Ухвала суду № 86441424, 19.12.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/20836/19

Провадження № 2-з/521/408/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

Суддя Малиновського районного суду м.Одеси Мурзенко М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд:

-заборонити приватному виконавцю Одеського міського нотаріального округу Главацькому Володимиру Андрійовичіу вчиняти будь-які дії з оформлення спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі, в тому числі заборонити видавати свідоцтво про право на спадщину на майно, на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі до набрання законної сили рішення суду по справі.

-накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , а сам на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що предметом позову є визнання недійним заповіту складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що 12.01.2020 року спливає передбачений законодавство шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого, приватний нотаріус може вчинити будь-які дій щодо оформлення права на спадщину та видати відповідачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом. А також, зважаючи на те, що правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у відповідачки, остання можуть бути вчинені дії направлені на відчуження спадкового майна, що значно утруднить ефективний спосіб захисту порушених прав позивача.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 19 грудня 2019 року по справі було відкрито провадження.

Суд дослідивши заяву про забезпечення позову вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що предметом розгляду зазначеної справи є визнання заповіту недійсним, суд вважає, що вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Главацькому Володимиру Андрійовичу видавати свідоцтва про право на спадщину на майно, на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є співмірними із заявленими позовними вимогами, суд вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку, не задоволення судом заяви представника позивача.

Разом з тим, вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не підлягає задоволенню, оскільки заборона приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Главацькому Володимиру Андрійовичу видавати свідоцтво про право на спадщину на майно є достатнім, накладення арешту на спадкове майно є неспівмірним заявленим позовним вимогам.

Враховуючи, що з наданих суду відомостей не вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний судом спосіб може спричинити збитки відповідачу по справі, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним – задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_5 , приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу видавати свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі.

В задоволенні заяви в частині накладення арешту на спадкове майно– відмовити.

Зустрічне забезпечення – не застосовувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення учаснику справи копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя М.В.Мурзенко