Рішення № 86440299, 12.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9927/18

Провадження № 2-о/520/254/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.

За участю - секретаря Маценко В.В.,

Представника заявника ОСОБА_1 ,

Представника заінтересованої особи Білоконь Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України, за адресою: АДРЕСА_1 , з 1986 року по теперішній час, а також на момент проголошення України незалежною державою 24.08.1991 року та набрання чинності Закону України «Про громадянство», а саме 13.11.1991 року.

Заявник у заяві зазначив, що він, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час обіймає посаду Таїровського селищного голови Овідіопольського району Одеської області. На території України за зазначеною адресою постійно проживає з 19.03.1986 року. До м. Одеси він прибув ще в 1980 році та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , де і був прописаний. 27.08.1982 року між заявником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, в якому він перебуває по теперішній час. В шлюбі народились діти:син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Починаючи з 1981 року, заявник працював на різних посадах в Одеській обласній конторі «Укрторгстройматріали». На даний час дане підприємство є Приватним акціонерним товариством «Укрторгстройматеріали» у зв`язку з проведення численних реорганізацій та перереєстрації. Заявник ОСОБА_2 навчався у Одеському технікумі радянської торгівлі, який закінчив у 1989 році. Починаючи з 19.03.1981 року заявник перебував на військовому обліку в Київському районному військовому комісаріаті м. Одеси, з якого його було знято у 1999 році.

У 1996 році заявником було отримано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 28.02.1996 року на підставі ст.2 Закону України «Про громадянство України» в редакції Закону від 08.10.1991 року №1636-ХІІ, як усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

26.08.2016 року замість втраченого паспорта громадянина України ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 , виданого Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 28.02.1996 року, заявнику було видано новий паспорт серії НОМЕР_2 Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 26.08.2016 року. В зазначеному паспорті була поставлена відмітка про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 з 19.03.1986 року.

Проте згідно висновку ГУ ДМС України в Одеській області паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 26.08.2016 року, було визнано недійсним та таким, що було видано з порушення вимог законодавства та встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживає на території України з 28.02.1996 року. Такий висновок ГУ ДМС України в Одеській області було зроблено, у зв`язку з відсутністю у заявника ОСОБА_2 документів які б надавали беззаперечні докази проживання його на території України з 19.03.1986 року Також в зазначеному висновку ГУ ДМС України в Одеській області було зазначено висновок, що ОСОБА_2 не набув громадянства України, тому підстав вважати його громадянином України немає.

Усі надані ОСОБА_2 документи в підтвердження факту постійного проживання на території України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 з 19.03.1986 року не приймаються представниками ГУ ДМС України в Одеській області до уваги та на їх думку є не дійсними, оформлені з численними помилками та не підтверджують факту проживання ОСОБА_2 на території України в момент проголошення незалежності України, а саме на 24 серпня 1991 року, що в свою чергу призвело до визнання недійсним паспорту серії НОМЕР_2 виданий Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 26.08.2016 року.

У заявника відсутні будь-які інші можливості, окрім встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, а саме факту, що ОСОБА_2 є громадянином України, та факт постійного проживання ОСОБА_2 з 19.03.1986 року по теперішній час, а також на момент проголошення України незалежною державою 24.08.1991 року та набранням чинності Закону України «Про громадянство», 13.11.1991 року.

Встановлення саме такого факту є необхідним для підтвердження набуття заявником громадянства України, яке він отримав, виходячи з приписів ст.2 Закону України «Про громадянство України» в редакції Закону від 08.10.1991 року №1636- XII, який діяв на момент отримання ОСОБА_2 паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 від 28.02.1996 року, як усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України та подальшого оформлення заявником паспорта громадянина України замість втраченого та визнаного недійсним попередніх паспортів громадянина України.

Документами, які можуть підтвердити даний факт, який заявник просить встановити суд, є паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, який було видано ОСОБА_2 , ще у 1980 році, та паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 28.02.1996 року, який заявник отримав замість паспорта колишнього громадянина СРСР зразка 1974 року, які на даній час вже знищені та не існують.

Представник заявника ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги заяви, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Білоконь Н.О. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.

Заявник обґрунтовує свої вимоги наступними доказами: домовою книгою для прописки громадян СОН мікрорайону «Дружний», домової книги для прописки громадян, які проживають у домі АДРЕСА_1 ; довідкою ПАТ «Укрторгстройматеріали» від 01.08.2018 року №70 дублікатом трудової книжки ОСОБА_2 ; свідоцтвом про укладення шлюбу від 27.08.1982 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , виданого Київським районним відділом ЗАЦС у м. Одесі; дублікатом військового квитка № НОМЕР_3 від 19.03.1981 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_5 ;довідкою про заробітну плату ОСОБА_2 ; наказом №45-ок від 22.07.1991 року; наказом №11-ок від 25.02.1993 року; наказом №21-ок від 24.03.1986 року; витягом з наказів №69 від 01.08.2018 року.

Допитані у судовому засіданні свідки пояснили суду наступне.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що ОСОБА_2 знає з 1982 року, вони сусіди, проживають на АДРЕСА_1. ОСОБА_2 постійно проживав в будинку біля свідка, він одружився, у нього народилися діти, та до теперішнього часу ОСОБА_2 проживає за зазначеною адресою. Деякий час свідок не бачив заявника, можливо він поїхав провідати родичів, а так постійно проживає в Одесі. Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що ОСОБА_2 знає з 1981 року, він прийшов на роботу, де вона вже працювала. Вона працювала економістом, потім начальником відділу і потім головним бухгалтером. ОСОБА_2 прийшов на посаду робітника, потім працював завідуючим магазину № 10 , а потім в магазині №11. ОСОБА_2 працював на різних посадах до 2001 року. Також свідок надала суду накази підприємства, в якому працював ОСОБА_2 . Свідок зауважила, що ОСОБА_2 на роботі був матеріально відповідальною особою, тому він не міг нікуди поїхати. Свідок ОСОБА_10 надав пояснення, що знайомий з заявником ОСОБА_2 з 1987 року, а працювати почали з лютого 1988 року в магазині «Укрстойматеріал». В 2000 році свідок звільнився, а ОСОБА_2 продовжував працювати, переходив з одного до іншого магазину. Спілкується з заявником до теперішнього часу. Свідок підтвердив, що ОСОБА_2 проживав і працював на території України з 1987 року по теперішній час.

Згідно ч. 1. ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 2 ст. 315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Згідно п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. Відповідно до ч. 1,2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів;

Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За наведених обставин суд вважає заяву ОСОБА_2 , такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 77, 81, 263-265, 273, 315, 319, 354-355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України, за адресою: АДРЕСА_1 , з 1986 року по теперішній час, а також на момент проголошення України незалежною державою 24.08.1991 року та набрання чинності Закону України «Про громадянство», а саме 13.11.1991 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати його проголошення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено у строк до 22.12.2019 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.