Ухвала суду № 864281, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня2007 року                                                                                         Справа №15/28

                                                                                                                          К/с №К-10388/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайко А.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:  Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:                  Байди В.В., Соловйова К.К.

відповідача:             Воробйова С.Ю.

розглянувши касаційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року

та рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року

у справі№15/28

за позовом  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві  

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2005 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України» (далі – позивач, ВАТ «Миколаївгаз») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві (далі – відповідач, Ленінська МДПІ у м. Миколаєві) №0001772301/01046 від 02.06.2004 року про зобов’язання сплатити штраф на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року визнано недійсним податкове повідомлення – рішення від 02.06.2004 року №0001772301/01046.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року рішення  Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач відчужуючи майно, яке перебувало в податковій заставі, попередньо узгодив це з податковим органом, тому не припустився порушень, вказаних в спірному повідомленні – рішенні.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ленінська МДПІ у м. Миколаєві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі – Закон №2181), ст. 15-1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. №2654-ХІІ та п. 29 Постанови КМУ «Про порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна» від 30.07.1998 р. №1185.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні здійснено заміну Ленінської МДПІ м. Миколаєва на ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва відповідно до ст. 55 КАС України.

Представники відповідача в судовому засіданні просили касаційну скаргу задовольнити, а представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити без змін оскаржувані рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступнихпідстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Миколаївгаз» за період з 01.10.2001 р. по 31.07.2003 р., за результатами якої складено акт від 28.05.2004 р. №315/23-01-120-05410263/102. Даним актом встановлено порушення вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивач, у той час як його активи перебували у податковій заставі, без узгодження з податковим органом здійснив операції з векселем на суму 18700 грн. та операції з уступки права вимоги від боржника (ДК «Газ України») вартості послуг з транспортування та постачання природного газу на загальну суму 3685163,66 грн. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001772301/01046 від 02.06.2004 року, яке є предметом розгляду даної справи. Згаданим податковим повідомленням – рішенням визначено податкове зобов’язання у вигляді штрафу на загальну суму 3703863,66 грн.

Суди при прийнятті рішень на користь позивача виходили з того, що позивач, при наявності податкової застави, узгодив з податковим органом операції з уступки права вимоги по угодах між ним та ТОВ «Газ Конвектор України», ТОВ «Армаліт», ТОВ «Резерв», ТОВ «Метродевіс».

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до змісту листа №04/773 позивача, який направлявся на адресу відповідача, йшла мова про надання дозволу на уступку права вимоги іншому дебітору для придбання газових плит, конвекторів, газових колонок та іншого газового обладнання (а.с. 13).

У відповідь на даний лист відповідач 12.04.2002 р. надав узгодження №3434/1 за яким не заперечував щодо проведення уступки права вимоги іншому дебітору за умови, що ці дії не приведуть до зменшення платоспроможності ВАТ «Миколаївгаз», а кошти, отримані від здійснення монтажних робіт та реалізації газового обладнання, будуть направлені в рахунок погашення податкової заборгованості (а.с. 12).

З наведеного можна зробити висновок, що податкова інспекція узгодила уступку права вимоги одному дебітору, а не декільком.

Крім того суди не надали належної оцінки дослідженню операцій з відчуження векселів на суму 2835752, 07 грн., за якими згідно акту перевірки, дозволу на відчуження векселя в адресу ВАТ «Конвеєрмаш» на суму 18700 грн. немає.

Угода від 02.04.2002 р. між позивачем та ТОВ «Метродевіс» про уступку права вимоги на суму 200000 грн. відбулася до узгодження з податковим органом, тому вважається неузгодженою.

В справі відсутні докази про податкову заставу активів ВАТ «Миколаївгаз» та карта особового рахунку, що унеможливлює перевірити наявність податкової застави та встановити борг на момент уступки вимоги та під час податкової застави.

Враховуючи неповноту розгляду справи та непереконливість зроблених судами висновків ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекціїу Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Скасуватипостанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року та  рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2005 року по справі №15/28.

Справу  №15/28 направити на новий розгляд до суду першої інстанції..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                    Голубєва Г.К.