Рішення № 86432681, 20.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/371/19

Справа №760/24676/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарях Ковальській К.О., Мелешко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом`яна Лідія Василівна про виділ частки померлої у спільному майні та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2018 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом`яна Лідія Василівна про виділ частки померлої у спільному майні та визнання права власності на спадкове майно.

Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною будівель і споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та частки земельної ділянки від земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач посилався на те, що при житті його сестра ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого заповіла йому все своє майно, яке буде належать їй на момент смерті і на яке вона по закону матиме право. Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті своєї рідної сестри ОСОБА_4 . Інших спадкоємців за законом, які б мали право на обов`язкову частину після смерті ОСОБА_4 , немає.

Позивач вказав, що 29 серпня 2018 року він звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солом`яної Лідії Василівни та за його заявою була відкрита спадкова справа № 1/2018.

Зазначено, що 30 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солом`яною Л.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім частини житлового будинку до складу спадщини також увійшла і частка земельної ділянки від земельної ділянки, площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Позивач вказав, що вказана частина земельної ділянки належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту 1КВ № 14921, виданого 25 червня 1998 року на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1998 року за № 327, згідно якого, власниками земельної ділянки площею 0,0974 га кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель були дружина позивача - ОСОБА_2 , його донька - ОСОБА_3 та його рідна сестра ОСОБА_5 (спадкодавець). При цьому, частки співвласників на зазначену земельну ділянку не були визначені.

Позивачем зазначено, що 06 лютого 2004 року його дружина ОСОБА_2 подарувала йому 1/20 частину земельної ділянки від земельної ділянки площею 0,0974 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Цопіним Л.О., реєстровий № 1-161.

Позивач посилався на те, що посвідчуючи договір дарування частини земельної ділянки 06 лютого 2004 року, державний нотаріус зазначив в договорі, що документом, що підтверджує право власності дарувальника на відчужувану 1/20 частину земельної ділянки, є Державний акт на право приватної власності на землю 1КВ № 14921, виданий Київською міською державною адміністрацією 25 червня 1998 року згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1998 року за № 327 та зареєстрований в Київському міському управлінні земельних ресурсів у Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 72-200034.

Вказав, що на підставі зазначеного договору дарування 1/20 частини земельної ділянки від земельної ділянки площею 0,0974 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , Головним управлінням земельних ресурсів 03 квітня 2004 року позивачу був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 122023, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та постійного користування землею, договорів оренди землі за № 06-7-00590.

Позивач посилався на те, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0974 га кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у спільній приватній власності його доньки ОСОБА_3 , його рідної сестри ОСОБА_4 , його дружини ОСОБА_2 , та його - ОСОБА_1

Зазначено, що 30 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солом`яною Л.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що не визначені частки співвласників земельної ділянки площею 0,0974 га кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та будь-яких інших документів він не має можливості надати суду.

Позивач, посилаючись на ст. 370 ЦК України, вказує, що на момент отримання ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Державного акту на право власності на земельну ділянку - 25.06.1998 - частки кожного були рівними і складали по 1/3 кожному. Відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, державний нотаріус вказав у своїй постанові на необхідність звернення до суду з позовом для виділення (визначення) частки померлої у спільному майні щодо земельної ділянки та для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Позивач вказав, що згідно ч. 1 ст. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004, з наступними змінами, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні, при цьому, 1/3 частка земельної ділянки площею 0,0974 га кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель дійсно при житті спадкодавця ОСОБА_4 не виділялась.

У зв`язку з наведеним вище, позивач просить суд: виділити 1/3 частку померлої ОСОБА_4 у спільному майні - земельній ділянці площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 28.09.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.12.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній, посилаючись на ст.ст. 26,42,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9,116,118 Земельного кодексу України, просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обгрунтований тим, що на сьогоднішній день Київською міською радою рішення щодо надання спірної земельної ділянки у власність позивачу не приймалось, то в особи і не виникло право власності або користування на дану земельну ділянку.

Посилається на те, що згідно норм законодавства, право власності та користування на землю не визнається, а набувається в установленому законом порядку. Отже, саме Київська міська рада згідно законодавства має повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади м. Києва та суд не вправі втручатись у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень, а тому, на переконання сторони відповідача, вимоги про визнання права користування на земельну ділянку є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.

Крім того, наголосив на тому, що відповідно до статтей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Ухвалою суду від 29.01.2019 задоволено клопотання позивача - ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом`яна Лідія Василівна про виділ частки померлої у спільному майні та визнання права власності на спадкове майно. Витребовати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солом`яної Лідії Василівни (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 50/49) належним чином завірену копію спадкової справи №1/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 29.01.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

11.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказував на необґрунтованість відзиву та наполягав на задоволенні його позовних вимог.

Стверджував, що зазначена земельна ділянка, 1/3 частина якої успадковується ним, після смерті його рідної сестри ОСОБА_4 , не має ніякого відношення до земель територіальної громади м. Києва і є приватною власністю трьох фізичних осіб, однією з яких є спадкодавець ОСОБА_4 .

Вважає твердження відповідача про те, що у нього не виникло права власності або користування на дану земельну ділянку, оскільки рішення щодо надання спірної земельної ділянки у власність позивачу не приймалось, помилковим.

Вказує на те, що згідно діючого законодавства України він має право на успадкування частини земельної ділянки після смерті своєї сестри ОСОБА_4 , а відмова нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право власності на частину зазначеної земельної ділянки пов`язана лише з тим, що при житті сестри не були визначені частки співвласників.

Позивач посилався на те, що він звернувся до суду з даним позовом у зв`язку з тим, що це є єдиним способом отримати правоустановчий документ на спадкове майно - 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0974 га, кадастровий №8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та вважає, що у суду є всі правові підстави для задоволення позову.

Крім того, вказує на те, що у випадку прийняття судом позитивного рішення, після набуття ним законної сили, саме рішення суду буде правоустановчим документом на спадкове майно - 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий №8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яке в майбутньому повинно бути зареєстровано в установленому законом порядку.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи, у матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про розгляд справи, в матеріалах справи наявна заява від її представника про розгляд справи у відсутність, позов просить задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про розгляд справи, однак, її неявка не перешкоджає розгляду справи у її відсутність.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом`яна Лідія Василівна у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про розгляд справи, в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи у відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2011 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В.В., реєстровий №187, згідно якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_1 .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 належало майно: Ѕ частка житлового будинку за АДРЕСА_1 , а також на праві спільної сумісної власності та спільної часткової власності з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_1 земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:72:141:0003.

Так, 29.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солом`яної Л.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солом`яної Л.В. із заявою, в якій просив видати йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на наступне майно: Ѕ частку житлового будинку за АДРЕСА_1 , на частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:72:141:0003.

Так, 30.08.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солом`яною Л.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку житлового будинку за АДРЕСА_1 .

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солом`яної Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій вих. №50/02-31 від 30.08.2018, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки від загальної площі 0,0974 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спільну сумісну власність з наступних підстав.

Зазначено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія 1-КВ №141920, виданого Київською міською державною адміністрацією 25.06.1998 на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.1998 №327 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без зазначення часток. Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000785762018, виданого Стешон Т.О. , державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві 20.07.2018, форма власності зазначена як спільна приватна власність. Розмір частки померлої ОСОБА_4 у спільній сумісній власності не визначений. Відповідно до вищезазначеного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 1/20 частка у спільній власності належить ОСОБА_1 на підставі договору від 06.02.2004.

Договір про визначення часток земельної ділянки між співвласниками не укладався, враховуючи вищезазначені факти, встановити розмір часток у співвласників земельної ділянки неможливо. В разі смерті одного з співвласників його частку може визначити лише суд.

Таким чином, позивачу роз`яснено, що йому необхідно звернутись до суду з позовом про виділення (визначення) частки померлої у спільному майні щодо земельної ділянки та для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Як вбачається з державного акту на право власності на землю серії І-КВ №141920, виданого Київською міською державною адміністрацією 25.06.1998, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.1998 №327, земельну ділянку, площею 0,0974 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №72141003, передано у спільну приватну власність ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000785762018, виданого державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Стешон Т.О. 20.07.2018, форма власності зазначена як спільна приватна власність, при цьому, розмір частки ОСОБА_4 у спільній сумісній власності не визначений.

З даного витягу також вбачається, що 1/20 частки у спільній власності належить позивачу, ОСОБА_1 , на підставі договору від 06.02.2004

Так, 06.02.2004 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 1/20 частину земельної ділянки від 0,0974 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частини земельної ділянки від 06.02.2004, посвідченим державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Цопіним Л.О., реєстровий №1-161.

Так, позивач просить виділити 1/3 частку померлої ОСОБА_4 у спільному майні - земельній ділянці площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

У відповідності до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Статтею 1268 Цивільного кодексу України передбачено право спадкоємця за законом чи заповітом прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття.

Так, відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦК України договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 89 ЗК України встановлено, що поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, для поділу часток майна, що знаходиться у спільній сумісній власності за домовленістю співвласників або виділ частки такого майна, необхідне укладання договору у письмовій формі про такий поділ чи виділ з обов`язковим нотаріальним посвідченням такого договору, як того вимагають норми ст. ст. 364, 370, 372 ЦК України.

У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Виходячи з того, що за життя спадкодавець ОСОБА_4 не укладала з іншими співвласниками письмовий договір щодо поділу часток майна, що знаходиться у спільній сумісній власності або виділ частки такого майна, частки співвласників спірної земельної ділянки, є рівними.

Відповідно до п. 3.4. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: "Визначити, що частка померлого ( П.І. Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила - 1/2".

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище зазначене, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що частка померлої ОСОБА_4 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , складала - 1/3 частку.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на що суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину майна після померлої ОСОБА_4

А тому, виходячи з наявного та не скасованого заповіту, суд вважає, що позивач має право на визнання за ним права власності на спірне майно не за законом, а за заповітом.

Оскільки, за життя ОСОБА_4 , останньою не було вирішено питання про поділ чи виділ частки земельної ділянки належній їй та іншим співвласниками на праві спільної сумісної власності, а суд прийшов до висновку, що її частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , складала - 1/3 частку, отже, до ОСОБА_1 , який є спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 , переходить право власності, яке мав спадкодавець на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З аналізу зазначеної правової норми випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд, керуючись ст. 89 ЗК України, ст.ст. 11, 355, 364, 368, 370, 372, 392, 639, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1226, 1261, 1262, 1268 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солом`яна Лідія Василівна про виділ частки померлої у спільному майні та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 становила 1/ 3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0974 га, кадастровий № 8000000000:72:141:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: