Рішення № 86418173, 11.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 грудня 2019 року №640/8393/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до треті особиКабінету Міністрів України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав людини, Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Державна прикордонна служби України, Національна поліція України про визнання нечинною та скасування в частині постанови від 04.06.2015 №367, із змінами відповідно до постанови від 05.06.2019 №474 за участю:

представника позивачів - Ковези А.І.,

представника відповідача - Бігдан А.В.,

представника третьої особи (Державної прикордонної служби) - Коротушока А.І., представник третьої особи (Національної поліції України) - Золотухіної Г.О.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України про визнання нечинною та скасування в частині постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї».

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 , не має можливості виїхати з тимчасово окупованої території для обов`язкового оформлення паспорту громадянина України, який визначає його приналежність до громадянства України, через відсутність у нього документів, які передбачені Порядком в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №722 «Про внесення змін до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї». З урахуванням того, що у ОСОБА_2 відсутній будь - який документ, що передбачений Законом України «Про громадянство України», статус ОСОБА_2 на даний час не визначений, але, навіть ця обставина не повинна ускладнювати отримання ним паспорту громадянина України, який є тим документом, що кваліфікує його приналежність до громадянства України. Таким чином, вказані обставини зумовлюють порушення прав громадян України, зокрема дітей, які мешкають на тимчасово окупованій території та вважають себе громадянами України, але в силу законодавчих приписів не мають документів, які підтверджують їх приналежність до громадянства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 (суддя Літвінова A.B.) відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/8393/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинною та скасування в частині постанови від 04.06.2015 №367 та запропоновано відповідачу у встановлені судом строки надати відзив на позовну заяву. Зокрема, зобов`язано Кабінет Міністрів України надати суду докази опублікування оголошення щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 у строки та в порядку, передбаченому статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником Кабінетом Міністрів України через канцелярію суду 02.07.2019 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги щодо визнання нечинною та скасування в частині постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідачем наголошено, що оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України в межах наданих йому законом повноважень та повністю узгоджується із Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким встановлюється вичерпний перелік документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, що спростовує твердження позивача про звуження прав позивача на в`їзд на територію України. Зокрема, відповідачем вказано на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 встановлено Правила перетинання державного кордону громадянами України відповідно до яких виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними осіб за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними абзаців четвертого та п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №722 в редакції від 16.09.2015 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2019 (суддя Васильченко І.П.) відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/11413/19 за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Уповноважений Верховний Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав людини, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Державна прикордонна служби України про визнання протиправними і нечинними абзаци четвертий та п`ятий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №722 в редакції від 16.09.2015 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367.

Позовні вимоги мотивовано тим, що існує необхідність у лікуванні дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в місті Києві, проте у зв`язку з обмеженням пересування виникають складності з поверненням дітей з України до м. Севастополя, оскільки їх батько - ОСОБА_6 приймав участь у бойових діях на Донбасі проти ВСУ, є боржником по сплаті аліментів та не має наміру перетинати кордон, супроводжуючи дітей та наголошено на тому, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутній будь - який документ, що передбачений Законом України «Про громадянство України», тому визначення їх статусу виглядає дуже проблемним, але, навіть ця обставина не повинна ускладнювати отримання ними паспортів громадянина України, який є тим документом, що ідентифікує їх належність до громадянства України. Так, представником позивачів наголошено, що невідповідність постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 «Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» в частині надання паспортного документу, для осіб без громадянства грубо порушує Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Для ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як і для багатьох мешканців АР Крим, які перебувають на межі досягнення 14 річного віку та бажають отримати документ, яким підтверджується громадянство України, штучно створено ситуацію позбавлення такої можливості, оскільки такі особи не мають законної можливості ані виїхати ані в`їхати з/на тимчасово окупованої/у території/ю України.

Представником третьої особи - Адміністрації Державної прикордонна служби України через канцелярію суду 19.07.2019 надано пояснення в рамках адміністративної справи 640/11413/19, в яких вказано на те, що питання в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території громадян України до досягнення ними 16 років врегульовані нормами національного законодавства, яке постійно оновлюється та гармонійно змінюється та доповнює наявні норми з урахуванням потреб громадян, створюючи таким чином ефективний механізм реалізації їх прав, зокрема по конкретній ситуації позивача. Так, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 була прийнята відповідно до вимог підпунктів 1 і 4 пункту 12.6 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та абзацу другого частини другої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зокрема, третьою особою зазначено, що дії щодо перевірки підстав та наявності документів для в`їзду на тимчасово окуповану територію або виїзду з неї громадян України не суперечить статті 33 Конституції України, оскільки ця стаття гарантує свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Також, представником третьої особи - Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (на час відкриття провадження в даній адміністративній справі - Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України) через канцелярію суду 25.07.2019 надано пояснення в рамках адміністративної справи №640/11413/19, в яких вказано на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №474 «Про внесення змін до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» внесені зміни до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 в частині врегулювання питання виїзду дитини, яка не досягла 16-річного віку, з тимчасово окупованої території України з метою оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Зокрема, пункт 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 доповнено абзацом шостим, відповідно до якого, у разі відсутності у дитини, яка не досягла 16-річного віку, зазначених документів (паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини) уповноважені службові особи органу охорони державного кордону надають такій особі дозвіл на виїзд з тимчасово окупованої території України на підставі їх свідоцтва про народження, а також паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон особи, в супроводі якої вони здійснюють виїзд (а у разі, коли особу супроводжує опікун, піклувальник, один із прийомних батьків або батьків-вихователів, - також рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини для підтвердження повноважень законного представника), для оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Через канцелярію суду 01.08.2019 представником позивачів було подано клопотання про об`єднання справ №640/8393/19 та №640/11413/19 в одне провадження.

Враховуючи те, що відповідачем по справах №640/8393/19 та №640/11413/19 є Кабінет Міністрів України, позовні вимоги у справах №640/8393/19 та №640/11413/19 є по своїй суті однорідними та зводяться до визнання нечинною та скасування в частині постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 (зі змінами), ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 об`єднано адміністративні справи №640/8393/19 (суддя Літвінова A.B.) та 640/11413/19 (суддя Васильченко І.П.) в одне провадження та присвоєно об`єднаним справам №640/8393/19.

Від представника позивачів через канцелярію суду 15.08.2019 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою представник позивачів просить суд:

- визнати протиправними, тобто такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, та нечинними норми постанови Кабінету Міністрів України №722 в редакції від 16.09.2015 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 зі змінами прийнятими постановою Кабінету Міністрів України № 474 Про внесення змін до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї від 05.06.2019:

1) абзац четвертий пункту 3 - В`їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (ЗП України, 1995 p., №4, ст. 92; 2010 p., №65, ст. 2239) - в частині за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України;

2) абзац п`ятий пункту 3 - Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, в частині - за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників;

3) абзац сьомий пункту 3 - У разі виявлення уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону на контрольному пункті дитини, яка не досягла 16-річного віку, без супроводу осіб, передбачених в абзаці шостому цього пункту, уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону надають такій особі дозвіл на виїзд з тимчасово окупованої території України та невідкладно (протягом доби) повідомляють про таку дитину органам Національної поліції та забезпечують передачу дитини органу опіки та піклування за місцем її виявлення для забезпечення її соціального захисту відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (Офіційний вісник України, 2008 p., № 76, ст. 2561), Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 832 «Про особливості соціального захисту розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянами України» (Офіційний вісник України, 2016 p., № 93, ст. 3041);

- в частині - невідкладно (протягом доби) повідомляють про таку дитину органам Національної поліції та забезпечують передачу дитини органу опіки та піклування за місцем її виявлення для забезпечення її соціального захисту відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини». Порядку взаємодії Державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 832 «Про особливості соціального захисту розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянами України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 №640/8393/189 прийнято заяву представника позивачів про уточнення позовних вимог від 15.08.2019.

Представником третьої особи - Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини через канцелярію суду 10.09.2019 та 08.10.2019 надано пояснення, в яких зазначено, що оскаржуваний позивачами Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 (зі змінами, зокрема внесеними постановою від 05.06.2019 №474) прийнятий відповідно до підпунктів 1 і 4 пункту 12.6 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та абзацу другого частини другої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є за своєю суттю, нормами права, що визначають особливий порядок забезпечення прав і свобод населення тимчасово окупованої території та є спеціальним законодавством. Третьою особою наголошено на тому, що в умовах, коли на тимчасово окупованих територіях України мають місце повсюдні прояви насильства та порушення прав і свобод людини, держава України вимушена вживати всіх можливих заходів захисту свого народу (перш за все щодо малолітніх та неповнолітніх осіб) таких як, наприклад, встановлення особливого порядку перетину адміністративної межі з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим. Таким чином, такі вимоги спеціального законодавства в цілому відповідають вимогам національного та міжнародного законодавства, спрямовані виключно на захист інтересів кожної людини і громадянина.

Представником третьої особи - Адміністрації Державної прикордонної служби України через канцелярію суду 09.10.2019 надано пояснення, в яких зазначено, що питання запровадження постановою Кабінету Міністрів України №367 (в попередній редакції) додаткових обмежень пересування відповідає вимогам чинного законодавства, що встановлено Верховним судом в адміністративній справі №826/12316/15 (адміністративне провадження №К/9901/7023/18), відтак не обмежує конституційні права позивачів на вільне пересування.

Представником позивачів через канцелярію суду 09.10.2019 подано пропозицію про примирення, відповідно до якого позивачами запропоновано поступитися від позовних вимог щодо визнання нечинними абзаців 5,6,7,8 пункту 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367, у разі виключення відповідачем з оскаржуваної постанови абзацу 4 пункту 3.

Представником відповідача через канцелярію суду 23.10.2019 надано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.08.2019, в якому, представником Кабінету Міністрів України наголошено, що оскаржувана постанова повністю узгоджується із Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким встановлюється вичерпний перелік документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, що спростовує твердження позивача щодо звуження прав позивача на в`їзд на територію України.

В судовому засіданні 24.10.2019 відповідно до заяви представників позивачів від 09.10.2019, розглянуто питання щодо примирення сторін в порядку статті 190 Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з тим, представником відповідача наголошено на тому, що примирення на даний час неможливе.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 закрито підготовче провадження в об`єднаній адміністративній справі №640/8393/19 та призначено справу до судового розгляду колегією суддів по суті.

Представником третьої особи - Національної поліції України через канцелярію суду 29.10.2019 надано пояснення, в яких зазначено, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки, відповідач під час здійснення своїх повноважень та прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у передбачений Конституцією та законами України спосіб. Представником Національної поліції України наголошено на тому, що відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено правовий режим тимчасово окупованої території. Так, на тимчасово окупованій території на строк дії вказаного Закону, зокрема, поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Також, представником Адміністрації Державної прикордонної служби України через канцелярію суду 09.12.2019 надано пояснення, в яких наголошено на тому, що матеріали даної адміністративної справи свідчать про незастосування Державною прикордонною службою України процедури передбаченої абзацом восьмим пункту 3 оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї», до неповнолітніх родини Козловського та Себякіних. Відтак права останніх жодним чином не порушені.

Слід зазначити, що у відповідності до приписів статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи містять докази здійснення відповідачем публікації оголошення щодо оскарження окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» в Офіційному віснику України №74, 2019 рік, стр. 119 (ІІ том, аркуш справи 125).

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерва, у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та постійно, разом із батьками, проживає в м. Севастополі, тобто місцевості яка відноситься до тимчасово окупованої території у розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». ОСОБА_2 27.02.2018 досяг 14-річного віку та у нього, відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», виник обов`язок щодо отримання паспорта громадянина України. Так, для отримання паспорта громадянина України, ОСОБА_2 повинен звернутися до територіального органу Державної міграційної служби України, тобто перетнути межу тимчасово окупованою території.

Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367. Пунктом 3 зазначеного Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №722 встановлено умови, за яких здійснюються в`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї для громадян України, які не досягли 16-річного віку, через контрольні пункти при пред`явленні паспорту громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

В позовній заяві зазначено, що для виїзду з тимчасово окупованої території може бути пред`явлений виключно або паспорт громадянина України, або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або проїзний документ дитини. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 не має можливості виїхати з тимчасово окупованої території для обов`язкового оформлення паспорту громадянина України, який визначає його приналежність до громадянства України, через відсутність у нього документів, які передбачені Порядком в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №722.

З урахуванням того, що у ОСОБА_2 відсутній будь-який документ, що передбачений Законом України «Про громадянство України», тому статус ОСОБА_2 на даний час невизначений, але, навіть ця обставина не повинна ускладнювати отримання ним паспорту громадянина України, який є тим документом який кваліфікує його приналежність до громадянства України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є доньками ОСОБА_3 , не досягли 14-річного віку та постійно проживають в м. Севастополі, тобто місцевості яка відноситься до тимчасово окупованої території у розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». При цьому, за посиланням позивача, існує необхідність у лікуванні дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в місті Києві, проте у зв`язку з обмеженням пересування виникають складності з поверненням дітей з України до м. Севастополя, оскільки їх батько - ОСОБА_6 , приймав участь у бойових діях на Донбасі проти ВСУ, є боржником по сплаті аліментів та не має наміру перетинати кордон, супроводжуючи дітей. В той же час, необхідність повернення дітей до міста постійного проживання - м. Севастополя обумовлюється наявністю облаштованого та комфортного житла (квартири), міцними соціальним зв`язком - догляду за хворою бабусею, навчання дітей, постійною роботою.

Також, представником позивачів вказано на те, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутній будь - який документ, що передбачений Законом України «Про громадянство України», паспорту громадянина України, який визначає його приналежність до громадянства України, тому визначення їх статусу може викликати певні труднощі, але, навіть ця обставина не повинна ускладнювати отримання ними паспортів громадянина України, який є тим документом, що ідентифікує їх належність до громадянства України.

З урахуванням дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території діє особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Зокрема, представником позивачів зазначено, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачені жодних вимог щодо виїзду/в`їзду на територію України з окупованій території тих, осіб, які не набули, в силу їх віку, документу, що підтверджує громадянство України та ідентифікує таку особу.

Так, статтею 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду/виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Як зазначено в позовній заяві, всупереч наведеній вище статті Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений Кабінетом Міністрів визначає, що в`їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57.

Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

Таким чином, представником позивачів наголошено, що оскаржуваним підзаконним актом, який має врегулювати питання, визначені Законом, були змінені норми спеціального Закону і встановлені додаткові вимоги для гарантованого законом права на свободу пересування.

Представником позивачів зазначено, що вказані обставини зумовлюють порушення прав громадян України, зокрема дітей, які мешкають на тимчасово окупованій території та вважають себе громадянами України, але в силу законодавчих приписів не мають документів, які підтверджують їх приналежність до громадянства України. Таким чином, осіб - громадян України віком до 16 років, які не мають документів, передбачених оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 вимушено ставлять у залежність від юридичної кваліфікації таких осіб та позбавлення юридично їх права на отримання громадянства України. Тобто, на законодавчому рівні відсутній механізм для забезпечення реалізації Конституційних права дітей, які постійно проживають на тимчасово окупованій території, а наявні приписи законодавства, тільки ускладнюють та грубо порушують, встановлені Конституційні гарантії.

Позивачі вважаючи постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 «Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» в частині протиправною та такою що порушує їхні права та інтереси, звернулись до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (стаття 2) та іншими міжнародно-правовими актами.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до пунктів 1 - 4 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, підписаний від імені України 19.12.1996 та ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Відповідно до пунктів 1 та 18 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; правовий режим державного кордону.

Відповідно до пункту 8 частини першої Конституцією України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок, утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, який визначає статус території України, тимчасово окупованих, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до частини першої статті 4 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з абзацом 8 частини першої статті 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-ІV, свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено, зокрема, на тимчасово окупованих територіях.

Порядок в`їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлено статтею 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Приписами частини першої вказаного Закону визначено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду - виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено порядок забезпечення права громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII, Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Приписами статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; 5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; 6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері національної безпеки та обороноздатності, зокрема віднесено: здійснення заходів щодо охорони та захисту державного кордону України і території України та зміцнення національної безпеки України.

Статтею 117 Конституції України передбачається, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до приписів частини першої - п`ятої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Так, відповідачем наголошено, що на виконання вищевказаних повноважень та у порядку, визначеному чинним законодавством України, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.06.2015 №367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» (далі - постанова №367), в яку в подальшому було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №772 та постановою Кабінету Міністрів від 05.06.2019 №474.

Зокрема, Кабінетом Міністрів України надано суду копії матеріалів, на підставі яких у відповідності до норм чинного законодавства України, було погоджено та внесено зміни до пункту 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367.

Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VII, визначено особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно зі статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим»), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Відповідно до абзацу 1 та 4 пункту 12.6 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» передбачається порядок перетину фізичними особами адміністративного кордону ВЕЗ «Крим» встановлюється з урахуванням Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; на адміністративному кордоні ВЕЗ «Крим» запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.

Як було зазначено вище, чинним законодавством України та міжнародно-правовими актами ратифікованими відповідно до норм чинного законодавства України, встановлені певні обмеження щодо вільного пересування на тимчасово окупованих територіях.

Відповідно до положення статті 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено, зокрема, у прикордонній смузі та на тимчасово окупованих територіях. Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що порядок в`їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оскаржуваний Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду ухвалено Кабінетом Міністрів України на виконання спеціальних Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», про що зазначено в преамбулі постанови Кабінету Міністрів України №367 від 04.06.2015.

Так, вказаний Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 регулює питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони «Крим» під час в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї громадян України відповідно до Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», а також іноземців та осіб без громадянства - з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Пунктом 3 постанови №367 передбачено, що в`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти:

- іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС у Новотроїцькому чи Генічеському районі Херсонської області;

- громадян України - за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

В`їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 №57 (ЗП України, 1995 р., №4, ст. 92; 2010 р., №65, ст. 2239).

В`їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які виїхали з цієї території для оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, здійснюється за умови пред`явлення довідки, виданої територіальним органом або територіальним підрозділом Державної міграційної служби, за формою згідно з додатком 5 (враховуючи внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №474 «Про внесення змін до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію. України та виїзду з неї»)

Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII, встановлюється вичерпний перелік документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну. Так, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: - паспорт громадянина України для виїзду за кордон; - дипломатичний паспорт України; - службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; - посвідчення члена екіпажу; - посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Так, відповідно до пункту 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі - постанова №57) виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Пунктом 4 постанови №57 передбачається, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску.

На виконання статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 01.06.2014 №289 «Про затвердження Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України» (далі - постанова №289).

Зазначеною постановою №289 визначено особливості оформлення і видачі паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до пункту 4 постанови №289, оформлення і видача паспорта громадянина України після досягнення 16-річного віку та обмін паспорта здійснюються у десятиденний строк. У разі звернення громадянина із заявою про видачу паспорта громадянина України вперше додатково подаються копії паспортів його батьків або одного з них.

Так, наведені вище норми чинного законодавства України, встановлюють механізм для перетину кордону із окупованої території на територію України осіб, які не досягли 16-річного віку та отримання такими особами паспорта громадянина України.

Також, суд звертаю увагу на те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.06.2019 №474 «Про внесення змін до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» (далі - постанова №474), яка спрямована на спрощення процедури перетину адміністративної межі з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим для дітей, які не досягли 16-річного віку.

Так, відповідно до вказаної постанови у разі відсутності у дитини, яка не досягла 16-річного віку паспортних документів, така дитина може виїхати з тимчасово окупованої території на підставі пред`явлення свідоцтва про народження, а також паспорта особи, що супроводжує таку дитину. Після подання всіх необхідних документів до підрозділів Державної міграційної служби, дитина, разом з особами, які її супроводжували, зможе повернутися на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим. Виїзд із вказаної території буде відбуватися на підставі дозволу Державної прикордонної служби, а повернення на окуповану територію - на підставі довідки, виданої Державною міграційною службою за місцем звернення дитини.

Як було зазначено вище, Конституція України, зокрема стаття 33, декларує, що кожен, хто на законних підставах перебуває на території України, має право вільно пересуватися, вибирати місце проживання, залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як наголошено Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, принципово важливим в даній ситуації є той факт, що територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя є тимчасово окупованою територією, а отже, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території» на цій території встановлено особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Так, Закон України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території» є спеціальним законом, який діє лише в межах території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Наразі існує певна неузгодженість між загальними нормами законодавства, що регламентують відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, які гарантуються Конституцією України та нормами спеціального законодавства, що врегульовують, зокрема, право свободи пересування в умовах правового режиму тимчасової окупації. Так, виникає певна колізія норм між загальним та спеціальним законодавством.

З цього приводу Міністерство юстиції України, листом від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», роз`яснило, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскаржуваний позивачами Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 (зі змінами, зокрема внесеними постановою від 05.06.2019 №474) прийнятий відповідно до підпунктів 1 і 4 пункту 12.6 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та абзацу другого частини другої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є за своєю суттю, тими нормами права, що визначають особливий порядок забезпечення прав і свобод населення тимчасово окупованої території та є спеціальним законодавством.

Зокрема, в умовах тимчасової окупації цілями державної політики, з поміж іншого, є захист прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, що проживають на цій території.

Так, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини зазначено, що в умовах, коли на тимчасово окупованих територіях України мають місце порушення прав і свобод людини, держава України вимушена вживати всіх можливих заходів захисту свого народу (перш за все щодо малолітніх та неповнолітніх осіб) таких як, наприклад, встановлення особливого порядку перетину адміністративної межі з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим. З огляду на зазначене, та враховуючи, що органи державної влади не мають доступу до окупованих територій, встановлення особливого порядку переміщення фізичних осіб є виключною мірою захисту осіб, що проживають на окупованих територіях, від можливого вчинення незаконних дій з боку представників окупаційної адміністрації.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника позивачів, що проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Денісовою Л.Л. спростовано зазначені твердження щодо невідповідності вказаного проекту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини та наголошено на тому, що такі вимоги спеціального законодавства відповідають нормам міжнародного права, зокрема, статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї.

Разом з тим, як вбачається з пояснень представника третьої особи - Адміністрації Державної прикордонної служби України, питання відповідності актам вищої юридичної сили оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України №367 і зокрема пункту 3, який було змінено і доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №722 «Про внесення змін до порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» (в попередній редакції), було перевірено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові 15.08.2019 у справі №826/12316/15 (адміністративне провадження №К/9901/7023/18).

Як зазначено Верховним Судом у вказаній постанові, відповідно до оскаржуваного положення пункту 3 Порядку затвердженого постановою №367 (в попередній редакції) в`їзд на тимчасову окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом Державної міграційної служби; громадян України - за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», а громадян України, що не досягли 16-річного віку, з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995.

