Рішення № 86437756, 16.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 справа № 914/2264/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Агро-Холдинг”, м. Дніпро

про стягнення 41 827, 21 грн заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Якимів О.М. - представник

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Агро-Холдинг” про стягнення 41 827, 21 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2019 відкрито провадження у справі № 914/2264/19 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 02.12.2019.

Частиною 5 ст. 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п. 8.1 договору поставки № 0107/19-Д від 01.07.2019, що укладався між позивачем і відповідачем та заборгованість за яким є предметом позову у даній справі, розбіжності, які виникатимуть між сторонами при виконанні цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в судовому порядку, згідно з Господарським процесуальним кодексом України. При цьому сторони погодили, що у разі допущення покупцем (відповідачем) порушень грошових зобов`язань по цьому договору, місцем виконання цих зобов`язань сторони визначили, юридичну адресу постачальника (позивача).

Враховуючи вищевикладене, зазначений позов підсудний Господарському суду Львівської області.

Представник позивача в судове 02.12.2019 засідання з`явився, позовні вимоги зазначені в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.11.2019 виконав. Представник відповідача в судове засідання 02.12.2019 не з`явився, причин неявки не повідомив, вимог суду зазначених в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.11.2019 не виконав, докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відсутні. Ухвалою суду від 02.12.2019 розгляд справи відкладено на 16.12.2019.

Представник позивача в судове 16.12.2019 засідання з`явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання 16.12.2019 не з`явився.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Агро-Холдинг” зареєстроване за адресою: 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 20 А, за якою й надсилались ухвали господарського суду, проте згідно відстеження на інтернет-сторінці Укрпошти, відправлену ухвалу суду не вручено під час доставки із відміткою «інші причини».

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тропік” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Агро-Холдинг” про стягнення 41 827, 21 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на укладений між сторонами договір поставки від 01.07.2019 № 0107/19-Д, за умовами якого постачальник (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця (відповідача) фрукти, ягоди та (або) овочі (далі - товар), відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

Як стверджує позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, він здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 289 815, 38 грн, про що свідчать акти звірки взаємних розрахунків між сторонами за липень-серпень 2019 року.

Позивач вказує на те, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару та всупереч вимогам договору, відповідач в повному обсязі таку оплату за поставлений позивачем товар не здійснював, у зв`язку із чим заборгував останньому 35 236, 26 грн, зокрема відповідачем частково оплачено поставку товару згідно видаткової накладної від 17.07.2019 № 703954 та неоплачено видаткову накладну від 24.07.2019 № 704026, хоча зазначені накладні підписані та скріплені печатками сторін (копії накладних містяться в матеріалах справи).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання щодо оплати товару, позивач 23.08.2019 на юридичну адресу відповідача направив претензію, у якій висловлено прохання оплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 35 236, 26 грн та штраф, згідно договору у розмірі 3 523, 63 гривні, проте відповіді на таку претензію позивачем не отримано.

З метою захисту свого права на отримання плати за поставлений товар, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35 236, 26 грн та нараховані на суму боргу 2 814, 95 грн пені, 3 523, 62 грн штрафу, 252, 38 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.07.2019 № 0107/19-Д (надалі договір), за умовам п. 1. 1. якого, постачальник (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця (відповідача) фрукти, ягоди та (або) овочі (далі - товар), відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

За умовами п. 3. 3. договору, право власності (а також ризик випадкового знищення чи пошкодження) на товар переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання покупцем товару.

Пунктом п. 4. 1. передбачено, що ціна товару визначається відповідно до домовленості сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару і вказується у накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4. 3., оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати здійснення поставки.

Відповідно до п. 4. 6. договору, датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання покупцем товару), підписаних та завірених сторонами.

На виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 289 815, 38 грн, а відповідач прийняв вказаний товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар здійснив лише часткову оплату у розмірі 254 579, 12 грн з порушенням строків оплати встановлених пунктом 4. 3. договору, в результаті чого на момент подання позову у нього існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 35 236, 26 грн, відповідно частково неоплачена накладна від 17.07.2019 № 703954 на суму 10 796,64 грн та повністю неоплачена накладна від 24.07.2019 № 704026 на суму 24 439,62 грн, що також підтверджується долученими до матеріалів справи актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за липень-серпень 2019 року.

Зважаючи на невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 236, 26 грн та нарахованих на суму боргу 2 814, 95 грн пені, 3 523, 62 грн штрафу, 252, 38 грн 3 % річних.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач доводів позовної заяви не спростував, доказів погашення чи відсутності заборгованості не представив.

За таких обставин, дослідивши подані докази у справі в їх сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача з оплати поставленого позивачем товару в розмірі 35 236, 26 грн, відтак, позовна вимога про стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за порушення вимог даного договору постачальник несе відповідальність у порядку та розмірі, передбаченому чинним законодавством. Також у п. 6.3. договору зазначено, що за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. А за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

На підставі вищезазначених умов договору, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати поставленого товару понад 20 календарних днів, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 814, 95 грн по кожній видатковій накладній окремо, а саме: від 17.07.2019 № 703954 у періоди з 23.07.2019 - 05.09.2019, 06.09.2019 – 23.10.2019 та від 24.07.2019 № 704026 в періоди з 30.07.2019 – 05.09.2019, 06.09.2019 – 23.10.2019, а також штраф на суму 3 523, 62 грн.

Суд перевіривши здійснені позивачем нарахування пені та штрафу встановив, що їх розрахунок проведено вірно.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене обґрунтування підстав нарахування пені та штрафу, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2 814, 95 грн та штраф на суму 3 523, 62 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, то відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати за товар, визначеного у п. 6.1. договору, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 252, 38 грн - 3 % річних за період з 23.07.2019 - 23.10.2019 та 30.07.2019 - 23.10.2019, окремо щодо кожної з неоплачених накладних. Суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної суми 3 % річних.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Агро-Холдинг” (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 20 А, код ЄДРПОУ 41445690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (79008, м. Львів, вул. Пекарська, 5/4, код ЄДРПОУ 20831737) суму в розмірі 43 748, 21 грн, з яких:

- 35 236, 26 грн основного боргу;

- 2 814, 95 грн пені;

- 3 523, 62 грн штрафу;

- 252, 38 грн 3 % річних;

- 1 921, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 19.12.2019 року.

Суддя Манюк П.Т.