Вирок № 86420781, 16.12.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа №328/90/18

16.12.2019

1-кп/328/95/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю: секретаря судового засідання Баздирь О.Л., прокурора Губського Е.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42014051100000158 від 18 серпня 2014 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, українця, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2014 року близько 17 години 20 хвилин військовослужбовець військової частини польова пошта В3938 солдат ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем тимчасової дислокації підрозділу, поблизу смт.Старобешеве Донецької області, не маючи на те належного дозволу, без попереднього інструктажу зайняв водійське місце, та керуючи технічно справною бойовою машиною - БМ-21 «Град» на базі автомобілю УРАЛ-4320 1990 року випуску, військовий номер НОМЕР_7 (на теперішній час НОМЕР_7), номер шасі № НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 , діючи зі злочинною самовпевненістю, усвідомлюючи суспільну небезпечність власних дій, передбачаючи їх небезпечні наслідки, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, на порушення вимог ст.ст.11,13,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,4,5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ст.ст.14,16 Закону України «Про дорожній рух», п.п.10.1,12.1 ПДР України, п.п.3.5.3 КВБМ СВ-99, грубо порушив встановлений порядок та правила водіння бойової машини, та не визначивши порядок та маршрут руху машини, що мали забезпечувати безпеку руху, здійснив пуск двигуна та почав рух машини без відповідної команди керівника, увімкнув важель перемикання передач на рух назад, не подав та не повторив попереджувальний звуковий сигнал, не маючи перешкод технічного характеру на рівній земній поверхні, будучи відповідальним за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру, не переконавшись перед початком руху, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, без відповідної команди на рух машини з вихідної лінії, під час руху за маршрутом не об`їхав військовослужбовця ОСОБА_2 , який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відпочивав після нічного чергування між переднім та заднім мостом (колесами) БМ-21 «Град» на базі автомобілю УРАЛ-4320 1990 року випуску, військовий номер № 2890 (на теперішній час НОМЕР_7), номер шасі № НОМЕР_4 , заводський номер №70077, як наслідок, рухаючись здійснив наїзд на військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , а саме наїхавши вказаним транспортним засобом на живіт ОСОБА_2 , при чому останній намагаючись уникнути наїзду на нього та вилізти з під бойової машини різко вдарився головою об вісь кріплення коліс бойової машини. Після чого солдат ОСОБА_1 негайно не вживши заходів для безпечного об`їзду солдата ОСОБА_2 , зупинив бойову машину, яка продовжувала перебувати на тілі ОСОБА_2 , покинув водійське місце, підійшов до потерпілого, після чого знову зайняв місце водія, увімкнув важель перемикання передач на рух вперед, тим самим з`їхавши з тіла солдата ОСОБА_2 , в результаті чого солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазнав тілесних ушкоджень у вигляді політравми: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, сукон`юктивального крововиливу лівого ока, параорбітальних петехіальних висипів; закритої травми живота, спленектомії, резекції тонкої кишки, закритої травми грудної клітини, перелому 5-9 ребер праворуч, контузії правої легені, розриву куполу діафрагми ліворуч, крапчастих крововиливів грудної клітини на шиї, численних синців передньої брюшної стінки, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого автозасобу, можливо і при стисненні між автомобілем та тупим твердим предметом (предметами), та за своїм характером, як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, розкаявся, пояснивши суду про обставини вчиненого згідно з обвинувальним актом. В серпні 2014 року він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи службу під час мобілізації на особливий період у військової частини А2331- польова пошта В3938 на посаді старшого навідника реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, 12 серпня 2014 року приблизно о 17 годині, разом з потерпілим ОСОБА_2 , з яким проходив службу, знаходився поблизу смт.Старобешеве Донецької області. ОСОБА_2 ліг під автомобіль УРАЛ-4320 в тінь та в навушниках слухав музику, він сів за руль зазначеного автомобіля та, вважаючи, що автомобіль стоїть на нейтральній передачі, завів двигун, після чого автомобіль став рухатись та наїхав на ОСОБА_2 . Він спочатку зупинив автомобіль, під яким перебував потерпілий, покинув водійське місце та підійшов до потерпілого, на якого наїхав колесом. Після чого, впевнившись, що його з-під автомобіля не витягне, знов зайняв водійське місце, завів двигун та з`їхав з потерпілого. У вчиненому щиросердно розкаявся, цивільні позови визнав в повному обсязі, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Також під час судового розгляду обвинувачений заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є учасником бойових дій, в зв`язку з чим просив звільнити його від відбування покарання, наслідки застосування амністії йому зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_2 , який про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд провадження без його участі, просив покарати винного згідно з вимогами чинного законодавства.

