Рішення № 86446476, 04.12.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1920/19

2/310/1443/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мороки С.М.,

за участю секретаря судового засідання Писанець Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Данилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції з Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська та Ленінським районним судом м. Миколаєва позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід», третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід», третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, зазначивши в позові наступне:

30.08.2018 в м. Бердянськ по вул. Мелітопольське шосе, 88-А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу Hundai Accent, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Власником транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» (далі - Відповідач).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» згідно поліса ОСЦПВВНТЗ №АМ/2568853, який діяв на дату ДТП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль потерпілого «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , чим завдані матеріальні збитки.

Вказані обставини встановленні та об`єктивно підтверджуються Європротоколом від 30.08.2018, яким встановлена вина ОСОБА_3 у скоєному ДТП.

Завдання майнової шкоди іншій особі є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків (ч.3 ст.11 ЦК України), отже винна у спричиненні збитків особа, ОСОБА_3 , є боржник, а власник пошкодженого автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 є кредитором у цьому зобов`язанні.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

31 серпня 2018 року між позивачем, ОСОБА_2 (новий Кредитор), та потерпілим, ОСОБА_4 (Кредитор), був укладений Договір відступлення права вимоги (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1, 3 вказаного Договору, Кредитор передає Новому Кредитору вимогу, а новий Кредитор приймає її та набуває права вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення Кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2018 в м. Бердянськ на вул. Мелітопольське Шосе, 88-А, за участі автомобілів «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу - «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Отже, у зобов`язанні по відшкодуванню заподіяної внаслідок ДТП шкоди відбулась заміна особи, що має право вимагати компенсацію за спричинені збитки (Новий Кредитор).

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 та п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки, роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108 цс 13 та в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц.

Оскільки, матеріальна шкода заподіяна під час виконання водієм ОСОБА_3 своїх трудових обов`язків, то саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» є належним відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено в обов`язковому випадку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до Звіту спеціаліста автотоварознавця №2709/18/18 від 19.09.2018, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 46342,20 грн., а без врахування ПДВ 43625,02 грн., а вартість відновлювального ремонту без урахування зносу становить 76968,46 грн.

Разом із цим встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» згідно страхового полісу №АМ/2568853.

01.10.2018 страховою компанією було виплачене відшкодування в розмірі 45357,70 грн., що частково задовольнило майнові вимоги позивача.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

У п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно до ч.3 п.14 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Фактичні витрати на відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , склали 73121,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №57 від 01.11.2018 та копією квитанції від 06.03.2019.

Отже, на цей час розмір не відшкодованого матеріального збитку складає 27763,30 грн., що розраховується наступним чином: 73121,00 грн., - 45357,70 грн., де 73121,00 грн. - фактичні витрати Позивача на відновлення транспортного засобу; 45357,70 грн. - страхове відшкодування сплачене ПрАТ «СК «УНІКА».

Варто звернути увагу суду на те, що відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного в постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15: «право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності».

Таким чином, Відповідач зобов`язаний Позивачу здійснити компенсацію вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , в незалежності від того, чи виконав страховик свої зобов`язання у повному обсязі перед потерпілою особою, оскільки сам позивач наділений правом вибору особи, що має відшкодувати збиток (або страховик, або винна у ДТП особа).

Окрім того, за приписами п.36.6. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 . передбачено розмір франшизи 1000,00 грн.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню франшиза в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, - Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, відповідно до ч.6 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Згідно з ч.16 ст.28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася за адресою: м . Бердянськ, вул. Мелітопольське Шосе, 88-А, що відноситься за підсудністю до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

05.02.2019 на адресу Відповідача була направлена досудова вимога, однак вона залишилася без задоволення.

Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про судовий збір» та ч. 4 ст. 177 ЦПК України Позивачем при пред`явлені цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

Ціна позову: 28763,3 грн.

Оскільки, при розрахунку 1 відсоток від ціни позову розмір судового збору складає менше мінімально встановленого, Позивачем було сплачено 768,40 грн. судового збору.

Представник відповідача Данилюк Л.М. у відзові на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити з наступних підстав:

30.08.2018 в м. Бердянськ на вул. Мелітопольське шосе , 88-А , за участі транспортного засобу «БАЗ Т 713.13» державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та за участі транспортного засобу «Нundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 було скоєно дорожньо-транспортну пригоду. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника (особи, що на законних підставах володіє транспортним засобом) транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_3 , було застраховано у ПрАТ «СК «Уніка». Відповідач звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про сплату страхового відшкодування та 01.10.2018 за результатом розгляду вищевказаною страховою компанією такої заяви та в результаті проведення оцінки вартості відновлювального ремонту, Відповідачеві було сплачено страхове відшкодування у розмірі 45357,70 грн. У процесі встановлення розміру вартості відновлювального ремонту в межах розгляду страховою компанією заяви Відповідача про виплату страхового відшкодування, Відповідач не мав заперечень відносно визначеного розміру, а саме: 45357,70 грн.

19.02.2019 ТОВ «СПРИНТЕР СХІД» отримало від Позивача досудову вимогу, згідно з якою Позивач вимагав сплатити частину матеріального збитку у розмірі 5313,00 грн., франшизу у розмірі 1000,00 грн. та вартість проведення експертизи у розмірі 1700,00 грн., додавши до даної Вимоги в якості підтвердження свого права на вимогу тільки довіреність від водія ОСОБА_4 . Ознайомившись із вимогою Позивача, та враховуючи той факт, що Позивач не надав доказів, що підтверджують право вимоги до ТОВ «СПРИНТЕР СХІД» (копії договору про відступлення права вимоги, а згідно із ст. 517 ЦК України Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні), а також доказів на підтвердження того, що наданий висновок експерта є результатом оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, що зазнав пошкоджень саме в результаті ДТП, що відбулася 30.08.2018 в м. Бердянськ на вул. Мелітопольське шосе, 88-А, за участі транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ТОВ «СПРИНТЕР СХІД» відмовило у виплаті заявлених Позивачем майнових вимог (копія відповіді та докази направлення відповіді додаються.).

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, при визначенні розміру невідшкодованого розміру матеріального збитку, бере за основу вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, тобто від 73 121,00 віднімає виплачене страхове відшкодування у розмірі 45357,70 грн., посилаючись при цьому на п. 14 Постанови Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013, а саме: «Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).». Однак, Позивач не надав доказів того, що для відновлення пошкодженого транспортного засобу були використані саме нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, а також і те, що такі використані комплектуючі були використані тому, що однорідні вироби зняті із виробництва. Крім цього, Позивач не надав документів на підтвердження того, які саме деталі, вузли, комплектуючі були замінені і на які саме, так само, відсутні чеки, що підтверджують вартість встановлених нових комплектуючих. Відповідальність за рішення використовувати при ремонті та/або відновлені пошкодженого транспортного засобу більш дорогі деталі, комплектуючі частини і т. д. повинна нести особа, яка прийняла таке рішення.

Згідно із п.2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 МЮУ, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу.

Крім цього, Відповідачем не надано жодного доказу того, що пошкодження КТЗ, що був об`єктом проведення дослідження, згідно наданого Відповідачем звіту спеціаліста автотоварознавця №2709/18/18 від 19.09.2018, є наслідком ДТП за участі автомобіля ТОВ «Спринтер Схід».

Також звертає увагу на сумнівність права Позивача пред`являти позов про відшкодування завданої шкоди на підставі вказаного договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018, від водія ОСОБА_4 новому кредиторові - Позивачеві, оскільки згідно із ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Станом на 31.08.2018, коли було укладено договір про відступлення права вимоги, розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу не було встановлено, а й отже, договором не встановлено межі права, що передав водій ОСОБА_4 . Позивачеві.

