Вирок № 86439652, 19.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17473/18

Провадження № 1-кп/127/736/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

секретаря Бехарської К.О.,

за участю прокурора Ужвака О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Гуменюка В.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018020020000535 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у наступному.

04.02.2018 року близько 01:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився біля будинку № 14 по вул. Максима Шимка в м. Вінниця. Біля даного будинку також знаходився автомобіль марки «Peuggeot 406», сірого кольору, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_3 та перебував у користуванні ОСОБА_2 . В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом.

Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_1 , скориставшись ключами, які були йому довіренні з метою ремонту даного автомобіля, шляхом вільного доступу без дозволу власника сів до вищевказаного автомобіля, завів його двигун та за його кермом направився в бік школи № 12, що знаходиться по вул. М. Шимка в м. Вінниця. В подальшому ОСОБА_1 , не впоравшись з керуванням, з`їхав з дороги та зіткнувся з бетонною електроопорою, внаслідок чого пошкодив автомобіль, яким він заволодів.

Відповідно до висновку експерта № 83 від 27.02.2018 року вартість вищевказаного автомобіля марки «Peuggeot 406» в технічно справному стані становить 106400 грн., збитки завдані пошкодженням даного автомобіля складають 37991,87 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 37991,87 грн.

Такі дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав частково, суду пояснив наступне.

Якось ОСОБА_2 приїхав до нього на СТО, щоб він подивився, що негаразд з його автомобілем. Він виявив пошкодження, і вони вирішили ремонтувати автомобіль. ОСОБА_2 сказав, що в нього є запчастина в багажнику. Вони загнали автомобіль на підйомник, він подзвонив ОСОБА_4 , який допомагав йому, та попросив приїхати. Вони визначили, що слід зробити, після чого ОСОБА_2 приніс пиво, і вони всі втрьох випили. Потім він з ОСОБА_2 пішли у магазин, де придбали пляшку горілки і закуску, повернулися і продовжили пити. Згодом ОСОБА_2 запропонував поїхати в клуб. Однак в нього не було грошей, тоді ОСОБА_2 запропонував здати в ломбард золотий ланцюжок, який був в нього та належав його дружині.

Вони вигнали машину ОСОБА_2 на вулицю, оскільки власник СТО не дозволяв залишати машини, які він ремонтував для своїх друзів, в боксі гаража. Інші машини вони заштовхали в бокс. Він запропонував перегнати машину ОСОБА_2 до його будинку, оскільки залишати її просто на вулиці біля гаражів було небезпечно. Однак ОСОБА_2 сказав, що він випивший за кермо не сяде. При цьому ОСОБА_2 розповідав, яка в нього хороша машина і дозволив ОСОБА_4 проїхатися повз гаражі. Він також проїхав повз гаражі на машині ОСОБА_2 , а потім запропонував, щоб він сів за кермо машини, коли вони будуть переганяти її до його будинку. ОСОБА_2 дав йому ключ, вони всі сіли в машину і поїхали. Він на той час не мав права керувати транспортним засобом, оскільки лише навчався в автошколі. ОСОБА_5 вийшов біля залізничного вокзалу, а вони поїхали до будинку. Далі він припаркував машину, і вони пішли в бік залізничного вокзалу до найближчого ломбарду, де ОСОБА_2 здав ланцюжок на його паспорт. Потім вони повернулися до машини, оскільки залишили в салоні телефони, ключі від машини весь час були в нього. По дорозі в ломбард їх зупиняли працівники поліції та фотографували.

Далі вони викликали таксі та поїхали в «Мода бар» в районі вул. Київської. В барі вони випивали та розважалися. Потім на таксі поїхали шукати дівчат, наїздили на 500 грн., а потім поїхали до нього додому. Коли вони під`їхали до будинку, ОСОБА_2 був п`яний та заснув в таксі, тому йому довелося завести його до квартирі та покласти спати. З вікна квартири він побачив, що біля машини крутяться якісь люди, він вирішив відігнати машину до гаражів. Але коли він виїхав з двору, побачив проблискові маячки поліцейської машини, злякався, що його притягнуть до адміністративної відповідальності, тому намагався втекти від поліцейських, однак не впорався з керуванням, в`їхав в стовп та пошкодив машину. Поліцейські його затримали.

Пізніше він повідомив ОСОБА_2 про те, що його автомобіль розбитий та пропонував відшкодувати шкоду. ОСОБА_2 сказав, щоб він віддав йому 3000 доларів за машину, оскільки за цю суму він хотів її продати. Однак в нього таких грошей не було, а чекати ОСОБА_2 не захотів та звернувся в поліцію.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду повідомив наступне. На той час ОСОБА_1 ремонтував його автомобіль марки «Peuggeot». ОСОБА_1 попросив залишити йому ключі від автомобіля, щоб він міг перегнати його автомобіль в разі потреби. Він передав ОСОБА_1 ключі, розуміючи, що автомобіль залишиться біля СТО на ніч. Після цього він вирішив пригостити ОСОБА_1 , тому придбав пива, яке вони разом випили. В подальшому, ОСОБА_1 сказав, що автомобіль потрібно перегнати до його будинку. На це він відповів, що за кермо не сяде, оскільки пив пиво. Тоді ОСОБА_1 повідомив, що може сам це зробити, а він сказав, що це буде під його відповідальність. Він наполягав, щоб автомобіль залишився біля СТО, однак ОСОБА_1 не погоджувався. Тоді вони всі разом сіли в автомобіль, ОСОБА_1 був за кермом, і поїхали до будинку ОСОБА_1 . При цьому ключі ОСОБА_1 він передав добровільно.

Після чого він разом з ОСОБА_1 поїхали у клуб. Там вони випили пляшку горілки та поверталися на таксі. Мабуть, у таксі він заснув, а прокинувся у незнайомій квартирі. Пізніше він дізнався, що його автомобіль потрапив у ДТП.

Де були ключі від автомобіля, коли вони лягали спати, він не знає, оскільки був п`яним. Він думав, що ключі залишилися в квартирі ОСОБА_1 , коли вони поїхали у клуб. Потерпілий підтвердив показання ОСОБА_1 про те, що вони разом з ОСОБА_1 ходили здавати ланцюжок до ломбарду, а потім поверталися до машини за телефонами.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_6 , який надав суду наступні показання. Однієї ночі, дати він не пам`ятає, він ніс службу по забезпеченню безпеки громадського порядку. На вул. Немирівське шосе вони побачили автомобіль, який рухався. Водій автомобіля їхав з повністю відкритим вікном, номерний знак автомобіля не підсвічувався. На той час надворі було холодно, тому повністю відкрите вікно здалося їм підозрілим. Вони вирішили зупинити автомобіль, увімкнули червоний та синій проблискові маячки, у гучномовець наказали водію зупинити автомобіль, однак водій не реагував та продовжував рух. Вони переслідували автомобіль близько 5 хвилин. На перехресті вулиць М. Шимка та Ватутіна автомобіль, який вони наздоганяли, врізався в стовп, оскільки водій не впорався з керуванням.

Його напарник підійшов до машини, водій відчинив двері та намагався втекти, але впав, подряпав обличчя та був ними затриманий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав суду наступні показання. 03.02.2018 року до нього зателефонував ОСОБА_1 та попросив відремонтувати автомобіль, належний ОСОБА_2 . Він погодився та приїхав на СТО. Він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подивилися на автомобіль. Далі ОСОБА_2 виїхав з гаража та зупинився біля боксу. Потім ОСОБА_2 привіз три пляшки пива, і вони разом їх випили. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 перегнати його автомобіль до свого будинку. ОСОБА_2 погодився, передав ключі ОСОБА_1 , і вони разом поїхали з СТО на автомобілі ОСОБА_2 . Він вийшов біля вокзалу, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поїхали до будинку останнього.

В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження:

- витяг з ЄРДР від 07.02.2018 року;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 просить вжити заходи до ОСОБА_1 , який 04.02.2018 року, перебуваючи на території СТО, що за адресою: м. Вінниця пров. Залізничний, незаконно заволодів його автомобілем марки «Peuggeot 406», сірого кольору, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ;

- протокол огляду предмету від 06.02.2018 року, відповідно до якого оглядався автомобіль марки «Peuggeot 406», д.н.з. НОМЕР_2 ;

- висновок експерта № 83 від 27.02.2018 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «Peuggeot 406», д.н.з. НОМЕР_2 , в технічно справному стані становить 106400 грн., збитки завдані пошкодженням даного автомобіля складають 37991,87 грн.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 2 статті 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Ця норма кореспондується із ч. 1 ст. 92 КПК України, якою обов`язок доказування винуватості особи у скоєнні злочину покладається на слідчого та прокурора.

Таким чином законодавець зобов`язує сторону обвинувачення довести провину особи у вчиненні злочину, який їй інкримінують.

Статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед яких:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні було встановлено наступне. 04.02.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на території СТО, де ОСОБА_1 погодився відремонтувати автомобіль ОСОБА_2 , марки «Peuggeot 406», д.н.з. НОМЕР_2 . Даний факт не заперечував сам ОСОБА_1 та підтвердили потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_4 , які були очевидцями даних подій та допитані в ході судового розгляду. Всі троє вищевказані особи вживали спиртні напої. В подальшому ОСОБА_2 добровільно передав ключі ОСОБА_1 для того, щоб останній переїхав на його автомобілім до свого будинку. Даний факт не заперечував потерпілий, який в судовому засіданні стверджував, що він дозволив ОСОБА_1 керувати його автомобілем, але сказав йому, що він буде відповідати, якщо з автомобілем щось станеться. Також цей факт підтвердив свідок ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_2 сам передав ключі ОСОБА_1 . Через деякий час, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ОСОБА_2 , потрапив у ДТП, пошкодивши транспортний засіб.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 інкриміновано незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2 марки «Peuggeot 406», д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому, в обвинувальному акті, який складено 27.08.2019 року у кримінальному провадженні № 12018020020000535, вказано, що ОСОБА_1 заволодів автомобілем потерпілого 04.02.2018 року о 01:30 год. біля будинку № 14 по вул. М. Шимка в м. Вінниця. Хоча, згідно з витягом з вищевказаного кримінального провадження та протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2018 року, злочин було скоєно 04.02.2018 року на території СТО , що розташоване за адресою: м. Вінниця пров. Залізничний. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 не зміг пояснити, де саме ОСОБА_1 заволодів його автомобілем, повідомивши, що заснув в автомобілі таксі, тому що був сильно п`яним.

В якості доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, прокурором було надано наступні документи: витяг з кримінального провадження, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протокол огляду предмету та висновок експерта. При цьому, жодного доказу того, що даний автомобіль марки «Peuggeot 406», д.н.з. НОМЕР_2 , належав ОСОБА_2 або перебував у його користуванні, стороною обвинувачення суду не надано.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні не зміг пояснити, де він зберігав ключі від автомобіля, коли залишався на ніч в чужій квартирі. Автомобіль, крім того, що він є нерухомим майном та має певну цінність, є джерелом підвищеної небезпеки, тому власник зобов`язаний контролювати його збереження.

Згідно показань самого потерпілого він не заперечував, щоб ОСОБА_1 керував його автомобілем, коли виникла потреба перегнати транспортний засіб до будинку ОСОБА_1 . Разом з тим потерпілий стверджував, що він не надавав дозволу ОСОБА_1 керувати його автомобілем, однак його об`єктивна поведінка говорить про протилежне. Адже під час того, як ОСОБА_1 переганяв автомобіль до свого будинку, в автомобілі разом з ним їхав також і потерпілий ОСОБА_7 . В той же час ОСОБА_1 та потерпілий ще не були п`яні настільки, щоб не усвідомлювати, що відбувається. Однак потерпілий не забрав ключі в ОСОБА_1 та ніяких вимог щодо цього не висловлював.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України полягає у прямому умислі, коли особа розуміє, що вона протиправно заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити. Якщо особа допустила фактичну помилку і вважала, що завдяки її дружнім стосункам вона мала право користуватися транспортним засобом, то відповідальність за цією статтею не настає.

Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , знаючи, що він вживав алкогольні напої, передав йому ключі та дозволив користуватися його автомобілем, при цьому сам також їхав разом з ОСОБА_1 . Одже потерпілий своїми діями дозволив ОСОБА_1 вважати, що він має право користуватися автомобілем потерпілого, оскільки сам потерпілий їхав з ним в автомобілі, а потім не забрав в нього ключі.

Суд критично оцінює показання потерпілого про те, що він дозволив ОСОБА_1 лише перегнати автомобіль до будинку, оскільки вказане жодним доказом не доводиться. Свідок ОСОБА_4 стверджував, що ОСОБА_2 відмовився сам сідати за кермо в стані алкогольного сп`яніння, проте передав ключ від машини ОСОБА_1 , хоча достеменно знав, ОСОБА_1 також перебуває в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вони разом вживали алкоголь. Подальша поведінка потерпілого також сприяла тому, щоб ОСОБА_1 вважав свої дії правомірними, оскільки вони як справжні друзі пішли в ломбард, щоб здобути грошей для подальшого дозвілля разом, де ланцюжок потерпілий здав на паспорт ОСОБА_1 . Вся ця обстановка сприяла допущенню ОСОБА_1 фактичної помилки, що він, завдяки дружнім стосункам з потерпілим має право користуватися його автомобілем.

Закон вимагає, щоб докази, якими обґрунтовується вирок, були конкретними за змістом.

Висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях, а має бути чітким, логічним і обґрунтованим на підставі конкретних доказів, зібраних відповідно до закону.

Незаконним заволодінням транспортним засобом є заволодіння транспортним засобом проти волі власника або законного володільця. Відсутність права керувати транспортним засобом, або документів на нього в особи, яка керує транспортним засобом, само по собі не утворює складу злочину, передбаченого ст. 289 КК України, а тягне адміністративну відповідальність. Вирішальне значення для кваліфікації дій винної особи має лише те, чи дозволяв власник користуватися транспортним засобом цій особі.

За таких обставин, враховуючи, що достатніх належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні злочину, що йому інкриміновано, стороною обвинувачення надано не було, суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 за даним обвинуваченням, а тому його слід виправдати.

Суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 289 КК України виправдати в зв`язку з недоведеністю його вини у скоєнні злочину.

Процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі одна тисяча одна гривня віднести на рахунок держави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя :