Ухвала суду № 86444528, 10.06.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/236/19

Провадження № 1-кп/191/98/19

У Х В А Л А

іменем України

10 червня 2019 року м. Синельникове

Колегія суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Твердохліб А.В.

суддів - Гречко Ю.В.

- Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Якимчук-Полянички Я.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 12018040420000068 від 06.02.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чапліне Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.9, 10 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 153 КК України,

із участю в судовому розгляді:

прокурора - Скочко В.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Орел В.Ю.,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040420000068 від 06.02.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.9, 10, ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 153 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як судді Гречко Ю.В. та Бондаренко Г.В. будуть перебувати у щорічній відпустці і закінчити розгляд справи до спливу строку запобіжного заходу буде неможливо. Крім того на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та впливати на свідків.

Захисник обвинуваченого адвокат Орел В.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження його підзахисному строку тримання під вартою, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки допитана потерпіла та значна кількість свідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою. Підтримав клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

У відповідності з ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від клопотань, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На теперішній час розгляд кримінального провадження по суті не завершений.

В своєму клопотанні прокурор обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі, може ухилитись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінального покарання, які також враховувались при застосуванні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Колегія суддів вважає, що вказані ризики продовжують існувати, оскільки стороною захисту не надано жодних доказів на спростування твердження прокурора про їх існування.

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, повязаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Тому, вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу, суд виходить з того, що згідно обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п.п.9, 10 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 153 КК України, а ухвалою від 14 травня 2019 року щодо обвинуваченого було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12 липня 2019 року та розгляд справи не буде завершено.

Суд не приймає до уваги доводи захисту що обвинувачений не має можливості впливати на свідків та потерпілу під час судового розгляду, оскільки всі свідки по справі не допитані. Крім того останній обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, які віднесено законом до категорії тяжких та особливо тяжких. Зазначені ризики на теперішній час не змінилися, крім того, не змінилися й обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які враховувалися при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу. Також, а ні обвинуваченим, а ні його захисником не надано колегії суддів підтвердження того, що у обвинуваченого погіршився стан здоров`я. Оцінивши в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений не одружений, ніде не працював до затримання, проживав не за місцем реєстрації, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків у останнього. Відразу після вчинення злочину, залишив місце реєстрації, виїхав за межі району з метою уникнути покарання. При цьому тривалий час переховувався від слідства до моменту затримання. Тому наявні такі ризики як те, що він перебуваючи на свободі, може ухилитись від слідства та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінального покарання.

Крім того, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим, ухилення від суду.

Колегія суддів вважає, що конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ніж тримання під вартою, тому у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий арешт слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання захисника Орел В.Ю. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт –відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 08 серпня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А. В. Твердохліб