В письмових поясненнях на відзив представника відповідача представник позивача зазначив наступне:

Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів, які саме деталі, вузли, комплектуючі були замінені та відсутні докази, що пошкодження КТЗ, що був об`єктом дослідження згідно Звіту спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_5 №2709/18/18 від 19.09.2018 є наслідком ДТП за участі автомобіля ТОВ «Спринтер Схід».

Дані твердження відповідача грунтуються на припущеннях, що підтверджується нижчезазначеним.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, па підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

30.08.2018 в м. Бердянськ по вул. Мелітопольське Шосе, 88-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Вказані обставини встановленні, та об`єктивно підтверджуються Європротоколом від 30.08.2018, яким встановлена вина ОСОБА_3 у скоєному ДТП.

Зі змісту п. 34.4 ст. 34 Закону вбачається, що замовляти проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу дозволяється, як потерпілому так і страховику. Обов`язок страховика, передбачений п. 34.2 ст. 34 Закону спрямований лише на звільнення потерпілого від додаткових витрат, про що свідчить п. 34.3 ст. 34 Закону.

Таким чином, п. 34.4 Закону передбачено право потерпілої особи на самостійне залучення аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

ОСОБА_4 скористався своїм правом та замовив проведення експертизи, щодо визначення вартості матеріальної шкоди спричиненої в результаті ДТП, що мало місце 30.08.2018 у незалежного судового експерта Дроздова Ю.В.

Згідно Звіту спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_5 №2709/18/18 від 19.09.2018, який попереджений про кримінальну відповідальність згідно до ст. 384 КК України, 06.09.2019 до судового експерта надійшла заява від гр. ОСОБА_4 щодо проведення автотоварознавчої експертизи та 06.09.2019 судовим експертом було оглянуто транспортний засіб автомобіль «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , пошкоджений в результаті ДТП, що мало місце 30.08.2018.

Будь-яких доказів, шо автомобіль гр. ОСОБА_4 перебував в іншому ДТП або шкода була заподіяна не за участі автомобіля ТОВ «Спринтер Схід» Відповідач не надав.

Твердження Відповідача, що пошкодження спричинені автомобілю «Hundai Accent» не є наслідком ДТП за участі автомобіля ТОВ «Спринтер Схід» є лише його припущенням, а згідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Що ж до самого розміру шкоди, то зазначено наступне.

Верховний суд в постанові від 13.05.2019 по справі №522/538/17 зазначив: «Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, мас право па їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особи зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробили або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особи могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, мас право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причиннонаслідковому зв`язку з порушенням. Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 03 жовтня 2016 року №1699-09-16 не доводить необхідності використовувати нові деталі, агрегати та вузли, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції».

Верховний суд в постанові від 22.04.2019 по справі №761/14285/16-ц зазначив: «Встановивши, що позивач отримала від ПАТ «СК «Скайд» страхове відшкодування, якого не достатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що відповідач в силу статті 1194 ЦК України зобов`язана відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою, яка нею одержана від страховика.

Посилання заявника у касаційній скарзі на необхідність позивачем відремонтувати автомобіль та надати акт виконаних робіт у підтвердження понесених збитків суперечить положенням статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи».

Верховний суд в постанові від 07.02.2019 по справі №645/3746/16 зазначив: «За виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, позивач, відповідно до акта виконаних робіт від 22 березня 2016 року сплатив на користь ФОП ОСОБА 9, на підставі укладеного з ним договору про надання послуг від 29 грудня 2015 року, фактичну вартість ремонту в розмірі 75 300 грн., що підтверджено відповідною квитанцією.

Установивши, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з ОС0БА 5, як з винної особи на користь позивача різницю між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Доводи касаційної скарги про необхідність визначення розміру збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. В даному випадку судами вирішено спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення сплаченої позивачем реальної вартості виконаних робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу».

Фактичні витрати на відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , склали 73121,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №57 від 01.11.2018 та копією квитанції від 06.03.2019.

ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 45357,70 грн.

Отже, на цей час розмір не відшкодованого матеріального збитку складає 27763,30 грн.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 та п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

У п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 3 п. 14 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Варто звернути увагу суду на те, що відповідно до правового висновку Верховного суду України викладеного в постанові від 20 січня 2016 року у справі 6-2808цс15: «право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності».

