Вирок № 86420479, 09.12.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.12.2019

Справа № 320/3917/19

Провадження № 1-кп/320/808/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Білостоцького Б.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Кіровограда та Коростищівського районного суду Житомирської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019150000000310 від 26 квітня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Коростишівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, колишнього військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта В2731, який обіймав посаду механіка-водія 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, у військовому званні «старший сержант», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303 від 17 березня 2014 року громадянина ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 01 квітня 2014 року Коростишівським РВК Житомирської області.

Відповідно до наказу командира військової частини А0409 (польова пошта В2731) № 96 від 01 квітня 2014 року старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта В2731, поставлено на механіка-водія 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини польова пошта В2731 у військовому званні «старший сержант».

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, старший сержант ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі Статутів), ст. 1, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; додержуватись правил військової поведінки; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Так, у період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року базовий табір військової частини - польова пошта В2731 тимчасово передислокований до смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Разом з цим, старший сержант ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення місця служби без поважних причин, будучи придатним для проходження військової служби, 15 серпня 2014 року вирішив самовільно залишити місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення самовільного залишення місця служби без поважних причин старший сержант ОСОБА_1 15 серпня 2014 року самовільно без поважних причин залишив місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до 22 червня 2017 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

22 червня 2017 року старший сержант ОСОБА_1 самостійно з`явився до військової частини - польова пошта В2731(м. Новоград-Волинський Житомирської області), чим припинив вчинення вказаного злочину.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що дійсно 15 серпня 2014 року самовільно без поважних причин залишив місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до 22 червня 2017 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. Крім зазначених пояснень, просив суд строго не карати, оскільки усвідомив протиправність своєї поведінки.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати, як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .. суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд в порядку ст. 66 КК України визнає те, що обвинувачений ОСОБА_1 щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, раніше не судимий.

Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання - судом встановлено не було.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 407 КК України - у вигляді позбавлення волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», який поширюється на ветеранів війни - учасників бойових дій та просив звільнити його від покарання.

Прокурор не заперечував проти застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Пунктом «д» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» визначено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");

Обвинувачений ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що стверджується виданим посвідченням серії АБ № 534037 від 13.07.2018.

Свою вину обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 407 КК України, який є злочином середньої тяжкості, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз`яснено.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, ЗУ «Про амністію у 2016 році», суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання на підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