Рішення № 86427467, 11.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 справа № 914/2218/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів,

предмет позову: стягнення 2 721,58 грн. заборгованості,

підстава позову: порушення умов договору купівлі-продажу природного газу №214/16-ТЕ-21 від 31.05.2016 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Куцак Віталіна Леонідівна - представник на підставі довіреності № 3 від 09.01.2019 року.

ПРОЦЕС

30.10.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення 2 721,58 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, задоволено частково клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено розгляд справи по суті на 27.11.2019 року.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана позивачем 08.11.2019 року, відповідачем – 12.11.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

25.11.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

10.12.2019 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання 11.12.2019 року з`явився представник відповідача, підтримав клопотання про зменшення розміру пені, заявлене у відзиві на позов.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення позивача про дату та час судового засідання під розписку в попередньому судовому засіданні та подану позивачем заяв про розгляд справи без участі його представника, суд не вважає неявку представника позивача такою, що перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.12.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу. Позивач стверджує, що передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 173 185,47 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював не у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано 1 832,68 грн. пені, 261,81 грн. 3 % річних, 627,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо розміру заявленої до стягнення суми не заперечив, проте заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі по тексту рішення – позивач, постачальник згідно з договором) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (надалі по тесту рішення – відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір на постачання природного газу № 214/16-ТЕ-21, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.1, п.1.2).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4)

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 року, від 31.07.2016 року, від 31.08.2016 року, від 30.09.2016 року постачальником по договору № 214/16-ТЕ-21 від 31.05.2016 року поставлено Квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова природний газ у червні 2016 року - вартістю 46 956,91 грн., у липні 2016 року - вартістю 39 686,23 грн., у серпні 2016 року – вартістю 40 498,70 грн, у вересні 2016 року – вартістю 46 043,63 грн., тобто, всього на суму 173 185,47 грн. Акти підписані та скріплені печатками представниками обох сторін.

Згідно з виписками по рахунку Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 27.07.216 року споживачем здійснено оплату по договору № 214/16-ТЕ-21 в сумі 50 000,00 грн., 24.10.2016 року сплачено 121 381,00 грн., тобто всього на суму 171 381,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір на постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, факт поставки природного газу у період червня-вересня 2016 року, загальною вартістю 173 185,47 грн., підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а також не заперечується відповідачем. Більше того, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати споживачем отриманого природного газу, а згідно з бухгалтерськими документами позивача основна заборгованість станом на 31.10.2016 року у відповідача відсутня. Наведені у відзиві твердження про те, що позивачем не зазначено, за який саме період відповідачу надано природний газ та в які моменти виникло прострочення, не відповідають обставинам справи та спростовуються встановленими вище обставинами справи, оціненими судом.

Згідно з умовами договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, до 25.07.2016 року, до 25.08.2016 року, до 25.09.2016 року та до 25.10.2016 року включно споживач зобов`язаний був сплатити отриманий за червень, липень, серпень та вересень 2016 року природний газ.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано та не заперечується порушення ним умов договору щодо здійснення вчасної оплати природного газу. Так, оплата в сумі 50 000,00 грн. здійснена з простроченням на два дні (27.07.2016 року), оплати в серпні та у вересні не здійснювались, наступна оплата здійснена 24.10.2016 року. Тобто, мало місце прострочення платежів, які мали бути здійснені до 25.08.2016 року та до 25.09.2016 року. Відповідно, з 26.08.2016 року споживач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого в липні природного газу, з 26.09.2016 року – по оплаті отриманого в серпні природного газу, з 26.10.2016 року - по оплаті отриманого в вересні природного газу.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення умов договору, за прострочення в період 26.07.2016 року, 26.08-23.10.2016 року, 27.09-23.10.2016 року позивач нарахував відповідачу 1 832,68 грн. пені, 261,81 грн. три проценти річних, 627,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором (п. 8.2) сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 21 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено правильність нарахування пені в межах допустимого шестимісячного строку з моменту виникнення прострочення, та встановлено, що розмір пені, обрахованої з подвійної облікової ставки НБ України, є більшим (2 642,00 грн.), ніж розмір пені, порахованої позивачем із застосуванням ставки 0,057377049. Суд не вправі виходити за межі заявлених до стягнення сум, тому 1 832,68 грн. пені суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 261,81 грн. 3 % річних і 627,09 грн. інфляційних втрат в межах визначених позивачем періодів, суд зазначає, що такі пораховані правильно та підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі.

Суд зазначає, що відповідач стосовно розміру нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат не заперечив, проте просив зменшити розмір пені на 90%.

Зменшення розміру штрафних санкцій передбачено ст.233 ГК України: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Ст.551 ЦК України також передбачено можливість зменшення розміру неустойки: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, на час подання позову в даній справі основне зобов`язання по вартості отриманого відповідачем природного газу виконане. Проте, прострочення виконання зобов`язання має наслідки, передбачені законодавством.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, відповідач стверджує, що фінансовий стан КЕВ м. Львова залишається вкрай важким. Дебіторська заборгованість станом на 01.1 1.2019 року становить - 5 698 758, 80 тис. грн., кредиторська - 143 981, 63 грн.; КЕВ м. Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України та є бюджетною організацією; борг між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» і КЕВ м. Львова виник не з вини КЕВ м. Львова, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з Державного бюджету; оплата здійснюється виключно в межах коштів Державного бюджету.

Проаналізувавши наведені обставини, суд зазначає, що на їх підтвердження, крім довідки про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, не подано належних доказів. Наявність дебіторської заборгованості та фінансування установи з державного бюджету не може бути достатньою підставою для визнання становища установи тяжким. Суд звертає увагу на відсутність доказів про підтвердження відповідачем важкого майнового стану чи інших виключних обставин сторони, на недоведеність відповідачем існування обгрунтованих обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені. Відтак, у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Батуринська, будинок 2, код ЄДР 07638027) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДР 20077720) 1 832,68 грн. пені, 261,81 грн. 3 % річних, 627,09 грн. інфляційних втрат, 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.12.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.