Таким чином, Відповідач зобов`язаний Позивачу здійснити компенсацію вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , в незалежності від того, чи виконав страховик свої зобов`язання у повному обсязі перед потерпілою особою, оскільки сам позивач наділений правом вибору особи, що маг відшкодувати збиток (або страховик, або винна у ДТП особа).

Щодо права Позивача пред`являти позов на підставі договору відступлення права вимоги.

Завдання майнової шкоди іншій особі є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків (ч. 3 ст. 11 ЦК України), отже винна у спричиненні збитків особа є боржник, а потерпіла особа є кредитором у цьому зобов`язанні.

Ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

31 серпня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 (новий Кредитор), та Потерпілим ОСОБА_4 (Кредитор), був укладений Договір відступлення права вимоги (надалі - Договір).

Відповідно п.п. 1-3 вказаного Договору, Кредитор ( ОСОБА_4 ) передає Новому Кредитору ( ОСОБА_2 ) вимогу, а Новий Кредитор приймає її та набуває право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення Кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2018 в м. Бердянськ по вул. Мелітопольське Шосе, 88-А за участі автомобілів «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

За цим Договором новий Кредитор набуває право вимагати від винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність за спричиненні винною особою збитки, відшкодування матеріального збитку (у т.ч. право вимоги по сплаті неустойки (пені) та витрат в порядку ст. 625 ЦК України), який був заподіяний Кредитору внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у п. 1 цього Договору.

За цим Договором новий Кредитор після підписання теперішнього договору, та отримання від Кредитора нотаріально посвідченої довіреності згідно умов п. 6 цього договору, зобов`язується відремонтувати власними силами, та за власний кошт належний Кредитору транспортний засіб автомобіль «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , що був пошкоджений внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 9 договору він вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

В результаті укладення вказаного договору у зобов`язанні по відшкодуванню заподіяної внаслідок ДТП шкоди відбулась заміна особи, що має права вимагати компенсацію за спричинені збитки (Новий Кредитор), а також до нового Кредитора перейшли права первісного кредитора, що існували на момент переходу цих прав, а саме право на відшкодування матеріального збитку, який був заподіяний Кредитору внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2018.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір відступлення права вимоги від 31.08.2018 повністю відповідає нормам діючого законодавства, зокрема статтям 512, 514, 516 ЦК України, а також статтям 203, 628 ЦК України, договір недійсним не визнавався, а мої позовні вимоги є законними та обгрунтованими.

Що ж до обсягу прав, які перейшли до нового кредитора, то як зазначалося вище, до нового Кредитора перейшло право на відшкодування матеріального збитку, який був заподіяний Кредитору внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2018.

Позовні вимоги стосуються саме стягнення розміру матеріальної шкоди, яка спричинена саме 30.08.2018.

При розгляді справи просить взяти до уваги постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 по справі №910/4881/15-г, в якій між ОСОБА_6 (цедент, первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (цесіонарій, новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цедент усі права вимоги, що виникли у цедента, у зв`язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Opel Astra», д.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , відповідальність якого застрахована згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.11.2010 (номер полісу ВЕ/7923731 (3)) у страховій компанії ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Київський апеляційний господарський суд визнав законним та таким, що відповідає нормам законодавства договір відступлення права вимоги.

Зазначене рішення було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015, однак підстави для його скасування були пов`язані із визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», законність же договору відступлення права вимоги не оспорено і не спростовано.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 по справі №910/4881/15-г додатково підтверджує законність укладеного Договору відступлення права вимоги від 31.08.2018.

Дійсно направлялася досудова вимога на адресу ТОВ «СПРИНТЕР СХІД», в якій йому пропонувалося відшкодувати франшизи, витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця та частину матеріального збитку, в іншому випадку буде ініційоване судове провадження щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 30626,26 грн. (різниця між страховою виплатою та розміром заподіяної шкоди, визначеної судовим експертом).

В позовній заяві ж заявлено вимоги не щодо різниці між страховою виплатою та розміром заподіяної шкоди, визначеної судовим експертом, а фактичні втрати на відновлення автомобіля.

Вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами по справі, тому не спростовують законність позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Данилюк Л.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзові на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Суд вважає встановленим, що 30.08.2018 в м. Бердянську по вул. Мелітопольське шосе, 88-А , сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу Hundai Accent, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Власником транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід».

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» згідно поліса ОСЦПВВНТЗ №АМ/2568853, який діяв на дату ДТП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль потерпілого «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , чим завдані матеріальні збитки.

Оформлення дорожньо-транспортної пригоди було здійснено її учасниками без участі уповноважених на те працівниками відповідних підрозділів національної поліції у зв`язку з їх згодою про обставини дорожньо-транспортної пригоди, та безпосереднє визнання того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 .

Учасники ДТП скористались правом, визначеним пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), у якому зазначена схема ДТП, прізвище водіїв, назви транспортних засобів та їх пошкодження. У вказаному повідомленні від 30.08.2018 зазначена вина ОСОБА_3 у скоєному ДТП.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складання зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до розпорядження від 17 листопада 2011 року №698 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України максимальний розмір страхової виплати на день настання страхового випадку становить 50 000,00 грн.

Згідно з пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

31 серпня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 (новий Кредитор) та потерпілим ОСОБА_4 (Кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1, 3 вказаного Договору, Кредитор передає Новому Кредитору вимогу, а новий Кредитор приймає її та набуває права вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення Кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2018 в м. Бердянськ на вул. Мелітопольське Шосе, 88-А, за участі автомобілів «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу - «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Відповідно до Звіту спеціаліста автотоварознавця №2709/18/18 від 19.09.2018, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 46342,20 грн., а без врахування ПДВ 43625,02 грн., а вартість відновлювального ремонту без урахування зносу становить 76968,46 грн.

Разом із цим встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» згідно страхового полісу №АМ/2568853.

01.10.2018 страховою компанією було виплачене відшкодування в розмірі 45357,70 грн.

Фактичні витрати на відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , склали 73121,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №57 від 01.11.2018 та копією квитанції від 06.03.2019.

Отже, на цей час розмір не відшкодованого матеріального збитку складає 27763,30 грн., що розраховується наступним чином: 73121,00 грн., - 45357,70 грн., де 73121,00 грн. - фактичні витрати Позивача на відновлення транспортного засобу; 45357,70 грн. - страхове відшкодування сплачене ПрАТ «СК «УНІКА».

05.02.2019 на адресу Відповідача була направлена досудова вимога, однак вона залишилася без задоволення.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Суд вважає встановленим, що відповідач по даній справі, підписуючи повідомлення про ДТП (європротокол), вину визнав повністю, а позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_4 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Фактичні витрати на відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля «Hundai Accent», державний номер НОМЕР_2 , склали 73121,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №57 від 01.11.2018 та копією квитанції від 06.03.2019.

Отже, на цей час розмір не відшкодованого матеріального збитку складає 27763,30 грн., що розраховується наступним чином: 73121,00 грн., - 45357,70 грн., де 73121,00 грн. - фактичні витрати Позивача на відновлення транспортного засобу; 45357,70 грн. - страхове відшкодування сплачене ПрАТ «СК «УНІКА».

Окрім того, за приписами п.36.6. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «БАЗ Т713.13», державний номер НОМЕР_1 , передбачено розмір франшизи 1000,00 грн.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню франшиза в розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч. 1 статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 19, 81, 141, 209, 212, 263-265 ЦПК України, суд -

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід», третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» (код ЄДРПОУ 40665965, м. Львів, вул. Костюшка, 18) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 27763 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят три) гривні 30 копійок, франшизу в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень, а всього стягнути 28763,30 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» (код ЄДРПОУ 40665965, м. Львів, вул. Костюшка, 18) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду С. М. Морока