За згодою учасників кримінального провадження, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання обвинуваченим вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.415 КК України, його вина також підтверджується письмовими доказами, які узгоджуються між собою та були досліджені в судовому засіданні:

протоколом огляду транспортного засобу від 28.11.2017, відповідно до якого оглянутий транспортний засіб, - бойова машина БМ-21 на базі автомобілю УРАЛ-4320 1990 року випуску, військовий номер НОМЕР_5 , номер шасі № НОМЕР_4 , заводський номер № НОМЕР_3 , який на момент огляду є технічно справним, працездатним;

висновком експерта №4378е/45 від 11.11.2014 при проведенні судово-медичної експертизи, відповідно до якого, на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи відомі обставини справи, дзчі медичних документів, протоколу слідчого експерименту та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, в представленій медичній документації будь-яких об`єктивних даних за наявність алкогольного чи наркотичного сп`яніння не має; у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: політравми: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субкон`юктивального крововиливу лівого ока, параорбітальні петехіальні висипи; закритої травми живота, спленектомія, резекція тонкої кишки; закритої травми грудної клітини, перелому 5-9 ребер праворуч, контузії правої легені, розриву куполу діафрагми ліворуч, крапчасті крововиливи грудної клітини на шиї, численні синці передньої брюшної стінки. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень можливо в казати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути і виступаючи частини рухаючогося автозасобу. Враховуючи дані медичної документації можливо вказати, що виявлені у нього тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до надходження його до медичного закладу, тобто можливо і в термін на які вказує слідчий у постанові. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, згідно пункту 2.1.3-л, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути і виступаючи частини рухаючогося автозасобу, можливо і при його стиснені між автомобілем та тупим твердим предметом (предметами). Більш конкретно встановити взаєморозташування потерпілого та травмуючого предмету не можливо. Для оцінки даного питання необхідно надання матеріалів кримінального провадження та наданню оригіналів медичної документації та рентгенологічних обстежень. На підставі пункту 4.13.4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р., №6.

висновком судової автотехнічної експертизи №559 від 26.10.2015, відповідно до якого, з урахуванням наведених обставин даної ДТП водій «БМ-21» ОСОБА_1 перед початком руху повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху, що передбачено вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху (ПДР). В даній дорожній обстановці у водія «БМ-21» ОСОБА_1 була технічна можливість уникнути ДТП. В даному випадку фактичні дії водія «БМ-21» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху і перебували в причинному зв`язку з його настанням;

висновком експерта №471 від 29.11.2017 при проведенні судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого на момент експертного огляду, з технічної точки зору ходова частина автомобіля марки «УрАЛ 4320 - БМ-21» р.н. знак НОМЕР_5 знаходилась у працездатному стані. Належним чином дослідити робочу гальмову систему та систему рульового керування з перевіркою їх працездатності, не надалось можливим, з причин вказаних у дослідній частині висновку. Питання «Якщо є несправності вказаних систем то коли вони виникли, до ДТП, під час ДТП чи після ДТП?» не вирішувалось з причини вказаної в дослідній частині висновку. Питання «Якщо є несправності вказаних систем, які виникли до ДТП, то як вони впливали на безпеку руху?» не вирішувалось з причини вказаної в дослідній частині висновку. Питання «Якщо є несправності вказаних, які виникли до ДТП, то чи міг їх виявити водій до початку руху?» не вирішувалось з причини вказаної в дослідній частині висновку;

наказом командира 51 окремої механізованої бригади №310 від 02.05.2014 «Про перехід 51 окремої механізованої бригали на нове умовне найменування воєнного часу»;

згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 є водієм категорій А,В,С .

Суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст.415 КК України, як порушення правил водіння бойової машини, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який не судимий, за місцем проживання характеризувався задовільно, не одружений, на утриманні осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра Андрушівської ЦРЛ не перебуває, військовозобов`язаний, відповідно до довідки №7075 від 15 жовтня 2014 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверінітету та територіальної цілісності України, є учасником АТО, за місцем проходження служби характеризувався позитивно, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також враховує висновки від 27.03.2018р., надані органом пробації.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиросердно розкаялася у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та встановленню істини в ході судового розгляду, що суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України.

Обставин, які згідно зі ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

За таких обставин суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання відповідно до санкції ч.1 ст. 415 КК України у вигляді позбавлення волі, що є розумним достатнім та справедливим покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, розглянувши клопотання обвинуваченого, щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого амністії, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 86 КК України, передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Судом встановлено, що 22.12.2016 року прийнято Закон України «Про амністію у 2016 році», який набрав законної сили 07.09.2017 року.

Статтею 2 зазначенго Закону передбачено, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону).

Відповідно до довідки №7075 від 15 жовтня 2014 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверінітета та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 в період з 18.06.14 року по 31.08.14 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверінітету та територіальної цілісності України, в районі/районах проведення антитерористичної операції (Донецькій та Луганській областях), підстава: Наказ керівника сектору «Б» від 23 липня 2014 року №2, що є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Обмежень щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, з підстав зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому враховуючи, що він надав згоду на застосування до нього амністії і наполягає на її застосуванні, а також враховуючи, що наслідки застосування амністії йому роз`яснені та зрозумілі, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування призначеного судом покарання за даним вироком.

Крім того, прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції старшим лейтенантом юстиції Гомою В.О. до ОСОБА_1 в межах кримінального провадження, до початку судового розгляду було подано три цивільні позови про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Позови заявлено в інтересах держави в особі:

- Військової частини А4554 (код ЄДРПОУ 08495260) - у розмірі 7107 (сім тисяч сто сім) грн. 27 коп.;

- Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної ради Міністерства охорони здоров`я (код ЄДРПОУ - 01985423) у розмірі 1085 (тисяча вісімдесят п`ять) грн. 64 коп,

- Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (код ЄДРПОУ - 08160677), у розмірі 64307 (шістдесят чотири тисячі триста сім) грн. 49 коп.,

До теперішнього часу зазначені суми обвинуваченим ОСОБА_1 не відшкодовані.

На підтвердження заявлених вимог суду надано копії титульних аркушів історій хвороб, копії карток лікування за періоди з 17.11.2014 по 24.11.2014 та з 29.09.2014 по 20.10.2014, розрахунковий рахунок, довідка про вартість лікування стаціонарного хворого ОСОБА_2 у військової частини А4554; довідка про стаціонарне хікування військовослужбовця ОСОБА_2 в ВМКЦЗР з 17 серпня по 29 вересня 2014 року; титульний лист та виписний епікриз медичної карти стаціонарного хворого (історія хвороби №9112 ) ОСОБА_2 . Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з 17.07.2014 по 29.09.2014; довідкою про вартість лікування ОСОБА_2 . Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 16.06.2015; виписний епікриз з відділення реанімації та інтенсивної терапії з історії хвороби № Э 49797 хворого ОСОБА_2 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» за період з 13.08.2014 по 16.08.2014.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначені цивільні позови визнав в повному обсязі.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 цієї статті зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З аналізу вище приведених норм закону слідує, що особою, яка вчинила злочин, відшкодовуються витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги прокурора в інтересах дердави підлягають задоволенню в повному обсязі, а відтак з обвинуваченого необхідно стягнути кошти на користь Військової частини А4554 (код ЄДРПОУ 08495260) - у розмірі 7107 (сім тисяч сто сім) грн. 27 коп.; Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної ради Міністерства охорони здоров`я (код ЄДРПОУ 01985423) - у розмірі 1085 (тисяча вісімдесят п`ять) грн. 64 коп, Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (код ЄДРПОУ 08160677) - у розмірі 64307 (шістдесят чотири тисячі триста сім) грн. 49 коп. витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 , оскільки винуватість обвинуваченого в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому встановлена під час розгляду справи в суді, вищезазначені суми понесених витрат на лікування підтверджується наданими суду документами.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування і судового провадження не обирався і підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, оскільки його вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.127-129, 349, 373, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом за даним вироком покарання у вигляді двох років позбавлення волі на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Позовні вимоги прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А4554 (код ЄДРПОУ 08495260) - у розмірі 7107 (сім тисяч сто сім) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної ради Міністерства охорони здоров`я (код ЄДРПОУ - 01985423) у розмірі 1085 (тисяча вісімдесят п`ять) грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (код ЄДРПОУ - 08160677), у розмірі 64307 (шістдесят чотири тисячі триста сім) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №471 від 29.11.2017 в розмірі 1979 грн. 20 коп.; судової автотехнічної експертизи №559 від 26.10.2015 в розмірі 922 грн. 50 коп.

Вирок суду відповідно до вимог частини другої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя: