Ухвала суду № 86451521, 19.12.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавської області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1580/19

Номер провадження 1-кп/530/134/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., за участю прокурора Чубенка А.І., розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина Українии, не працюючого, розлученого, з повною загальною середньою освітою, раніше судимого, по обвинувальному акту та доданих до нього документи, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170170000464 від 13.11.2019 року, відносно у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор прокуратури Полтавської області звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому по обвинувальному акту та доданих до нього документи, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170170000464 від 13.11.2019 року, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано на розгляд судді Должко С.Р..

В підготовчому судовому засіданні, прокурор своє клопотання підтримав. Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання не заперечував.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 будучи раніше судимим: 16.10.2012 року Зіньківським районним судом Полтавської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік; 17.12.2012 року Зіньківським районним судом Полтавської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки; 09.09.2014 року Зіньківським районним судом Полтавської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.71 КК України приєднано 1 рік 1 місяць позбавлення волі по вироку Зіньківського районного суду від 17.12.2012 року. На підставі ст.70 ч.4 КК України остаточно засуджений до 4 років 1 місяця позбавлення волі; Звільнений від відбування покарання 16.06.2017 умовно-достроково, згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 08.06.2019, невідбута частина покарання 1 рік 2 місяці 29 днів; 06.09.2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 140 годин громадських робіт (вирок вступив в законну силу 07.10.2019 року); 06.09.2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік (вирок вступив в законну силу 07.10.2019 року) на шлях виправлення не став та маючи не зняті та не погашені судимості, знову вчинив умисні злочини проти власності за наступних обставин:

06.11.2019 року в обідній час ОСОБА_1 знаходячись в господарстві розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом відкриття металевої защіпки до приміщення гаражу вказаного господарства, проник до нього, звідки таємно викрав болгарку «DWT WS08-125», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3803/19 від 14.11.2019 року становить 693 (шістсот дев`яносто три) гривні 00 копійок, яка належить потерпілій ОСОБА_2 , чим спричинив останній майнової шкоди на вказану суму. Викраденим майном підозрюваний ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 10.11.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 в обідній час,знаходячись в господарстві розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом відкриття металевої защіпки до приміщення гаражу вказаного господарства, проник до нього звідки таємно викрав електродриль «КЗМИ ИЭ-1036Э», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3803/19 від 14.11.2019 року становить 730 (сімсот тридцять) гривень 00 копійок, яка належить потерпілій ОСОБА_2 , чим спричинив останній майнової шкоди на вказану суму. Викраденим майном підозрюваний ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У вчиненні даних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_3 , українець, громадянин України, освіта загальна середня, розлучений, не працюючий, раніше судимий. 26.11.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків прокурор обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки розуміє суровість покарання яке йому загрожує згідно Кримінального кодексу України. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується, матеріалами клопотання дослідженими в судовому засіданні. Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній із проникненням у інше приміщення, , а тому є підстави вважати, що він в подальшому може продовжити дану злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальні правопорушення. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_1 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час. Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв`язку із проведенням в Україні операції об`єднаних сил та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного - беручи до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, що відносяться до категорії тяжких, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, вчинити інші кримінальні правопорушення. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддя враховує не доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196-197, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотанняпрокурора про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого, у вигляді тримання під вартою – задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який обчислювати з19.12.2019 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 16.02.2020 року.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_1 звільняється з-під варти в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80280 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП ( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово слідчого, що звернувся з клопотанням, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти йому, або застоводавцю обов`язки, покладенні на підозрюваного та наслідки їх невиконання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу слідчого , суду, прокурора з місця свого проживання

- повідомляти слідчого, прокурора, суд, про зміну свого місця проживання;

- прибувати до слідчого та прокурора, суду за першою вимогою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, прокурору, обвинуваченому, для відому.

Призначити судове засідання на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України у відкритому судовому засіданні на 27 січня 2020 року о 14 год. 40 хвилин, в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинуваченого.

Зобов"язати командира РКС ГУНПв Полтавській області Богаєвського О.О. доставити всудове засідання на 27 січня 2020 року о 14 год. 40 хв, обвинуваченого ОСОБА_1 , який утримується під вартою у державній станові «Полтавська установа виконання покарань № 23» (м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко