Ухвала суду № 86444056, 18.12.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

Справа № 182/5370/19

Номер провадження 1-кп/184/233/19

18 грудня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Малашиної Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Бринзи Л.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12018040340001296 від 27.04.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Шахан, Карагандинська обл., Казахстан, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України,-

за участю: прокурор – Гаврилюк Ю.В., обвинувачений – ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Орджонікідзевського міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12018040340001296 від 27.04.2018 року.

Сторона захисту звернулася до суду із клопотанням про повернення обвинувального акту як такого, що не відповідає вимогам КПК України. Зокрема, в обвинувальному акті відсутні чітке формулювання обвинувачення, відсутній виклад фактичних обставин щодо попередньої змови, які прокурор вважає встановленими.

Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту, вважаючи, що останній відповідає вимогам КПК України.

Суд, заслухавши учасників судового засідання та дослідивши обвинувальний акт та доданні до нього матеріали, приходить до наступних висновків

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Зокрема, ЄСПЛ у п.п.34, 35 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Ч. 2 ст. 291 КПК України визначений перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення та обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як встановлено у підготовчому судовому засіданні, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України, тобто в активній участі у групових діях, що призвели до грубого порушення громадського порядку та суттєвого порушення роботи установи, а саме зриву проведення 35 сесії Нікопольської міської ради 7 скликання 27.04.2018 року.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 293 КК України, полягає в організації групових дій, що призвели до зазначених у законі наслідків, або активній участі у вчиненні таких дій.

Організація – це вияв дієвої ініціативи підготовка до вчинення цього злочину, залучення учасників таких дій, розподіл обов`язків між ними, розробка сценарію їхньої поведінки тощо.

Активна участь полягає в особистій інтенсивній, значній за характером чи обсягом безпосередній участі у вчиненні таких дій (заклики до вчинення вищезазначених дій, непокора всупереч вимогам представників влади, створення значних перешкод для нормальної роботи установи тощо).

Наслідки зазначеного злочину можуть полягати:

-у грубому порушення громадського порядку, що передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадському місці, і повинно оцінюватись з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, важливості нормальної діяльності відповідних об`єктів, кількості потерпілих, часу порушення тощо;

-у суттєвому порушенні роботи установи, що полягає у припиненні їх нормальної роботи на значний проміжок часу, і повинно оцінюватись з урахуванням його тривалості, кількості осіб, нормальна робота яких порушені, розміру заподіяних матеріальних збитків тощо.

При цьому, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є групове порушення громадського порядку, для якого характерне порушення значною кількістю людей порядку проведення мітингів, пікетувань, демонстрацій, що полягає в їх відмові звільнити певну територію чи приміщення та в ігноруванні розпоряджень представників влади чи адміністрації цього приміщення.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом за відсутності хуліганських мотивів.

Проте, обвинувальний акт від 19.07.2019 р. у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12018040340001296 від 27.04.2018 року, не відповідає зазначеним вимогам.

Зокрема, в обвинувальному акті відсуне зазначення конкретного місця події кримінального правопорушення, що відбувались 27.04.2018 р. о 10:50, натомість міститься лише загальна вказівка на сесійний зал Нікопольської міської ради.

Відповідно до обвинувального акту, після того, як міський голова ОСОБА_2 приблизно об 10:50 поставив на повторне голосування пропозицію щодо включення до порядку денного питання «Про затвердження складу Громадської ради при Нікопольській міській раді» та не підтримання пропозиції депутатами міської ради, в цей час у ОСОБА_1 , що перебував в сесійній залі Нікопольської міської ради разом з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, що були організовані невстановленими слідством особами, виник умисел, спрямований на активну участь у групових діях, що призводять до грубого порушення громадського порядку та порушення нормального режиму роботи установи, а саме – Нікопольської міської ради. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення вказаних дій, ОСОБА_1 та інші невстановлені слідством особи грубо порушуючи встановлені правила поведінки у громадських місцях, без хуліганських мотивів, при значному скупченні людей, які знаходяться у сесійній залі, діючи злагоджено, одночасно та переслідуючи єдиний умисел, вийшовши в центр сесійної зали, почали зневажливо та грубо висловлюватися в бік міського голови, вимагати повторного переголосування пропозиції.

Однак, з обвинувального акту не вбачається часові рамки, протягом яких ОСОБА_1 був залучений особою, що виступала організатором, до активної участі у таких діях, коли відбувся розподіл обов`язків між учасниками, узгодження сценарію їхньої поведінки, кількість учасників тощо, що є ознакою умисного групового порушення і повинно оцінюватись при визначенні можливого саме грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи установи. З обвинувального акту не вбачається яким чином орган досудового розслідування прийшов до висновку, що ОСОБА_1 приймав активну участь саме у групових діях, чи був він скерований якоюсь особою саме стосовно групи, чи був акцією індивідуальних і незалежних одна від одної дії сторонніх і незнайомих між собою осіб та розрізнених окремих волевиявлень окремих суб`єктів не в складі організованої групи, оскільки інші учасники «групових дій» невстановлені.

Крім того, в обвинувальному акті при викладені встановленої стороною обвинувачення події кримінального правопорушення, що відбувались 27.04.2018 р. об 10:50, відсутня конкретизація за змістом пред`явленого особі обвинувачення, натомість містить посилання на колективне вчинення наступних дій: вийшли в центр сесійної зали, почали зневажливо та грубо висловлюватися в бік міського голови, вимагати повторного переголосування пропозиції, без вказівки які саме дії вчинялись безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_1 .

Без конкретизації за змістом вчинених дій обвинуваченим ОСОБА_1 викладені й події кримінального правопорушення, що відбувались 27.04.2018 р. об 11:12 в сесійній залі Нікопольського виконавчого комітету (тобто в іншій установі на відміну від Нікопольської міської ради), а саме - ОСОБА_1 та інші невстановлені особи, що були організовані невстановленими слідством особами, з метою участі і грубому порушенні громадського порядку, діючи умисно, маючи намір на активну участь у групових діях, що призвело до групового порушення громадського порядку, діючи злагоджено та синхронно, заблокували трибуну, почали хаотично переміщуватись по сесійній залі, викрикувати образи в бік головуючого та депутатів, при цьому не звертаючи увагу на зауваження оточуючих, та вимагати повторного переголосування за вказаним питанням.

Оцінюючи викладене обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що він в порушення ст.14 Регламенту почав читати текст звернення до депутатів міської ради, а також запропонував присутнім невстановленим особам розпустити депутатів Нікопольської міської ради 7 – го скликання, ігноруючи законні вимоги головуючого та депутатів міської ради, продовжував кричати у мікрофон, суд звертає увагу на відсутність в обвинувальному акті конкретизації які саме положення ст. 14 Регламенту були порушені або не дотримані ОСОБА_1 , чи поширюються норми Регламенту на ОСОБА_1 , не зазначено яких саме законних вимог відмовився виконувати ОСОБА_1 , чи були висловлювання ОСОБА_1 у формі крику грубим порушенням громадського порядку за своїм змістом та характером вираження, чи входили зазначені дії до сценарію поведінки учасників групового порушення громадського порядку або були актом індивідуального волевиявлення, які саме встановлені правила поведінки у вищезазначеному громадському місці були порушені ОСОБА_1 що мали наслідком «грубе порушення громадського порядку», чи були створені такі перешкоди нормальній роботі установи, що мала наслідком «суттєве порушення роботи», з урахуванням значного проміжку часу та невідворотності, протягом якого часу тривали зазначені дії, наявності причинного зв`язку між зазначеними діями та закриттям пленарного засідання Нікопольським міським головою.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є не тільки забезпечення швидкого розслідування та судового розгляду, а й повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відсутність обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до ст.42 ч.3 п.1 КПК України він має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Відповідно до ст.6 ч.3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка чинна в Україні на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Таким чином, нехтування положеннями п.5 ч.2 ст.291 КПК України позбавляє обвинуваченого ОСОБА_1 права знати в чому його звинувачують, та порушують його право на захист.

За практикою тлумачення Європейським Судом з прав людини тексту підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист права людини та основоположних свобод в рішенні від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» (заява № 9783/82, § 79) роз`яснення "обвинувачення" особі, стосовно якої розглядається кримінальна справа, заслуговує особливої уваги, оскільки саме з моменту доведення деталей вчинення злочину до відома підозрюваного, що відіграє вирішальну роль в судовому розгляді, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

У з`ясованих обставинах гіпотетичною зміною в майбутньому обвинувачення як в частині його обсягу, так і в частині правової кваліфікації, яка віднесена до виключних дискреційних повноважень прокурора, не може виправдовуватися можливість призначення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта, оскільки суд позбавлений можливості виконати вимоги ст. 348 КПК України про роз`яснення суті обвинувачення, що прямо суперечить практиці тлумачення Європейським Судом з прав людини в рішенні від 26.10.2000 року у справі «Кудла проти Польщі» ефективності способу правового захисту, яка, у всякому випадку, має передбачати повноваження суду надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання порушення права.

Усе вище зазначене, на думку суду свідчить про поверхневий, формальний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, та визначення правової кваліфікації діяння, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлені недоліки обвинувального акту є суттєвим порушенням вимог КПК України, носять очевидний характер, єдиним способом усунути які є повернення обвинувального акта прокурору для приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 20, 21, 22, 291, 314, 369-372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018040340001296 від 27.04.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України - повернути прокурору для приведення обвинувального акту у відповідність до вимог КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2019 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина