ТМЦ № 00000002/06 від 02.06.2016 р., № 00000006/06/1 від 06.06.2016 р., № 00000008/06 від08.06.2016 р., № 000000013/06 від 13.06.2016 р., № 000000013/06/1 від 13.06.2016 р., № 0000000021/06/3 від 21.06.2016 р., № 000000021/06 від 21.06.2016 р., № 000000013/07 від 13.07.2016 р., № 000000015/07 від 15.07.2016 р., № 00000019/08 від 19.08.2016 р., № 00000023/08 від 23.08.2016 р., № 00000023/18 від 23.08.2016 р., актами виконаних робіт № 1 від 06.06.2016 р., № 1 від 13.06.2016 р., № 3 від 21.06.2016 р., № 1 від 14.07.2016 р., № 1 від 23.08.2016 р.

22.07.2016 року між ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг» (постачальник) та ТОВ “Акцепт КР” (покупець) було укладено договір поставки № 29, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю металопродукцію (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг» поставлено на адресу позивача товар (шайба плоска), що підтверджено специфікаціями № 1 від 22.07.2016 р., № 1 від 15.08.2016 р., видатковими накладними № 483 від 22.07.2016 р., № 680 від 15.08.2016 р., товарно-транспортними накладними № 00000022/07/03 від 22.07.2016 р., № 00000015/07/16 від 15.08.2016 р.

11.07.2016 року між ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг» (постачальник) та ТОВ “Акцепт КР” (покупець) було укладено договір поставки № 26, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю пакувальний матеріал (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг» поставлено на адресу позивача товар (мішок полотняний, парафін Т-З), що підтверджено специфікацією № 1 від 11.07.2016 р., видатковою накладною № 281 від 11.07.2016 р., та товарно-транспортною накладною № 00000011/07 від 11.07.2016 р.

22.03.2016 року між ТОВ «ЛІКСАР» (покупець) та ТОВ “Акцепт КР” (постачальник) було укладено договір поставки № 7, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю металопродукцію (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ “Акцепт КР” поставлено на адресу ТОВ «ЛІКСАР» товар (набір з сортових та фасонних профілів прокату (катанка), що підтверджено видатковою накладною № РН-0000079 від 22.03.2016 р.

15.03.2016 року між ТОВ “Акцепт КР” (замовник) та ТОВ «Оптимум-В» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 15, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботи з переробки катанки ф5,5-6,5 мм в катанку стикозварювальну, прут стикозварювальний та виготовлення дроту (переробка).

В рамках вказаного договору ТОВ «Оптимум-В» виконано роботи, що підтверджено актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 17.03.2016 р., № 1 від 15.03.2016 р., № 4 від 15.03.2016 р., № 6 від 22.04.2016 р., товарно-транспортними накладними на транспортування ТМЦ № 00000017/03/2 від 17.03.2016 р., № 00000004/04/03 від 04.04.2016 р., № 00000015/04 від 15.04.2016 р., № 000000022/04.1 від 22.04.2016 р., актами виконаних робіт № 1 від 21.03.2016 р., № 1 від 05.04.2016 р., № 4 від 18.04.2016 р., № 4 від 25.04.2016 р.

01.02.2016 року між ТОВ «Оптимум-В» (постачальник) та ТОВ “Акцепт КР” було укладено договір поставки № 8, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю металопродукцію (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ «Оптимум-В» поставлено на адресу позивача товар (костилі для залізниць широкої колії, квадрат ндл), що підтверджено видатковою накладною № 16 від 08.02.2016 р., № 315 від 25.02.2016 р., специфікацією № 1 від 08.02.2016 р., № 1 від 25.02.2016 р., товарно-транспортними накладними № 00000008/02/1 від 08.02.2016 р., № 00000025/02/4 від 25.02.2016 р.

18.05.2016 року між ТОВ “Акцепт КР” (замовник) та ТОВ «ГАЗКОМПЛЕКТ» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 29, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботи з переробки катанки ф5,5-6,5 мм в катанку стикозварювальну, прут стикозварювальний та виготовлення дроту (переробка).

В рамках вказаного договору ТОВ «ГАЗКОМПЛЕКТ» виконано роботи, що підтверджено актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 19.05.2016 р., товарно-транспортною накладною на транспортування ТМЦ № 00000019/05/1 від 19.05.2016 р., актом виконаних робіт № 1 від 20.05.2016 р.

Також судом встановлено, що ТОВ “Акцепт КР”, як покупцем, мало взаємовідносини з ТОВ «Україна 2000» з постачання товару (дріт КОф4 ст.3ПС), що підтверджено видатковою накладною № 287 від 29.03.2016 р., товарно-транспортною накладною № 00000029/03 від 29.03.2016 р.

12.09.2016 року між ТОВ “Акцепт КР” (замовник) та ТОВ «Україна 2000» (перевізник) було укладено договір про перевезення вантажів територією України № 12/09-2016, відповідно до якого перевізник зобов`язується виконати роботи з перевезення автомобільним транспортом вантажу, відповідно до умов визначених у замовленні на перевезення.

Виконання договірних зобов`язань за вказаним договором підтверджено заявкою № 1 від 09.09.2016 р., № 2 від 15.09.2016 р., № 3 від 20.09.2016 р., № 4 від 20.09.2016 р., № 5 від 21.09.2016 р., № 6 від 21.09.2016 р., № 7 від 23.09.2016 р., товарно-транспортною накладною № 00000012/09/16 від 12.09.2016 р., № 00000016/09/16 від 16.09.2016 р., № 00000021/09/16 від 21.09.2016 р., № 00000022/09/16 від 22.09.2016 р., № 00000022/09/16 від 22.09.2016 р., № 00000022/09/16/1 від 22.09.2016 р., № 00000026/09/16 від 26.09.2016 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 12.09.2016 р., № ОУ-0000006 від 16.09.2016 р., № ОУ-0000007 від 21.09.2016 р., № ОУ-0000008 від 21.09.2016 р., № ОУ-0000009 від 22.09.2016 р., № ОУ-0000010 від 22.09.2016 р., № ОУ-0000011 від 26.09.2016 р.,

29.03.2016 року між ТОВ «Україна 2000» (постачальник) та ТОВ “Акцепт КР” було укладено договір поставки № 32, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю металопродукцію (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ «Україна 2000» поставлено на адресу позивача товар (дріт ОК ф4 ст. ЗПС), що підтверджено специфікацією № 1 від 29.03.2016 р.

05.09.2016 року між ТОВ “Акцепт КР” (замовник) та ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 21, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботи з переробки катанки ф5,5-6,5 мм в катанку стикозварювальну, прут стикозварювальний та виготовлення дроту (переробка).

В рамках вказаного договору ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг» виконано роботи, що підтверджено актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 21.09.2016 р., № 2 від 06.09.2016 р., № 3 від 08.09.2016 р., № 4 від 12.09.2016 р., № 8 від 13.09.2016 р., № 9 від 16.09.2016 р., № 10 від 16.09.2016 р., № 11 від 21.09.2016 р., № 12 від 21.09.2016 р., № 13 від 22.09.2016 р., № 14 від 22.09.2016 р., № 15 від 26.09.2016 р., № 16 від 23.09.2016 р., № 17 від 26.09.2016 р., № 17 від 27.09.2016 р., № 19 від 28.09.2016 р., № 20 від 30.09.2016 р., № 1 від 05.10.2016 р., № 2 від 10.10.2016 р., № 3 від 11.10.2016 р., № 3 від 07.10.2016 р., № 4 від 12.10.2016 р., № 5 від 18.10.2016 р., № 6 від 24.10.2016 р., № 2 від 03.11.2016 р., № 1 від 02.11.2016 р., № 3 від 08.11.2016 р., 3 4 від 11.11.2016 р., № 6 від 16.11.2016 р., № 5 від 11.11.2016 р., товарно-транспортною накладною на транспортування ТМЦ № 00000005/09 від 05.09.2016 р., № 00000006/09 від 06.09.2016 р., № 00000008/09 від 08.09.2016 р., № 00000012/16 від 12.09.2016 р., № 00000013/09 від 13.09.2016 р., № 00000016/09 від 16.09.2016 р., № 00000021/16 від 21.09.2016 р., № 00000021/09/16/1 від 21.09.2016 р., № 00000022/09/16 від 22.09.2016 р., № 00000022/09/16/1 від 22.09.2016 р., № 00000026/09/16 від 26.09.2016 р., № 00000023/09 від 23.09.2016 р., № 00000026/09 від 26.09.2016 р., № 00000027/09/1 від 27.09.2016 р., № 00000028/09 від 28.09.2016 р., № 00000030/09 від 30.09.2016 р., № 00000005/10/1 від 05.10.2016 р., № 00000010/10 від 10.10.2016 р., № 00000011/10/01 від 11.10.2016 р., № 00000018/10 від 18.10.2016 р., № 00000024/10 від 24.10.2016 р., № 00000001/11 від 01.11.2016 р., № 00000001/11/2 від 01.11.2016 р., № 00000011/11/5 від 11.11.2016 р., № 00000011/11/3 від 11.11.2016 р., актом виконаних робіт № 1 від 06.09.2016 р., № 2 від 12.09.2016 р., № 5 від 16.09.2016 р., № 6 від 21.09.2016 р., № 7 від 22.09.2016 р., № 8 від 26.09.2016 р., № 9 від 26.09.2016 р., № 10 від 27.09.2016 р., № 11 від 30.09.2016 р., № 1 від 07.10.2016 р., № 2 від 12.10.2016 р., № 3 від 24.10.2016 р., № 1 від 03.11.2016 р., № 2 від 11.11.2016 р., № 3 від 16.11.2016 р.

