Постанова № 86444662, 06.12.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

Справа № 215/6271/19

Провадження 3/215/1862/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Красюк К.І., розглянувши матеріали протоколів про адміністративне правопорушення, що надійшли від Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124,

ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.10.2019 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали від Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП. В результаті автоматизованого розподілу справу зареєстровано за № 215/6271/19, номер провадження 3/215/1862/19, та передано судді Красюк К.І.

Крім того, 30.10.2019 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали від Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу зареєстровано за № 215/6272/19, номер провадження 3/215/1863/19, та передано судді Красюк К.І., як адміністративний матеріал щодо однієї і тієї ж особи.

Також, 30.10.2019 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали від Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу зареєстровано за № 215/6273/19, номер провадження 3/215/1864/19, та передано судді Красюк К.І., як адміністративний матеріал щодо однієї і тієї ж особи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне об`єднати в одне провадження матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, присвоївши єдиний номер справи 215/6271/19 та номер провадження 3/215/1862/19.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18.10.2019 року

серії ОБ № 131005, 17.10.2019 року о 22.45 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Nissan Qashqai н.з. НОМЕР_1 по вул. В.Терещенка, 1-Ж в м. Кривому Розі, рухаючись заднім ходом на парковці, не впевнився в безпечності та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18.10.2019 року

серії ОБ № 131006, 17.10.2019 року о 22.45 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем

Nissan Qashqai н.з. НОМЕР_1 по вул. В.Терещенка, 1-Ж в м. Кривому Розі, здійснив наїзд на автомобіль Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди до якої причетний.

Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18.10.2019 року

серії БД № 209375, 17.10.2019 року о 22.45 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем

Nissan Qashqai н.з. НОМЕР_1 по вул. В.Терещенка, 1-Ж в м. Кривому Розі з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував обставини, які викладені в протоколах щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Надаючи пояснення, ОСОБА_1 зазначив, що дійсно він керував автомобілем

Nissan Qashqai н.з. НОМЕР_1 , від`їжджаючи з парковки біля магазину АТБ, яка розташована по вул. В.Терещенка, 1-Ж в м. Кривому Розі, він почув сигнал автомобіля та одразу зупинився. Побачивши, що позаду стоїть автомобіль марки Шевролет, н.з. НОМЕР_2 він вийшов зі свого автомобіля. Підійшовши до вказаного автомобіля побачив, що у останнього пошкоджена пластикова рамка яка тримає передній номерний знак. З автомобіля вийшов водій ОСОБА_2 та оглянувши автомобіль сказав йому, що претензій немає, але він повинен відшкодувати завдану шкоду в сумі 2000 грн. ОСОБА_1 не погодився з вказаною сумою, у зв`язку з чим між ними відбувся конфлікт. ОСОБА_1 зазначив, що він неодноразова пропонував ОСОБА_2 гроші в сумі 50 доларів США, але останній не погоджувався, також ОСОБА_2 не погоджувався на виклик поліції або складання європротоколу. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вважаючи, що самої дорожньо-транспортної пригоди не було, а у водія ОСОБА_2 відсутні до нього претензії, поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Після того, як він поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди, він припаркував автомобіль біля свого будинку та пішов по особистим справам. Через деякий час йому зателефонувала дружина та повідомила, що його розшукує поліція у зв`язку з причетністю до дорожньо-транспортної пригоди. Коли він про це дізнався, то одразу прийшов до свого будинку, де його чекали працівники патрульної поліції, які згодом доставили його до місця дорожньо-транспортної пригоди. Після оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, патрульні поліцейські почали складати протоколи щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. З вказаними обставинами, які викладені в протоколах він не погодився, зазначаючи, що він не вважав, що сталася дорожньо-транспортна пригода, оскільки його автомобіль взагалі не мав будь-яких пошкоджень, ОСОБА_2 не погоджувався на виклик поліції або складання європротоколу, а тому у останнього було на меті лише отримання грошових коштів. Також зазначив, що до дорожньо-транспортної пригоди він не вживав алкогольні напої, але після того як він припаркував автомобіль біля свого будинку, та вважаючи, що дорожньо-транспортної пригоди не було, він вживав алкоголь. Вказані обставини він пояснював патрульним поліцейським, зазначив, що він декілька разів їм наголошував, що він не водій, а пішохід і в зв`язку з цим не повинен проходити огляд на стан сп`яніння. Крім того, зазначив, що патрульні поліцейські не питали коли саме він вживав алкоголь, також цього вони не робили при залучених свідках.

Також ОСОБА_1 пояснив, що він звертався до патрульного поліцейського для отримання пояснень на підставі чого його звинувачують у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, на що отримав відповідь про наявність заяви стосовно цього. Коли він попросив показати вказану заяву, то отримав відповідь від поліцейського, що її зараз напишуть.

ОСОБА_1 просив закрити провадження по справах стосовно ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, переглянувши в судовому засіданні відео з нагрудних камер поліцейських, яке було надіслано разом з матеріалами справи про адміністративні правопорушення, суддя приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або сідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

З надісланих матеріалів стосовно дорожньо-транспортної пригоди вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 18.10.2019 року серії ОБ № 131005, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, фото таблицею місця ДТП, письмовим поясненням ОСОБА_2 . Крім того, вказані обставини щодо ДТП ОСОБА_1 не заперечує.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення про залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, за яке передбачено відповідальність за ст. 122-4 КУпАП, суддя приходить до наступного.

Стаття 122-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 2.10 ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

Враховуючи викладене, а також відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.10.2019 року серії ОБ № 131006, письмові пояснення ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 , в яких він не заперечує сам факт залишення дорожньо-транспортної пригоди, вбачається що ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 2.10 ПДР України, оскільки він міг залишити місце дорожньо-транспортної пригоди лише у випадках зазначених в п. 2.11 ПДР України, а саме: якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка.

У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

А тому в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Стосовно протоколу про керування в стані алкогольного сп`яніння, за яке передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Вказані дії орган, який розглядає справу повинен вчинити для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Даними протоколу про адміністративне правопорушення від 18.10.2019 року серії БД

№ 209375 та наданим відео з нагрудних камер поліцейських, судом встановлено, що дії

ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст.130 КУпАП наступає в наслідок порушення вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У п.27 Постанови Пленуму від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Виходячи з аналізу змісту ст.130 КУпАП, відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути в нерозривному зв`язку з керуванням транспортним засобом в такому стані.

З наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 , які повністю узгоджуються з наданим відео з нагрудних камер поліцейських, вбачається, що останнього було доставлено на місце дорожньо-транспортної пригоди патрульними поліцейськими службовим автомобілем. На місці оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, вказуючи що він не водій.

Крім того, із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівник патрульної поліції пропонував ОСОБА_1 самостійно визначитись з кваліфікацією правопорушення. При цьому інспектором патрульної поліції не було вжито жодних заходів для встановлення правильної кваліфікації правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, а саме за

ч. 1, або за ч. 4 цієї статті, згідно якої відповідальність настає у разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,

ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно зі статтею 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, суд позбавлений повноважень самостійно змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права з власної ініціативи змінювати кваліфікацію діянь особи на більш тяжку, так як кваліфікація діянь визначена помилково.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Враховуючи викладене, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, відеозапис, інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, а тому провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При накладенні стягнення відповідно до ст. 33, 34 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 122-4, 124, 130, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, на користь держави.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі

п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 384 грн 20 коп. на користь держави.

Стягувач – Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601. Реквізити: отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Згідно ст. 308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя: