Ухвала суду № 86441762, 18.11.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/4803/18

Провадження №1-кп/523/891/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Позняка В.С., при секретарі Ситник І.П., за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Ляліна І.І., у присутності обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні за №12018160490000441 від 27.01.2018р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

Встановив:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт з доданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що 20.09.2019 року під час судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали суду припиняє свою дію 18.11.2019 року.

У ході судового засідання прокурор надав письмове клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, перебував під домашнім арештом, однак порушив покладені на нього обов`язки, переховувався від суду, крім того, відносно нього на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває інший обвинувальний акт за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, навпаки продовжує злочинну діяльність, у зв`язку з чим існують певні ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може продовжити переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на свідків, більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що знаходячись в слідчому ізоляторі у нього погіршився стан здоров`я, крім того, він має постійне місце мешкання, де проживає разом з цивільною дружиною, запевняючи, що не має наміру переховуватися, перешкоджати кримінальному провадженню, належним чином буде виконувати покладені на нього обов`язки.

Вислухавши думку учасників процесу - прокурора Ляліна І.І., який заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, приймаючи до уваги викладені доводи, суд дійшов до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до положень ст.331 ч.1,2 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Разом з цим, рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», та згідно практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними, мають підтверджуватися фактичними даними, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою «відповідної та достатньої» підстави.

Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, статтею 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, при цьому слід зазначити, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Статтею 194 ч.5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Таким чином, виходячи з наведених вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, приймаючи до уваги доводи про можливість належного виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків в межах більш м`якого запобіжного заходу на час проведення судового провадження, ніж тримання під вартою; враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та потребує дослідження під час судового засідання; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання особи винною у скоєнні інкримінованого йому діяння, однак, дослідивши надані до суду матеріали, які містять дані про особу обвинуваченого, те, що він має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає разом з родиною, що свідчить про міцність соціальних зв`язків, до затримання працював, поведінку обвинуваченого під час розгляду клопотання; враховуючи також ту обставину, що судовий розгляд по кримінальному провадженню тільки розпочатий, тобто подальше тримання під вартою є фактичним відбуванням покаранням за злочини, за який обвинувачений ще не засуджений, що на думку суду є не припустимим, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд дійшов до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки містить сформульовані підстави щодо доцільності зміни запобіжного заходу, на даний момент ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшилися, ризику переховування або перешкоджання розгляду кримінального провадження іншим чином не вбачається, у зв`язку з чим вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 іншу міру запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого мешкання цілодобово, що на думку суду буде достатнім для тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та достатнім для запобігання ризиків і забезпечення належної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 177-178, 183, 194, 196, 201, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -

Постановив:

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 строком на 2 місяці, тобто до 18.01.2020 року.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) заборонити залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово;

2) не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від можливого спілкування з потерпілими та свідками в рамках даного кримінального провадження;

5) прибувати по першому виклику до Суворовського районного суду м. Одеси в призначений час.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

За змістом положень ст.202 ч.3 п.1 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Відповідно до положень ч.4 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Разом з цим організацію та контроль виконання ухвали суду покласти на прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Ляліна І.І. - процесуального керівника у кримінальному провадженні за №12018160490000441 від 27.01.2018р. Строк дії ухвали суду складає 2 місяці з дня її проголошення та припиняє свою дію 18.01.2020 року.

Головуючий суддя : В.С. Позняк

З оригіналом згідно: Суддя