Вирок № 86421989, 18.12.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4597/18

Провадження № 1-кп/629/161/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018221380000030, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.11.2001 року Лозівським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 229-6 КК України 2001 року до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

- 05.04.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 5 ст. 185, 69, ч. 3 ст. 186, 70, 69 КК України до 6 років позбавлення волі,

- 14.07.2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст.70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі;

- 29.06.2017 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

- 10.10.2017 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 384, ч. 2 ст. 289 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення – прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Мазур М.С.,

- захисту – обвинуваченого ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2016 року, близько 14:00 години, ОСОБА_1 знаходився біля Лозівської міської лікарні КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання», розташованої у м. Лозова Харківської області по вул. Машинобудівників, буд. 29. Біля воріт вказаної лікарні ОСОБА_1 побачив автомобіль марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_2 , із ключами в замку запалення, після чого у нього раптово виник умисел на незаконне заволодіння даним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, повторно, з метою наживи, ОСОБА_1 , діючи таємно, без дозволу власника, сів за кермо вказаного легкового автомобіля ВАЗ 21011, 1980 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та запустивши за допомогою ключа запалювання двигун, привів до руху зазначений автомобіль та покинув на ньому місце скоєння злочину, тим самим незаконно ним заволодівши.

Своїми умисними діями, ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 8431 грн.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12016220380002582 від 23.10.2016 року за ч. 2 ст. 289 КК України, 27 жовтня 2016 року о 15 годині 40 хвилин у Слідчому відділі Лозівського відділу поліції ГУ НП в Харківської області за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 7, із ОСОБА_1 проведено слідчу дію – допит свідка за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом у ОСОБА_2 в ході вказаної дії ОСОБА_1 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, за дачу завідомо неправдивих показань свідком, діючи з умислом на дачу, завідомо для ОСОБА_1 , неправдивих показань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, які полягають у перешкоджанні нормальній діяльності органів досудового слідства, що істотно ускладнює одержання ними достовірних доказів та істотних висновків при виконанні діяльності, пов`язаної із проведенням досудового розслідування злочинів, і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою порушення кримінального провадження та притягнення до кримінальної відповідальності завідомо для нього не винної особи, надав слідчому, завідомо для себе, неправдиві показання, про те, що 22.10.2016 року саме ОСОБА_3 здійснив угон автомобіля ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , а він був лише присутній при продажу викраденого автомобілю.

При цьому, будучи допитаним в якості свідка у судовому засіданні, яке відбулося 09.10.2017 року, ОСОБА_1 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань свідка, пояснив, що саме він здійснив угон автомобіля ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 лише був присутній при його продажу та показання, надані слідчому під час досудового розслідування, являлись неправдивими.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочинів визнав та пояснив у судовому засіданні, що 22 жовтня 2016 року, близько 14:00 години він знаходився біля Лозівської міської лікарні КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання», розташованої у м. Лозова Харківської області по вул. Машинобудівників, буд. 29, де біля воріт вказаної лікарні побачив автомобіль марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 із ключами в замку запалення, після чого він сів за кермо вказаного легкового автомобіля та запустивши за допомогою ключа запалювання двигун, привів до руху зазначений автомобіль та покинув на ньому місце скоєння злочину, тим самим незаконно ним заволодівши. Крім того, 27 жовтня 2016 року о 15 годині 40 хвилин у Слідчому відділі Лозівського відділу поліції ГУ НП в Харківської області за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 7, з ним було проведено слідчу дію – допит свідка за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом у ОСОБА_2 в ході якої надав слідчому, завідомо для себе, неправдиві показання, про те, що 22.10.2016 року саме ОСОБА_3 здійснив угон автомобіля ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , а він був лише присутній при продажу викраденого автомобілю.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності його позицій, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Крім того, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 384 КК України, тобто завідомо неправдиве показання свідка під час досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даних кримінальних правопорушень і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин невеликої тяжкості та тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарі психіатра та нарколога не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, препаратів коноплі зі шкідливими наслідками, в 2011 році знятий з обліку у зв`язку з засудженням, має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально задовільно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 384, ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, призначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При призначенні покарання, суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.06.2017 року був засуджений за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, а також вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2017 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців.

Так, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 384 КК України, в жовтні 2016 року, тобто до постановлення вироків Лозівським міськрайонним судом Харківської області, в зв`язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Однак, суд враховує, що ОСОБА_1 був засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.06.2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, а також вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2017 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців, запобіжний захід відносно нього обраний у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання з 23 червня 2017 року.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, ухваленому у справі 663/537/17, вбачається, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 23 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 384, ч. 2 ст. 289 КК України та піддати його покаранню:

за ч. 1 ст. 384 КК України у виді 1 (один) рік обмеження волі,

за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2017 року, остаточно призначити ОСОБА_1 позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців без конфіскація майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 23 червня 2017 року.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 23 червня 2017 року по день набранням рішення законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), р/р UA548999980000031116115020005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи № 587 від 22.11.2016 в розмірі 351 гривні 84 копійок.

Речовий доказ по справі:

- автомобіль ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_5 та переданий йому на відповідальне зберігання під розписку – залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова