Рішення № 86438197, 12.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Справа № 915/2061/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Турщеб”, вул. Колісніченко, 11, кв. 18, с. Трикрати, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56530 (код ЄДРПОУ 39641223)

поштова адреса: вул. Соборності, 13, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500

до відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920)

про стягнення грошових коштів в сумі 126 499, 82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Комаренко Д.Ю., довіреність № 9 від 28.11.19;

від позивача Абдулаєв М.А., довіреність № 10 від 28.11.19;

від відповідача представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Турщеб” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” борг по договору купівлі-продажу № 03/97 від 01.12.2016 року в сумі 126 499, 82 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2019 року позовну заяву ТзОВ “Турщеб” (вх. № 15320/19 від 01.10.2019 року) до відповідача ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення грошових коштів в сумі 126 499, 82 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 28.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 року заяву відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 12.12.2019 року.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (55, 77-88).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 12.12.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 03/97 від 01.12.2016 року, а саме зобов`язань щодо своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі (основний борг). Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 265 ГК України, ст. 16, 22, 526, 530, 611, 612, 623 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

27.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, які прийнято судом до розгляду.

В поданих додаткових поясненнях відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову та розглядати справу за відсутності відповідача.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що:

- всупереч вимогам п. 2.1 договору продавцем не надано покупцю паспорту якості;

- всупереч вимогам п. 3.1 договору не надано заявки на партію товару;

- всупереч вимогам п. 5.2 договору не подано доказів надання покупцю рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних.

Отже, оскільки для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника, а при затримці виконання п. 5.2 договору відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів, тобто у відповідача не виникло обов`язку оплати вартості товару. Позовні вимоги є передчасними та необгрунтованими.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.12.2016 року між ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (покупець) та ТзОВ «Турщеб» (постачальник) укладено договір № 03/97 (арк. 10-13).

Відповідно до п. 8.4 Договору цей договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов`язань, що випливають з цього договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується постачати покупцеві щебенева продукція (надалі -Товар), узгодженими партіями, а покупець зобов`язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість та асортимент товару, для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає: 4 990 000, 00 грн (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтер мінуванням платежів на протязі 30-ти календарних днів після отримання товару та вико нання п 5.2. Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника. При затримці виконання п. 5.2, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів, в національній валюті України, на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок - фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до діючого Податкового Кодексу України; товарно-транспортну накладну (за потреби); залізничну накладну (за потреби).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 126 499, 82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. 20-25).

Всі видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Товар отримано представником відповідача Павловим В.Д. на підставі довіреностей № 304 від 12.09.2018 року, № 368 від 09.11.2018 року та № 330 від 01.10.2018 року (арк. 37-39).

Судом встановлено, що по господарським операціям платником податків складено податкові накладні № 91 від 09.11.2018 року, № 111 від 20.09.2018 року, № 114 від 21.09.2018 року, № 151 від 29.09.2018 року, № 62 від 10.10.2018 року та № 72 від 11.10.2018 року (арк. 82, 85, 88, 91, 94, 97), які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в справі відповідними електронними квитанціями (арк. 83, 86, 89, 92, 95, 98). Податкові накладні зареєстровано на загальну суму 126 499, 82 грн.

Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату на загальну суму 126 499, 82 грн. (арк. 81, 84, 87, 90, 93, 96), факт направлення яких відповідачу підтверджується записами в книзі реєстрації вихідної кореспонденції позивача (арк. 99-101).

Між сторонами у справі також складався акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.10.2018 року у відповідача перед позивачем заборгованість становила 529 449, 39 грн. (арк. 36). Акт звірки взаєморозрахунків підписано та скріплено печатками сторін. До акту увійшли поставки за жовтень 2018 року.

09.07.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 269, в якій позивач просив здійснити оплату заборгованості (арк. 17). Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною та описом вкладення (арк. 15-16). До претензії позивачем додатково додано довіреності на отримання ТМЦ, копії видаткових накладних, акту звірки взаєморозрахунків.

Доказів направлення відповідачем відповіді на вищевказану претензію суду не подано. Доказів направлення відповідачем позивачу будь-яких заперечень щодо некомплектності документів під час приймання-передачі товару суду не подано.

Доказів оплати відповідачем заборгованості на загальну суму 126 499, 82 грн. суду не подано.

Невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 126 499, 82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ. Позивачем на виконання умов п. 5.2 договору виконано свої зобов`язання, а саме: виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату, про що зазначено вище, складено та зареєстровано податкові накладні. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 126 499, 82 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Щодо посилань відповідача на невиконання позивачем умов договору в частині неподання заявок покупця на поставку товару, то суд зазначає, що обов`язок з направлення заявки на поставку товару покладається саме на відповідача (п. 1.1, 3.1, 3.4 договору). Відсутність заявок на поставку товару не спростовує ані факту поставки та отримання відповідачем товару, ані факту наявності заборгованості та виникнення обов`язку з оплати.

Щодо посилань відповідача на невиконання позивачем умов договору в частині неподання паспорту якості на товар, то суд зазначає, що Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР № П-7 від 25.04.1966 року, затверджено порядок приймання товарів по якості, а п. 2.2 договору передбачено право покупця (відповідача) відмовитись від приймання товару за умови невідповідності якості товару. Натомість, суду не подано будь-яких доказів, які б підтверджували факт виникнення суперечок між сторонами щодо якості товару, доказів відмови покупця (відповідача) від товару, у зв`язку з невідповідністю якості тощо. За таких обставин, вказані твердження відповідача також не спростовують позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на невиконання позивачем умов договору в частині неподання товарно-транспортних накладних та залізничних накладних, то суд зазначає, що в силу умов п. 5.2 договору вказані документи подаються за потреби. Суду не подано доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати вказані документи з вказівкою відповідної потреби. Відтак, на позивача не може бути покладений обов`язок з надання вказаних документів, оскільки умовами договору сторони такого обов`язку не обумовлювали.

Будь-яких інших доводів та доказів на спростування позовних вимог відповідачем суду не наведено та не подано.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 126 499, 82 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Турщеб”, вул. Колісніченко, 11, кв. 18, с. Трикрати, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56530 (код ЄДРПОУ 39641223); поштова адреса: вул. Соборності, 13, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500:

- 126 499, 82 грн. (сто двадцять шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять грн. 82 коп.) - боргу по договору купівлі-продажу № 03/97 від 01.12.2016 року;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш