Рішення № 86447201, 09.12.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8409/18

Провадження № 2/344/1258/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису №23593, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 08.12.2017 року щодо стягнення заборгованості в розмірі 479 883,32 грн. таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису №23593, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 08.12.2017 року щодо стягнення заборгованості в розмірі 479 883,32 грн. таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат, мотивуючи позовні вимоги тим, що 08.12.2017 року приватний нотаріус Київського МНО Швець Р.О. було вчинено виконавчий напис №23583 про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 479 883,32 рн. Постановою державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Івасишин П.В. відкрито виконавче провадження №55989749 з виконання вищевказаного виконавчого напису. Однак, позивачем така сума заборгованості не визнається, а отже не є безспірною, оскільки, 22.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №202409-cred, згідно якого позивач отримав кредит в розмірі 4 500,00 дол. США. Рішеннями Івано-Франківського міського суду від 03.08.2009 року та 23.09.2013 року було стягнуто з позивача на користь відповідача 4 410,15 дол. США та 91 305,61 грн. заборгованості за кредитним договором, відповідно. При вичненні нотаріусом виконавчого напису, ним не з"ясовано чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановлено коли було здійснено останню оплату про кредиту. Крім цього, на даний час жодної заборгованості перед стягувачем ПАТ КБ "ПриватБанк" немає, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості №K9R5G6LEEK8EEQK4 від 11.06.2018 року. На підставі наведеного, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій та відповідачем пропущено строк, на протязі якого відповідач міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису, відсутня безсіпрність вимог кредитора.

22.07.2019 року представник АТ КБ "ПриватБанк" Пелих Я.М. надіслала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, між сторонами було укладено кредитний договір, на пісдтаві якого позивач отримав кредитні кошти. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України, ЗУ "Про нотаріат", Наказу МЮУ "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 року №296/5. Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановл.є заборгованість. Для виконання виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: кредитний договір, засвідчений банком розрахунок про заборгованість, в котрому в повній мірі відображено всі операції позивача щодо погашення заборгованості, а тому підстав вважати незаконність дій нотаріуса немає (а.с.38, 39).

Позивач в судове засідання не з"явився, попередньо подав до суду клопотання, відповідно до якого просив розглядати справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.25).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просив задоволити (а.с.49).

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині відзиву просила розгляд справи проводити без участі представника АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.39, 68).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.62).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.01.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №202409-cred, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 4 500 дол. США.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв"язку з невиконанням умов кредитного договору, відповідач двічі звертався до Івано-Франківського міського суду з позовами про стягнення заборгованості.

На виконання судових рішень 06.11.2009 року та 12.12.2013 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчі листи про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 4 410,15 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 33 958,15 грн. та з ОСОБА_1 - 91 305,61 грн. заборгованості за кредитним договором №202409-cred від 22.01.2008 року, відповідно (а.с.6, 7).

Постановою державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Івасишиним П.В. відкрито виконавче провадження № 55989749 з виконання виконавчого напису № 23583 від 08.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості в розмірі 479 883,32 грн. (а.с.9).

З копії довідки ПАТ КБ «Приват Банк» вбачається, що станом на 11.06.2018 року у ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості немає (а.с.10).

Як вбачається з копії довідки ПАТ КБ «Приват Банк» від 06.12.2019 року, станом на 06.12.2019 року у ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості немає (а.с.67).

Згідно копії виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олеговича пропонує стягнути заборгованість з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» за кредитним договором № 202409-cred від 22.01.2008 року в розмірі 18387,82 дол. США, що за курсом 26,00 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.06.2017 року складає 478083,32 грн. (а.с.68).

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

За змістом ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

На підставі наведеного суд вважає, що виконавчий напис від 08 грудня 2017 року за реєстровим № 23583 вчинений на неіснуючу (прощену кредитором) заборгованість, а тому доводи позивача про те що виконавчий напис вчинено на заборгованість, яку неможливо вважати безспірною, знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи. А відповідачем цих доводів не спростовано та не доведено протилежного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином спосіб захисту права позивачем обрано вірно, оскільки виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, а визнання його таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку, надасть позивачу можливість поновити його порушені права у спосіб встановлений законом.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, відтак суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку із чим позов слід задоволити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин понесені позивачем витрати по оплаті судового збору (704 гривні 80 копійок) підлягають стягненню з відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк».

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 15, 16, 524, 533, 605 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису №23593, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 08.12.2017 року щодо стягнення заборгованості в розмірі 479 883,32 грн. таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат - задоволити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 08 грудня 2017 року за реєстровим № 2353 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", місцезнаходження якого: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - 704 гривні 80 копійок витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 19.12.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.