Рішення № 86437626, 16.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/13381/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7"

про стягнення 348 477,62 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Довгалюк А.В.

від відповідача - Бойков О.С.

В судовому засіданні 16.12.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" про стягнення 348477,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг з водопостачання та водовідведення № 05238/4-05 від 11.11.2004.

Ухвалою суду від 02.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 02.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

30.10.2019 від відповідача надійшла заява з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з проханням розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження, оскільки, на думку відповідача подані позивачем докази не підтверджують обставини щодо обсягу теплоспоживання та розміру заборгованості. Відповідач посилаються на необхідність ґрунтовної перевірки всіх аргументів, наведених сторонами та суттєвих обсягів доказів, які сторонами розуміються по різному. До заяви долучено заяву про поновлення процесуального строку на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, обґрунтована непрацездатністю Голови правління ЖБК "Автотранспортник-7". До заяви долучено виписку з амбулаторної картки щодо проведення огляду невролога з 24.10.2019 по 29.10.2019.

06.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якій відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

До відзиву долучено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.11.2019 від позивача надійшло заперечення щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, в якому позивач вказує на необґрунтованість клопотання про поновлення процесуальних строків та відсутність підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Су своєю ухвалою від 19.11.2019 вирішив здійснювати розгляд справи № 910/13381/19 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 16.12.2019.

21.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги.

29.11.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення позивачу.

16.12.2019 від позивача надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2019 підтримав позов, з підстав викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача підтримав в судовому засіданні свою позицію, викладену у документах, поданих ним по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Київводоканал", в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Автотранспортник 7" (далі- відповідач, абонент) було укладено договір № 05238/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого Абонентом на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а Абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правилами користування), Правилами приймання стічних вод підприємства у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правилами приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальника від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.2 цієї угоди).

Пунктом 2.1.4 наведеного правочину встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа, наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з пунктом 2.2.1 зазначеної угоди постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, або у паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходять від Абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документів призначення платежу, першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу

Пунктом 2.2.5 даного правочину передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з пунктом 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Додатком до договору є дислокація об`єктів водопостачання та водовідведення (споживачів).

Вимоги позивача обґрунтовані долученими до матеріалів справи актами про зняття показань з лічильників (приладу обліку), погодженими та підписаними Абонентом, які є первинними і підтверджують факт надання послуг та їх об`єми; звітами про добові параметри теплоспоживання, на підтвердження обсягів гарячого водопостачання; банківськими виписками та витягами з реєстрів наданих пільг та субсидій, які підтверджують часткову оплату; довідкою з банку, яка підтверджує надсилання на адресу ЖБК «Автотранспортник - 7» дебетових повідомлень з реєстром дебетово-інформаційних повідомлень.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача вказує на те, що від не здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання, водовідведення, не є підприємством питного водопостачання та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання, водовідведення. Також, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності на балансі відповідача теплових пунктів, а укладений між сторонами Договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої.

Також, відповідач в своїх запереченнях вказав, що відповідно до змін в законодавстві ЖБК «Автотранспортник - 7» не підпадає під визначення суб`єкта, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору та відносини між ним та мешканцями є статутними, а не договірними.

Тобто, відповідач в силу закону втратив підстави виступати стороною в Договорі, а позивач, як виконавець послуг, зобов`язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами послуг, які й повинні були оплачувати послуги.

Окрім того, відповідач вказує, що позивачем при поданні даного позову не враховані платіжні доручення № 125 від 23.07.2019 на суму 41552,71, № 126 від 23.07.2019 на суму 11886,06 грн, № 128 від 29.07.2019 на суму 11199,44 грн, № 129 від 29.07.2019 на суму 30000,00 грн, № 142 від 28.08.2019 на суму 31005,74 грн, № 143 від 25.09.2019 на суму 57052,80 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за Договором № № 05238/4-05 від 11.11.2004 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Разом з тим, відхиляючи доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення даного позову, суд виходить з наступного.

26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 квітня 2014 року № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (далі - Закон № 1198-VII), яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

За змістом ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає, що суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 22.03.2017 № 307 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.

Водночас відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

Натомість позивач зобов`язаний укладати договори безпосередньо зі споживачами послуг, які він надає.

За змістом ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Таким чином, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

До аналогічних висновків приходив Верховний Суд України у своїй постанові від 25 травня 2017 року у справі №910/31573/15 та Верховний суд у постанові від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, постанові від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17.

Крім того, до матеріалів справи надано докази того, що позивачу з бюджету надходять кошти, які держава сплачує за мешканців у вигляді субсидій, тобто, що споживачами послуг є саме мешканці будинку, а не відповідач, і що відповідач не є посередником при перерахуванні коштів з бюджету.

Відповідач в процесі судового розгляду зазначив, що вони сплачували вартість послуг, однак, у них відсутні підстави для сплати, оскільки, вони не є належним суб`єктом правовідносин, з огляду на внесені в законодавство зміни.

Крім того, у відповідача відсутні договори з мешканцями будинку щодо надання ним послуг з водопостачання та водовідведення.

Також суд звертає увагу, що станом на день прийняття рішення набрав чинності новий Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Отже, саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Щодо тверджень позивача, що відповідач на підставі Закону України "Про кооперацію" є власником будинку і відповідно споживачем послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6, 19 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу. Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Отже, доказів того, що квартири перебувають у власності кооперативу, а не його мешканців, суду не надано, а тому суд не вбачає доказів того, що саме кооператив є власником будинку, який споживає послуги по водопостачанню та водовідведенню від позивача.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на лист відповідача (зареєстрованим у позивача від 17.05.2016 № 9781/0/8/01-16). В якому останній бажає продовжити взаємовідносини за договором № 05238/4-05 від 11.11.2004, як колективний споживач не спростовують вищевикладені обставини та висновки суду, оскільки як встановлено судом - відповідач не є колективним споживачем в розумінні Закону України "Про кооперацію" і не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи все вищенаведене суд зазначає, що позивачем не доведено наявності у відповідача обов`язку сплатити йому спірні суми вартостей спожитих відповідачем послуг протягом спірного періоду, тому у позові в частині стягнення суми основного боргу суд відмовляє та оскільки не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо сплати вартості таких послуг, суд відмовляє у позові і в частині нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати за подання позову покладаються на позивача, крім того, судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги відповідачем підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" (04201, м. Київ, вул. Петра Панча, 11-Б; ідентифікаційний код 22894848) про стягнення 348477,62 грн відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 19.12.2019

Суддя І.В.Усатенко