14.09.2016 року між ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг» (постачальник) та ТОВ “Акцепт КР” було укладено договір поставки № 24, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю металопродукцію (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг» поставлено на адресу позивача товар (шайба плоска), що підтверджено видатковою накладною № 156 від 14.09.2016 р., специфікацією № 1 від 14.09.2016 р.

Представником позивача у поданому позові пояснювалось, що в подальшому придбані товари (металопродукція), вироби отримані в результаті виконання договірних зобов`язань з зпереробки катанки ф5,5-6,5 мм в катанку стикозварювальну, прут стикозварювальний та виготовлення дроту (переробка), було реалізовано кінцевим споживачам: ТОВ «ТД Моноліт-Інвест», ТОВ «Уніпласт», ТОВ «Кремпуть», ТОВ «Лідер Промснаб», ТОВ «Завод рейкових скріплень», ТОВ «Євраз суха балка», ТОВ «Пром Метиз», ТОВ «ТД Євроімпекс», ТОВ «Парк плюс», ТОВ «ВП ІНСАЙТ»; також роботи з переробки катанки ф5,5-6,5 мм в катанку стикозварювальну, прут стикозварювальний та виготовлення дроту (переробка) були обумовлені зобов`язаннями ТОВ “Акцепт КР”, як виконавця за договорами на виконання робіт, які були укладені з ДП «Підприємство криворізької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області. До пояснень надано видаткові накладні та товарно-транспорті накладні, договори на виконання робіт № Г-8 від 11.01.2016 р., № Г-9 від 11.01.2016 р., № Г-17 від 27.01.2016 р.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» у період, що перевірявся, а також подальшої реалізації товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від`ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних з відповідною номенклатурою, складених на адресу постачальників ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект», з огляду на що неможливо встановити походження товару, суд вказує, що взаємовідносини між постачальниками наведених контрагентів та контрагентами ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» не можуть бути впливом на взаємовідносини останніх, оскільки чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по придбанню товарів (виконанню робіт, послуг), а також за поданням до податкового органу будь-яких документів первинного обліку, зокрема, відповідної реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Але, в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі № 814/1561/14.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект».

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судом було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат, з чого прямо випливає правомірність визначення суми податку на прибуток, та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що у відношенні ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект» здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 32016090000000058 від 02.07.2016 р., № 3201880020000013 від 02.08.2018 р., № 32017100060000104 від 17.11.2017 р., № 32016100110000175 від 17.02.2017 р., № 4201600000000345 від 01.02.2016 р., № 32017040000000008 від 05.04.2017 р., за фактами вчинення групою осіб фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212 та ч.3 ст.212 КК України, а тому вказані підприємства не могло здійснити позивачу продаж товару та послуг, оскільки такі кримінальні провадження не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ТОВ “Акцепт КР” та названими контрагентами, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 26.06.2018 р. у справі № 808/2360/17 (провадження №К/9901/47560/18).

Окрім того, слід зазначити, що позивач взагалі не є фігурантом вищенаведених кримінальних проваджень, доказів цього відповідачем суду не надано, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання товару, оскільки така відповідальність жодними нормами чинного законодавства України не передбачена.

Також суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва контрагентів позивача, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 822/787/18.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес АД” проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії” суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України” висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі “Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства” (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення “встановлений законом”, є передбачуваність. Норму не можна вважати “законом”, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЛІКСАР», ТОВ «Торгівельна компанія «Центр-Холдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Оптимум-В», ТОВ «Україна-2000» та ТОВ «Газкомплект», а також право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору поставки, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Тріго Трейд», ТОВ «Дніпро Агро Груп» та ТОВ «АГРОКОРМ» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 22.07.2019 року № 40845/04-36-14-19/38789313 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2019 р. № 0025401419 та № 0025391419 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2030,44 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1308 від 11.10.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2030,44 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” (вул..Ветеранів праці, буд. 31, офіс 8, м.Кривий Ріг, Дніпрпоетровська обл.., 50006; ІК в ЄДРПОУ 38789313) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-А, м.Дніпро, 49600; ІК в ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.08.2019 р. № 0025401419 за формою “Р”, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на прибуток в частині суми 128656 грн. та штрафної санкції в частині суми 32164 грн., всього 160820 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.08.2019 р. № 0025391419 за формою “Р”, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 108290 грн. та штрафна санкція 27072,50 грн., всього у сумі 135362,50 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Акцепт КР” (вул..Ветеранів праці, буд. 31, офіс 8, м.Кривий Ріг, Дніпрпоетровська обл.., 50006; ІК в ЄДРПОУ 38789313) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2030,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-А, м.Дніпро, 49600; ІК в ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник