Рішення № 86444967, 13.12.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/7538/19

2/221/1514/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Мохова Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Сєрих І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення недотриманої пенсії, набутої в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Волноваське об`єднане УПФУ Донецької області, в якому просить стягнути грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом, і свої доводи обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Докучаєвськ помер її батько, ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина, яку вона приймає як спадкоємець першої черги на недоотриману пенсію. Рішенням Вугледарського міського суду від 20.03.2019 року встановлено додатковий строк на прийняття спадщини. 22.05.2019 року позивач отримала свідотцтво про право на спадщину за законом, яке складається з недоотриманої пенсії за період з 01.09.2014 р.по 31.07.2015 року в розмірі 23348,04 грн.

У наслідок цього 22.05.2019 вона звернулася до відповідача, але відповідачем було відмовлено у виплаті суми, посилаючись на те що батько не отримав пенсію з власної вини, тому пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії відповідно до статті 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тому просить стягнути з відповідача належну їй суму недоотриманої пенсії за законом.

У судове засідання позивач не з`явилася, у своїй заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягає. У разі неявки відповідача не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, тому суд визнає причину неявки відповідача неповажною і вважає можливим розгляд справи у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

За письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.03.2018 року (а.с.10 ).

Відповідно до копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 виданого 15.10.1959 року встановлено, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с.11)

Згідно листа Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1632/2/06 від 29.05.2019 року вбачається, що Пенсійний фонд посилається на ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якого пенсія виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня зврнення за отриманням пенсії. Розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до ч.1 ст. 46 Закону № 1058, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. ОСОБА_2 не отримав пенсію за період вересень 2014 року -липень 2015 року, а позивач звернулась до управління за роз"ясненнями 24.04.2019 року, тому підстави проводити виплату недоотриманої пенсії відсутні. (а.с.15).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що недоотримана пенсія за період з 01.09.2014р. по 31.07.2015 року померлого батька складає 23348,04 грн. Разом з тим, Управління відмовляє позивачеві у виплаті цих коштів як спадкоємцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до частини першої ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті Відповідно до приписів ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Як було встановлено судом, відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати за період з 01.09.2014 року по 31.07.2015 року, нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача.

Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану спадщину, яке підлягає судовому захисту способом примусового виконання обов`язку в натурі.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення його права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах " дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

А тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на однин з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов`язку в натурі, суд вважає, що стягнення з Волноваського ОУПФУ Донецької області на користь позивача у порядку спадкування недоотриманих померлим ОСОБА_2 пенсійних виплат за період з 01.09.2014 року по 31.07.2015 року є об`єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За встановлених судом обставин справи та відповідних їм правовідносин позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.15,16,316,317,321,1216,1227 ЦК України, ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.12,81, ,258-260,263-265,268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення недотриманої пенсії, набутої в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Стягнути з Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області о, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_3 з недоотриману пенсію за період з 01.09.2014 року по 31.07.2015 року в сумі 23 348,04 (двадцять три тисячі триста сорок вісім) гривень 04 копійок , після померлого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оригінал рішення зберігається в цивільній справі № 221/7538/19 в архіві Волноваського районного суду, Донецької області.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення через Волноваський районний суд.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.І. Мохов