Вказане положення Порядку не містить додаткових обмежень у порівнянні зі статтею 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду-виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а лише вказує на спосіб перетинання контрольних пунктів на тимчасово окупованій території. Тобто, законодавча вимога щодо пред`явлення документа, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є об`єктивною необхідністю запровадження державою заходів тимчасового прикордонного контролю, передбачених чинним законодавством. При цьому, обмеження прав, що встановлені цим Порядком не зачіпають саму їх сутність.

Встановлений спосіб перетинання контрольних пунктів на тимчасово окупованій території, дозволяє особам уникнути випадків, передбачених Порядком, затвердженого постановою №367, а саме підстав для відмови у в`їзді на тимчасово окуповану територію України та у виїзді з тимчасово окупованої території України, передбачених пунктами 38 та 39, що визначаються уповноваженими посадовими особами підрозділу охорони державного кордону.

Вказані положення пов`язані з обмеженнями у пересуванні у зв`язку з запровадженням тимчасового прикордонного контролю згідно з підпунктом 4 пункту 12.6 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», що також відповідає статті 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Запровадження тимчасового прикордонного контролю означає вжиття державою заходів прикордонного контролю, передбачених чинним законодавством.

Так, Верховний Суд в постанові від 15.08.2019 у справі №826/12316/15 зазначив, що запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 додаткових обмежень пересування відповідає вимогам чинного законодавства та не обмежує конституційні права позивачів на вільне пересування.

Щодо оскаржуваного позивачами абзацу 8 пункту третього постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367, слід зазначити наступне.

Процедура передачі громадянина України віком до 16 років, який прибув в КПВВ на виїзд з тимчасово окупованої території, без супроводу одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, до органу опіки та піклування визначена в Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (далі - постанова №866).

Встановлений абзацом восьмим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367 обов`язок Державної прикордонної служби України щодо надання дитини віком до 16 років, яка прибула в КПВВ на виїзд з тимчасово окупованої території, без супроводу одного з батьків (усиновлювачів), дозволу на виїзд з тимчасово окупованої території України та невідкладно (протягом доби) повідомити про таку дитину органам Національної поліції та забезпечити передачу дитини до органу опіки та піклування за місцем її виявлення для забезпечення її соціального захисту має в основі вимогу пункту 4 та 5 постанови №866.

Так, представником Адміністрації Державної прикордонної служби України наголошено на тому, що передача такої дитини прикордонною службою до органу опіки і піклування не є відібранням дитини від батьків, як і не є затриманням. Передача не підпадає під ознаки позбавлення права батьків і дітей бути поряд один з одним, не свідчить про створення перешкод зі сторони держави Україна в спілкуванні батьків з дітьми і не має нічого спільного з тим, про що вказано у рішенні Європейського суду з прав дитини у справі «Савін проти України» від 18 грудня 2008 року (заява 39948/06, пп.47, 50 рішення). Фактично такі дії спрямовані на захист прав дитини та захист її безпеки.

З огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367, в який в подальшому було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №772 та постановою Кабінету Міністрів від 05.06.2019 №474, прийнятий Кабінетом Міністрів України в межах покладених на нього обов`язків, відповідає вимогам національного та міжнародного законодавства та спрямований виключно на захист інтересів кожної людини та громадянина, враховуючи вжиття державою спеціальних заходів охорони кордонів України в межах тимчасово окупованої території, шляхом запровадження тимчасового прикордонного контролю. Крім того, чинним законодавством України, фактично врегульовано механізм для перетину кордону із окупованої території на територію України осіб, які не досягли 16-річного віку та отримання такими особами паспорта громадянина України.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними норм Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №367, зі змінами прийнятими постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №722 та постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №474 «Про внесення змін до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Літвінова А.В.

Судді Погрібніченко І.М.

Шулежко В.П.

Повний текст рішення виготовлено 18.12.2019.