Рішення № 86422815, 10.12.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3401/19

2/703/1862/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

з секретарем судового засідання Римським Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/3401/19

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Петренко С.О.

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради про стягнення середнього заробітку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 11 вересня 2018 року працювала за строковим трудовим договором виконуючим обов`язків начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління ЖКГ виконавчого комітету Смілянської міської ради.

19 лютого 2019 року її було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку договору.

Оскільки повний розрахунок з нею проведено 10 травня 2019 року ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 37487 грн. 43 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого по 20 травня 2019 року.

В судовому засіданні позивач підтримала позов в повному обсязі та просила задоволити його з наведених в ньому підстав. Пояснила, що вона дійсно була звільнена з роботи 19 лютого 2019 року. Однак з 18 по 27 лютого 2019 року вона перебувала на лікарняному, оскільки остаточний розрахунок, а саме виплата лікарняних, було проведено 10 травня 2019 року, вважає, що з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи за закінченням строку дії трудового договору. Напередодні звільнення позивач захворіла, однак роботодавця про це не повідомила. Про те, що вона лікувалась управління дізналось 28 лютого 2019 року, коли позивач принесла лікарняний лист для його оплати. 01 березня 2019 року бухгалтерією було здійснено нарахування по цьому листку за рахунок роботодавця, оскільки 02 та 03 березня 2019 року були вихідними, зобов`язання про перерахунок коштів позивачу були зареєстровані в УДКСУ Черкаської області 04 березня 2019 року, а 05 березня ці кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 10 травня 2019 року вона отримала кошти як оплату лікарняних за рахунок Фонду соціального страхування. Відповідач на виплату цих коштів впливати не може і його вина у їх виплаті відсутня.

Представник третьої особи підтримала думку представника відповідача, вважає, що в позові належить відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі розпорядження № 145-к від 11 вересня 2018 року була призначена на виконання обов`язків начальника відділу капітального будівництва та управління житловим фондом управління житлово-комунального господарства до заповнення вакансії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

На підставі розпорядження секретаря міської ради № 42-к від 18 лютого 2019 року її було звільнено із займаної посади з 19 лютого 2019 року у зв`язку із закінченням строку договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України. Зобов`язано відділ бухгалтерського обліку та контролю провести відповідні розрахунку та виплатити компенсацію за 12 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 11 вересня 2018 року по 19 лютого 2019 року.

Як вбачається з листка непрацездатності серії АДФ № 837673 позивач з 18 по 27 лютого 2019 року включно перебувала на лікуванні.

В зв`язку з лікуванням трудову книжку ОСОБА_1 отримала 27 лютого 2019 року, що підтверджується журналом обліку трудових книжок працівників виконкому Смілянської міської ради.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що 26 лютого 2019 року на її рахунок було зараховано кошти по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у сумі 3163 грн. 58 коп., 06 березня 209 року – лікарняні за рахунок роботодавця у сумі 591 грн. 65 коп., а 10 травня 2019 року – лікарняні у сумі 1492 грн. 95 коп.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, що фінансується за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виплачується починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 32 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Отже, у зазначеному випадку допомога по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності має бути виплачена роботодавцем у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати, а за дні тимчасової непрацездатності, починаючи з шостого дня, - у найближчий строк, установлений для виплати заробітної плати, після отримання фінансування від робочого органу Фонду роботодавцем на підставі поданої ним заяви-розрахунку.

Як встановлено в судовому засіданні і визнається сторонами листок непрацездатності було надано позивачем роботодавцю для його оплати 28 лютого 2019 року. Оплата по тимчасовій втраті працездатності проведена 06 березня 2019 року. Таким чином, роботодавець виконав свої зобов`язання у визначений законом строк. Приймаючи до оплати листок непрацездатності після звільнення ОСОБА_1 управління немало об`єктивної можливості виплатити кошти по тимчасовій втраті працездатності у день звільнення.

Суд також зазначає, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів Фонду, не належить до коштів підприємства (зобов`язань підприємства перед працівником). Тому надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду працівникові після звільнення не порушує норми ст. 116 КЗпП.

Враховуючи, що судом не встановлено вини роботодавця у невиплаті позивачу лікарняних на час звільнення, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 була звільнена 19 лютого 2019 року, розрахунок по оплаті праці та компенсація за невикористану відпустку було виплачено їй 26 лютого 2019 року. Оскільки позивач у день звільнення була відсутня на робочому місці, то відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України зазначені суми мали бути виплачені їй не пізніше наступного дня після пред`явлення нею вимоги про розрахунок. В судовому засідання ОСОБА_1 пояснила, що не зверталась до відповідача із вимогою про проведення розрахунку. А тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку і за цей період.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають до відшкодування.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради (м. Сміла Черкаської області, вул. Севастопольска, 58, код ЄДРПОУ 25673697), третя особа - виконавчий комітет Сміілянської міської ради (м. Сміла Черкаської області, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 04061553) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.02.2019р. по 10.05.2019р. року у сумі 37487 грн. - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення подається до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайоннйи суд Черкаської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.12.2019 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк