Ухвала суду № 864403, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 р.                                                                            № К-10631/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Голубєвої Г.К.

                                                              Федорова М.О.

Карася О.В.

Брайка А.І.

при секретарі судового засідання:    Гончаренку Р.С.

за участю представників:

позивача:                Романова З.Г., дов. № 14-36д від 30.12.2006 р.;       

відповідача:           Шахова А.В., дов. № 28 від 10.04.2007 р.;

                                   Баранова С.В., дов. № 1 від 09.01.2007 р.        

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р.

у справі№ 10/253н господарського суду Луганської області

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішень про розгляд скарг, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ДПІ у м. Свердловську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.12.2004 р. № 0001512342/0, рішення ДПІ у м. Свердловську від 17.01.2005 р. № 473/23-1 , рішення ДПА в Луганській області від 14.02.2005 р. № 2299/25-08, рішення ДПА України від 27.04.2005 р. № 3584/25-225.

Заявою від 29.06.2005 р. про уточнення позовних вимог позивач змінив предмет позову і просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в                  м. Свердловську від 20.12.2004 р. № 0001512342/0 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 17.01.2005 р. № 0001512342/1.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.07.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р., позовні вимоги задоволені частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Свердловську № 0001512342/0 від 20.12.2004 р. та                                  № 0001512342/1 від 17.01.2005 р., в решті вимог провадження у справі припинено в зв’язку з відсутністю спору.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог мотивовані неправомірним застосуванням ДПІ до позивача штрафу за самостійне відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової згоди податкового органу на таке відчуження з огляду на те, що податковим органом надано неправильну оцінку операції безоплатної передачі вугілля робітникам та пенсіонерам, яка здійснювалась не в межах цивільно-правових угод, а в межах трудового законодавства. Узгодження з податковим органом вище зазначеної операції, фактично означає узгодження з податковим органом обов’язку підприємства по виконанню трудового законодавства, що є перевищенням повноважень податкового органу.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, ДПІ у                             м. Свердловську оскаржила їх в касаційному порядку. 

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. в частині задоволення позову з мотивів порушення судом норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача просили задовольнити вимоги касаційної скарги.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у м. Свердловську проведено планову комплексну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 12.05.2003 р. по 30.09.2003 р., за результатами якої складено акт від 20.12.2004 р. № 607-23-1-32355669.

Вказаним актом встановлено, що в порушення абзацу «а» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ позивачем реалізовано вугілля працівникам та пенсіонерам без попереднього узгодження з ДПІ у м. Свердловську за 2003 рік на суму 4005930 грн. 84 коп.

На підставі висновків вказаного акту ДПІ у м. Свердловську прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2004 р. № 0001512342/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 4005930 грн. 84 коп. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення останнє залишено без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, податкова застава – це спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.

Судами встановлено, що право податкової застави на підприємстві позивача виникло з 2 липня 2003 року.

Податковим органом на адресу позивача були направлені податкові вимоги від 2 липня 2003 року № 1/336 на суму 171354032 грн. 38 коп. та від 11 серпня 2003 року № 2/360 на суму 174307842 грн. 14 коп.

П. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, в тому числі купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Колегія суддів повністю погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, що безоплатна реалізація вугілля робітникам та пенсіонерам здійснювалась згідно Гірничого Закону України, ст. 43 якого передбачено, що підприємства з видобутку вугілля та вугледобувні підприємства безоплатно надають працівникам таких підприємств, пенсіонерам, які пропрацювали у цих організаціях, вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором.

Ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Судами встановлено, що розділом VІІ «Соціально-побутові гарантії та пільги» колективного договору № 46 від 13.06.2002 року, що діяв в 2003 році на підприємстві позивача, передбачені гарантії та пільги, а саме, виписка та відпустка трудящим вугілля для опалення квартир, побутових потреб, безкоштовно два рази на рік в кількості 5,9 тонн (по півріччям), а також забезпечення безкоштовно по повній нормі побутовим вугіллям інших пільгових категорій осіб.

На підставі викладеного, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що безоплатна реалізація вугілля робітникам та пенсіонерам не є «вільним розпорядженням активами», оскільки це не право, а обов’язок підприємства і в даному випадку стосунки позивача із зазначеними категоріями осіб регулюються нормами трудового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що ДПІ у м. Свердловську не доведено, що платник податків – ДП «Свердловантрацит», активи якого перебувають у податковій заставі, здійснив відчуження активів за спірними операціями  в порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у                    м. Свердловськупідлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                              (підпис)                     Федоров М.О.

                                                              (підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Брайко А.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                   Рибченко А.О.