Рішення № 86452073, 18.12.2019, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5360/19

Провадження № 2-а/462/232/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Кирилюка А.І.,

при секретарі - Гула М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП м. Львова ДПП Орловського Андрія Любомировича, Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

21.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 049969 від 18.08.2019 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.08.2019 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серія ДП18 № 049969 інспектором УПП у Львівській обл. Орловським А.Л., якою він притягнув ОСОБА_1 до відповідальності по ст.122 ч.1 КУпАП за порушення ПДР п.15.9 та 15.10 і наклав штраф в розмірі 255 грн.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2019 року відкрито провадження по справі. Вказану ухвалу було надіслано відповідачу.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Однак подав до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання неодноразово не з`явився, про причини суд не повідомив. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконань про підставність заявлених вимог, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що 12.08.2019 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серія ДП18 № 049969 інспектором УПП у Львівській обл. Орловським А.Л., якою він притягнув ОСОБА_1 до відповідальності по ст.122 ч.1 КУпАП за порушення ПДР п.15.9 та 15.10 і наклав штраф в розмірі 255 грн./а.с. 6-7/

Позивач зазначає, що 12 серпня 2019 року, приблизно о 10:40 годин, у місці Львові по вул. Площа Соборна навпроти буд. № 4, біля турнікету, він припаркував свій автомобіль марки «Lexsus-ES 350», державний номерний знак НОМЕР_1 , по заду дорожнього знаку 1.37 ПДР України (дорожні роботи) та вантажного автомобіля із працівниками дорожньої служби, які там виконували ремонтні дорожні роботи та попереду мого автомобіля до перехрестя, де пересікає із трамвайною дорогою (колією) візуально відстань 10-11 метрів. Коли він вийшов із автомобіля, до нього відразу підійшли два інспектори Управління патрульної служби м. Львова та повідомили, що на їхню думку, він зупинився із порушенням ПДР України, а саме під знаком 3.34 ПДРУ який розташований спереду автомобіля та попросили пред`явити для перевірки документи для встановлення особи та на автомобіль. Після чого, протягом тривалого спілкування, порушуючи норми чинного законодавства, склали постанову, яку позивач вважає протиправною та такою, що порушує норми Конституції України.

Згідно до ч.1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 15.9 та 15.10 ПДР зупинка забороняється: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених п. 15.8 ПДР); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах..

Суд приймає до уваги пояснення позивача наведені в позові. Разом з тим, суд вважає, що відповідач не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови було прийняте зазначене рішення на підставі об`єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, суду не представлено. Так відповідач не надав суду жодного доказу вчинення позивачем правопорушення.

Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, однак ненадання доказів в судовому засіданні давало суду право вирішити справу, обмежившись наявними у справі доказами, що повністю відповідає положенням ст.205 КАС України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 і ч.3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Зі змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що інспектором поліції порушено норми ст. 245 КУпАП, а саме відповідачем не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, то суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст.242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП м. Львова ДПП Орловського Андрія Любомировича, Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 №049969 від. 12.08.2019 року винесену відносно ОСОБА_1 визнати протиправною та скасувати.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення,а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор УПП м. Львова ДПП Орловський Андрій Любомирович, місце праці: м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 39962825.

Відповідач: Управління патрульної поліції у м. Львові, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 39962825.

Текст рішення виготовлено 18.12.2019 року.

Суддя: (підпис). З оригіналом згідно.

Суддя