Ухвала суду № 86421516, 17.12.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1903/17 Провадження № 2/450/181/19

УХВАЛА

судового засідання

17 грудня 2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

секретаря судового засідання Ориняк Н. М.

з участю: представника Львівської місцевої прокуратури № 3 – начальна Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Жукровського В.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити цивільну справу за позовом Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Пустомитівської РДА Львівської області, Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про (предмет позову): зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 3,5401 га, яка розташована на території Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту, в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; стягнути судові витрати з відповідача,

встановив:

з відзиву Пустомитівської РДА Львівської області від 23.04. 2018 року слідує, що адміністрація не погоджується із доводами позовної заяви про те, що договір оренди землі закінчився і ОСОБА_1 зобов`язаний повернути земельну ділянку.

У судовому засіданні 29.11. 2019 року представник ЛОДА вказав, що про подачу прокурором позову їм не було відомо. З таким позовом за необхідності ЛОДА може звернутися самостійно у встановленому законом порядку.

ВС у постанові № 923/129/17 від 05.12. 2018 року зробив такий висновок. Щодо повноважень прокурора на представлення інтересів:

відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

ВС приймає до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є закон «Про прокуратуру».

За змістом ч.3 ст.23 цього закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності ВС зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

ВС приймає до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є закон «Про прокуратуру».

За змістом ч.3 ст.23 цього закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

У п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч.3 ст.23 закону «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий — відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень — він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

ВС звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18).

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Така практика ВС зумовлена необхідністю забезпечення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення від 31.03.2005 у справі «F.W. v. France», п.27).

ВС відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановленанеобхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Прокурором при подачі позову не виконано вимоги ч. 5 ст. 175 ЦПК України, а саме не зазначено підстави звернення до суду.

Із змісту п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України слідує, що позов прокурора слід залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, надати суду обґрунтування підстав звернення до суду із позовною заявою, що розглядається, з урахуванням позиції позивачів, що зазначена вище.

На підставі наведеного та ст. 259 - 261 ЦПК України, суд,

постановив:

позовну заяву Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Пустомитівської РДА Львівської області, Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про (предмет позову): зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 3,5401 га, яка розташована на території Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту, в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; стягнути судові витрати з відповідача, залишити без руху.

Надати представнику Львівської місцевої прокуратури № 3 п`ятиденна строк з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви.

Роз`яснити представнику Львівської місцевої прокуратури № 3 , що у разі невиконання вимог цієї ухвали суду позовна заява підлягає залишення без розгляду, згідно п. 8 ч. 1 ст. 25? ЦК України.

Ухвала суду набирає законної сили 17.12.2019.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню неп підлягає.

СуддяЄ. О. Данилів