Рішення № 86437265, 13.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2019 Справа № 908/2785/19

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поштова адреса: 69065, м.Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Терещенко Світлани Анатоліївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 (об`єкт надання послуги теплопостачання)

про стягнення суми 16534,86 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Гончаров В.І., довіреність № 540/20-19 від 27.05.2019;

від відповідача: Терещенко С.А., особисто

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача: Фізичної особи - підприємця Терещенко Світлани Анатоліївни, про стягнення суми 12760,91 грн., з яких: 7949,01 грн. - основний борг за відпущену теплову енергію за період, 4366,66 грн. - пеня, 292,31 грн. - інфляційні втрати, 152,93 грн. - 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.10.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2785/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 08.10.2019 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2785/19 (номер провадження 9/192/19). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 21.11.2019. У судовому засіданні 21.11.2019 оголошено перерву до 13.12.2019.

13.12.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

05.11.2019 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму 7949,01 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію, суму 6051,89 грн. пені, суму 1873,97 грн. - інфляційних витрат та суму 659,99 грн. грн. - 3% річних, всього - суму 16534,86 грн.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 46 ГПК України та в судовому засіданні 21.11.2019 прийнята судом до розгляду, що відображено в протоколі судового засідання.

Таким чином, предметом розгляду є вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, які обґрунтовано наступним. На виконання укладеного сторонами договору, відповідачу відпущено теплову енергію в період: березень, квітень, листопад, грудень 2018, січень-квітень 2019 на загальну суму 8452,48 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за теплову енергію, внаслідок чого заборгованість перед позивачем складає 7949,01 грн. Відповідач для отримання актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків не з`являвся. Зазначені документи надсилались на адресу споживача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов`язок не покладається на Теплопостачальну організацію умовами договору. Споживач заперечень щодо нарахувань не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув. В порушення п. 6.4 договору отримана теплова енергія відповідачем у встановлений термін не оплачена. У зв`язку із цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 7949,01 грн. основного боргу, суму 6051,89 грн. пені, нарахованої згідно з п.7.2.8 договору за загальний період з 20.12.2018 по 04.11.2019, а також суму 1873,97 грн. інфляційних втрат та суму 659,99 грн. 3% річних, що нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на всю суму прострочки платежів, починаючи з січня 2017 року. Позовні вимоги обґрунтовано умовами договору № 100587 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2008, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 - 277 ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, Законом України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 № 686.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Концерном «Міські теплові мережі» не надано документів, які б підтверджували факт надання послуг за період з березня 2018 по квітень 2019. Надані акти приймання-передачі не підписані з боку споживача, в них вказана невірна адреса місця реєстрації відповідача. У реєстрах відправлень, наданих позивачем на підтвердження надсилання відповідачу рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період, також вказана неправильна адреса нежилого приміщення, у договорі зазначена інша адреса. Наведене унеможливило отримання актів та рахунків на оплату послуг та призвело до виникнення боргу з вини позивача. Відповідач зазначив, що в повному погоджується із заявленою до стягнення сумою основного боргу за спірний період у розмірі 7949,01 грн. згідно рахунків, які містяться в матеріалах справи; частина заборгованості станом на день подачі відзиву була ним сплачена та її решту зобов`язувався сплатити в найкоротший термін. Враховуючи те, що рахунки та акти не отримувались, сплатити їх раніше не було можливості. На підставі викладеного, відповідач просив задовольнити позов частково - в частині основного боргу, в іншій частині позову: про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2008 року Фізичною особою - підприємцем Терещенко Світланою Анатоліївною (Споживач, відповідач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) був укладений договір № 100587 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на об`єкт: викуплене вбудоване в перший поверх нежитлове приміщення для розміщення перукарні по вул. Щаслива, 2 Б.

Згідно з умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до цього договору, що є його невід`ємними частинами (п.1.1 договору).

Відповідно до Додатків №№ 1, 1а до цього договору, він укладався для опалення, підігріву води на об`єкті Споживача за адресою: по вул. Щаслива, 2 Б, опалювальна площа 51,0 кв.м. В додатках № 1 та № 1а сторонами, в т.ч., узгоджено величини теплового навантаження на опалення, розподіл теплової енергії в Гкал по кварталах, число діб роботи підігріву води.

Згідно з п. 3.2.6 договору Споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. Згідно з п. 4 Додатку № 1 до договору, при відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень.

У розділі 6 договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1 розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату (п.п. 6.2-6.4 договору).

Відповідно до п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул.Щаслива, буд. № 2а, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно з п. 6.7.1 договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отримання нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового обігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахункових період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк (п.6.7.2 договору).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4. договір набуває чинності з 01 червня 2008 і діє до 01 червня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за відпущену теплову енергію в період: березень, квітень, листопад, грудень 2018, січень-квітень 2019.

Згідно з Актом, складеним представниками Концерну «МТМ» 19.02.2015, встановлено, що система опалення приміщення перукарні ПП Терещенко С.А. за адресою: вул. Щаслива, 2а, вбудованого у перший поверх п`ятиповерхового житлового будинку, є спільною з будинком, встановлені опалювальні прилади, перелік яких наведено в акті.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період (березень, квітень, листопад, грудень 2018, січень-квітень 2019) на загальну суму 8452,48 грн. та виставлені теплопостачальною організацією рахунки за цей період. На підтвердження направлення рахунків та актів відповідачу позивачем надано копії реєстрів відправки із відбитками поштового штемпеля. Згідно з наданим позивачем реєстром надходження грошових коштів за червень 2019, відповідачем 12.06.2019 було перераховано часткову оплату в сумі 3183,86 грн., яка розподілена позивачем: зарахована частково на погашення боргу за попередній період (січень, лютий 2018) та в рахунок погашення частини боргу за березень 2018 (503,47 грн.) Внаслідок цього, заборгованість відповідача за спірний період, на час подачі позову, склала загальний розмір 7949,01 грн.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, мотивуючи, зокрема тим, що не отримував від Концерну «МТМ» рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії, які згідно з наданими реєстрами направлялися на невірну адресу, у зв`язку із чим був позбавлений можливості їх оплатити. При цьому, відповідач погодився із заявленою до стягнення сумою основного боргу та необхідністю виконання зобов`язання з її оплати, надав відповідні докази оплати. В іншій частині позову просив відмовити.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з частиною 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Зі змісту ст.ст. 13, 14 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 6.3 укладеного сторонами договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

В пунктах 6.7, 6.7.1 договору встановлено обов`язок споживача з 10 по 12 числа місяця, наступного за розрахунковим отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру та акт приймання-передачі теплової енергії, підписати акт, оформити його належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації.

Згідно з п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснити оплату заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 2, 13, 74, 76 ГПК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем надано в матеріали справи складені ним акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води за договором №100587 від 01.06.2008 за спірний період та виставлені рахунки на оплату. Споживач для отримання рахунків та актів не з`являвся. Обов`язку Теплопостачальної організації направляти зазначені документи Споживачу договором не передбачено, натомість і в Законі України «Про теплопостачання» і у договорі встановлено обов`язок Споживача щомісячно здійснювати оплату отриманої теплової енергії.

Вищезазначеним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві. Підстави для односторонньої відмови Споживача від виконання зобов`язання в даному випадку відсутні.

Згідно з викладеними у позовній заяві обставинами та наданим позивачем розрахунком суми основного боргу, заборгованість відповідача за відпущену теплову енергію в період: березень, квітень, листопад, грудень 2018, січень-квітень 2019 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, станом на час подання позовної заяви складала 7949,01 грн.

Відповідач погодився із заявленою до стягнення сумою основного боргу, надав в матеріали справи копії квитанцій від 07.11.2019 (дата валютування 08.11.2019) про перерахування на рахунок Концерну «МТМ» загальної суми 1638,30 грн. згідно рахунків. Позивач також підтвердив оплату відповідачем зазначеної суми боргу, надав в матеріали справи реєстр надходження грошових коштів у листопаді 2019 за теплову енергію за договором № 100587.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки предмет спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1638,30 грн. відсутній у зв`язку із його сплатою відповідачем, яка здійснена після подачі позовної заяви, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Доказів повного виконання зобов`язання і перерахування позивачу суми заборгованості у розмірі 6310,71 грн., яка залишилась несплаченою, відповідач не надав.

Факт наявності у відповідача перед позивачем вказаної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії є доведеним, підтверджується матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за відпущену теплову енергію в розмірі 6310,71 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 6051,89 грн. пені, нарахованої згідно з п.7.2.8 договору за загальний період з 20.12.2018 по 04.11.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 7.2.8 договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Позивачем, згідно з наданим розрахунком, нараховано пеню на заборгованість по актам за листопад 2018 - квітень 2019 (окремо за кожним), при цьому, початок нарахування здійснено, починаючи з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).

Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов`язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов`язок підлягає виконанню включно з цією датою.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа та в межах визначеного в розрахунку позивача періоду, внаслідок чого встановлено, що до стягнення фактично належить пеня в розмірі 6018,50 грн.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 1873,97 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2017 по вересень 2019 та суми 659,99 грн. 3% річних за загальний період з 20.02.2017 по 30.10.2019, що нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на всю суму прострочки платежів, починаючи з січня 2017 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданих позивачем (доданих до заяви про збільшення розміру позовних вимог) розрахунків втрат від інфляції та 3% річних слідує, що позивачем здійснено нарахування в цій частині вимог, в тому числі на суми платежів згідно з актами за січень, лютий, березень, жовтень, листопад 2017 року, які, як відображено у розрахунках, були оплачені із простроченням.

Разом з тим, позивачем не надано документів на підтвердження обґрунтованості розрахунків в цій частині, а саме: не надано акти приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води за вказаний період, що підтверджують надання послуг та розмір сум, що належали до сплати, не надано докази часткових оплат, відображених у розрахунках, на підтвердження періодів нарахування. Отже, судом відмовляється у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на заборгованість за січень, лютий, березень, жовтень, листопад 2017 року, у зв`язку із недоведеністю.

З огляду на вищевикладені обставини щодо початку періоду прострочки, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість за актами за березень, квітень, листопад, грудень 2018, січень - квітень 2019, починаючи з 21 числа місця наступного за звітним по 30.10.2019 включно, що підлягає стягненню з відповідача становить 213,05 грн. Належна до стягнення сума втрат від інфляції складає 227,54 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Позивач, окрім того, просив стягнути з відповідача поштові витрати, понесені ним у зв`язку із направленням на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Згідно з наданими позивачем фіскальними чеками, виданими підприємством поштового зв`язку, розмір цих витрат склав 79,32 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів (ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки підставою звернення позивача за захистом своїх майнових прав та інтересів у судовому порядку є невчинення відповідачем протягом тривалого часу дій щодо виконання грошового зобов`язання за договором, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 129 ГПК України поштових витрат в сумі 79,32 грн., які безпосередньо пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, розмір яких підтверджений в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 908/2785/19 в частині вимог про стягнення суми 1638,30 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Терещенко Світлани Анатоліївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) суму 6310 (шість тисяч триста десять) грн. 71 коп. основного боргу, суму 213 (двісті тринадцять) грн. 05 коп. - 3 % річних, суму 227 (двісті двадцять сім) грн. 54 коп. втрат від інфляції, суму 6018 (шість тисяч вісімнадцять) грн. 50 коп. пені, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. витрат зі сплати судового збору, суму 79 (сімдесят дев`ять) грн. 32 коп. витрат пов`язаних з розглядом справи.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 19.12.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва