Ухвала суду № 86437726, 18.12.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 грудня 2019 року Справа № 913/699/19

Провадження №7/913/699/19

Суддя Господарського суду Луганської області Тацій О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В, ідентифікаційний код 30048570)

до Фермерського господарства «Кринички-Л» (92145, Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне, вул. Гагаріна, 2, ідентифікаційний код 34970573)

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 року у розмірі 1 942 815,38 грн.,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Кринички-Л» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 року у розмірі 1 942 815,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором №8682 від 20.12.2018 року, у тому числі додатками до договору №2 від 20.12.2018 року та №3 від 20.05.2019 року, а саме: передав у власність покупця товар, однак, останній в порушення умов договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині сплати за нього грошової суми (вартості товару), внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 1 432 233,83 грн., а також на підставі положень п. 7.7 договору право на звернення з вимогою про стягнення з відповідача 48 відсотків річних з простроченої суми у розмірі 48 970,63 грн., у відповідності до п. 7.8 договору – штрафу у розмірі 30% від суми несвоєчасного сплаченого товару, що становить 429 670,14 грн., та за п. 7.1.1 договору пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення у сумі 31 940,78 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 1 942 815,38 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Законом України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1921 гривні.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

А тому враховуючи те, що ціна позову складає 1 942 815,38 грн., позивач повинен сплатити судовий збір в сумі 29 142,22 грн.

В якості доказів сплати судового збору позивач надав платіжне доручення №2992 від 19.11.2019 року на суму 29 142,23 грн.

На виконання вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір», згідно положень якої суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судом було здійснено перевірку зарахування судового збору у розмірі 29 142,23 грн., сплаченого за платіжним дорученням №2992 від 19.11.2019 року, до спеціального фонду Державного бюджету України.

За результатами перевірки встановлено, що в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» відсутня інформація щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в сумі 29 142,23 грн. за платіжним дорученням №2992 від 19.11.2019 року за подання до суду позовної заяви у справі №913/699/19.

Разом з тим, суд встановив, що за вказаним платіжним дорученням №2992 від 19.11.2019 року до спеціального фонду Державного бюджету України було зараховано судовий збір у розмірі 29 142,23 грн. у справі №913/642/19.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.11.2019 року у справі №913/642/19 ухвалено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Фермерського господарства «Кринички-Л» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 року у розмірі 1 942 815,38 грн. і додані до неї документи вважати неподаною та повернути заявникові.

При цьому, заявник у встановленому ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» порядку не звертався до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору у справі №913/642/19 у зв`язку з поверненням позовної заяви ухвалою суду від 29.11.2019 року.

Тобто заявник на підтвердження факту сплати судового збору за подання позовної заяви у справі №913/699/19 додав документ (платіжне доручення №2992 від 19.11.2019 року), яким підтверджується сплата судового збору у іншій справі.

За таких обставин судом не може бути взяте до уваги у якості належного документу на підтвердження факту сплати судового збору у даній справі надане позивачем платіжне доручення, а тому суд констатує факт несплати заявником судового збору за подання позовної заяви до суду у справі №913/699/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Тому, суд зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» за подання до суду вказаної позовної заяви необхідно сплатити судовий збір у розмірі 29 142,22 грн.

Крім того, відповідно до ст. 91 ГПК України, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно приписів ч. 5 ст. 91 ГПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, як вбачається з додатків до позову, в якості доказів заявником до позову додано ксерокопії документів, які не є ані оригіналами документів, ані засвідченими у встановленому законом порядку копіями документів. Так, відмітка про засвідчення копії, яка передбачена п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, взагалі не містить дати засвідчення копії документа.

Суд звертає увагу і на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ГПК України.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

За змістом п. 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 року Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За таких обставин, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи.

На виконання зазначених вимог заявником було надано суду опис вкладення до цінного листа та службовий чек з накладною поштової установи.

Однак, надані документи не можуть бути взяті судом до уваги як докази належного надсилання відповідачу копії, поданої до суду, позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки з опису вкладення вбачається, що відповідачу було направлено копію договору №8682 від 20.12.2018 на 4 аркушах, в той час як з матеріалів справи встановлено, що в дійсності копія договору №8682 від 20.12.2018 складається з 5 аркушів.

Зазначене у свою чергу обмежує право сторони відповідача на ознайомлення з повним змістом та обсягом наданих суду документів і доказів, та як наслідок свідчить про невиконання позивачем встановленого п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України обов`язку щодо своєчасного виконання визначених законом процесуальних дій, а саме: зобов`язання позивача до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 172 ГПК України.)

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених ст.ст. 162, 164 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

У свою чергу, суд також вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, залишення судом позовної заяви без руху та надання заявнику строку на усунення зазначених в ній недоліків позовної заяви є певним обмеженням при зверненні до суду, проте, таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 163, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас».

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом 3 (трьох) днів з дня вручення даної ухвали.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» спосіб усунення недоліків шляхом:

- подання суду документів, що підтверджують сплату судового збору у вказаному в ухвалі суду розмірі;

- подання документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги), які зазначені в матеріалах позовної заяви в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-203, чинний від 01.09.2003);

- подання документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії всіх доданих до позовної заяви документів.

4. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

6. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Тацій