Рішення № 86418113, 17.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1107/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити переведення його, ОСОБА_1 , з пенсії за віком на пенсію державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області починаючи з 22.03.2019 р. перевести його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії за віком на пенсію державного службовця, призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-XII на підставі п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 р. № 899 “Про державну службу”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки стаж державної служби на момент досягнення пенсійного віку складав понад 12 років, при цьому станом на 01.05.2016 р. він перебував на посаді державного службовця, відтак за ним зберігається право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу щодо переходу на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з недостатньою кількістю стажу державної служби, який складає 12 років 5 місяців 28 днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позов відповідно до змісту якого просило відмовити в задоволенні позову повністю у зв`язку із тим, що відповідно до пункту 14 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ дія цього Закону не поширюється на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.

Враховуючи, що станом на 01.05.2016 р. ОСОБА_1 займав посаду, яка не відноситься до посад державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ, позивач не має право на пенсію відповідно до вказаного Закону.

За наведених обставин відповідач вважає, що відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 р. у справі №824/1107/19-а відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області матеріали пенсійної справи позивача, а оригінал - для огляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 р. у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проживає за адресою АДРЕСА_1 .

23.02.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії (а.с. 54).

02.03.2017 р. позивачу призначено пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 22.03.2017 р. (а.с. 54 на звороті).

22.03.2019 р. позивач звернувся із заявою до відповідача на переведення його на пенсію державного службовця (а.с. 55).

Згідно розписки - повідомлення, заяву позивача прийнято 22.03.2019 р. та зареєстровано за № 400. До заяви додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії (а.с. 95-96).

07.05.2019 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області винесено рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, у зв`язку із тим, що позивач працює на посадах в Центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ дія цього Закону не поширюється на працівників Центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с. 55 на звороті).

За результатами розгляду заяви, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надіслало позивачу лист № 779/02-14 від 23.05.2019 р., яким відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ, оскільки стаж державної служби позивача складає 12 років 5 місяці 28 днів (з 03.11.2003 р. по 30.04.2016 р.), а станом на 01.05.2016 р. посада, на якій він перебуває, не віднесена до посад державної служби, та станом на цю дату у нього відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с. 35).

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.

Нормами ст. 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванням.

31.05.2016 р. набув чинності Закон № 889-VIII від 10.12.2015 р, яким передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій осіб відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 р.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим законом 01.05.2016 р. займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено умови пенсійного забезпечення державних службовців, починаючи з 01 травня 2016 р. затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 р. “Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” (далі - Порядок № 622).

Відповідно до п. 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 622, наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 р. № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 р. за № 766/30634, затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювала, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (далі - Порядок № 750)

Згідно п. 2 Порядку № 750 довідка про заробітну плату для призначення пенсії (відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII видається особам, які мають право на призначення пенси згідно з пунктом 3 Порядку № 622.

Пунктом п. 3 Порядку № 750 встановлено, що довідка видається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалися на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 Порядку № 750 для надання довідок для призначення пенсії враховуються:

1) посадовий оклад і надбавка за рант - в розмірах, чинних на день звернення за призначенням пенсії працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи та займаною посадою на державній службі, до яких прирівнюються посади працівників ліквідованих державних органів, згідно з переліком посад та постанов. Кабінету Міністрів України. відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників державних органів, що наведені у додатку 1 до цього Порядку, та згідно з переліком посад та нормативно-правових актів, відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників установ та організацій до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 р. № 889-VIII що наведені у додатку 2 до цього Порядку, а також згідно з переліком посад та постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких затверджувалися посадові оклади працівників державних органів, посади яких у зв`язку з набранням чинності Законом України від 10.12.2015 р. № 889-VIII не належать до посад державної служби, що наведені у додатку З до цього Порядку;

2) надбавка за вислугу років - на рівні 3 відсотків посадового окладу за прирівняною посадою державної служби за кожен календарний рік стажу державної служби на час призначення пенсії, але не більше ніж 50 відсотків посадового окладу;

3) премія - в розмірі 10 відсотків посадового окладу за прирівняною посадою державної служби;

4) грошова допомога, що надається до щорічної основної оплачуваної відпустки державним службовцям, - у розмірі 1/12 сум розмірів посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років, премії, визначених відповідно до підпунктів 1-3 цього пункту;

5) надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації - у розмірах, визначених законодавством (за умови встановлення).

Судом встановлено, що Департаментом соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації для призначення пенсії державного службовця видано позивачу довідку від 22.03.2019 р. за № 1537 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), в якій зазначено, що позивач працює в Центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на посаді головного спеціаліста відділу контролю за призначенням і виплатою пенсії. Заробітна плата позивача станом на 22.03.2019 р. становить 7762,80 грн, в т.ч.: посадовий оклад – 5110,00 грн; надбавка за ранг (9 ранг) – 200,00 грн; надбавка за вислугу років 48 % (за стаж державної служби 16 років) – 2452,80 грн (а.с. 19).

Крім того, 22.03.2019 р. Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації видано позивачу довідку за № 01/577 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” № 889-VIII відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” за період з 01.05.2019 р. по 30.09.2016 р. (а.с. 56).

Нормами п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII зазначено, що Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 521-р від 13.07.1994 р. посади інших працівників центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої служби.

Згідно записів до трудової книжки позивача, наказом від 03.11.2003 р. №103-к позивач призначений на посаду головного спеціаліста відділу обліку та реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції та прийому громадян в Центр по нарахуванню і виплат пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької облдерж адміністрації, як такий що пройшов по конкурсу. 03.11.2003 р. позивач прийняв Присягу державного службовця з присвоєнням 13 рангу державного службовця.

Окрім цього, дослідженням трудової виданої на ім`я позивача встановлено наступне:

- з 01.01.2004 р. призначений на посаду головного спеціаліста відділу прийому громадян, як такий що був зарахований до кадрового резерву;

- з 01.01.2004 р. присвоєно 12 ранг державного службовця;

- з 01.01.2005 р. призначений на посаду головного спеціаліста відділу роботи зі зверненнями громадян та обліку кореспонденції;

- з 03.10.2005 р. призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю за призначенням та виплатою пенсій та допомог в районах області;

- 20.09.2006 р. центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації;

- 01.10.2006 р. призначений на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та кадрового і правового забезпечення;

- 02.01.2007 р. призначений на посаду головного спеціаліста сектору контролю за призначенням та виплатою пенсій;

- 01.07.2007 р. призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю за призначенням та виплатою пенсій та допомог в районах області;

- 01.01.2012 р. присвоєно 11 ранг державного службовця;

- 01.04.2015 р. призначений на посаду головного спеціаліста контролю за призначенням і виплатою допомог та виплатою пенсій;

- 01.10.2016 р. у зв`язку із введенням в дію Закону України “Про державну службу” від 20.12.2015 р. № 889-VIII змінено статус та переведено на посаду провідного фахівця відділу контролю за призначенням і виплатою допомог та виплатою пенсій (а.с. 31-34).

Таким чином, суд зауважує, що посади, на яких перебував позивач у центрі по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги, відносяться до посад державного службовця.

Суд звертає увагу, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 521-р від 13.07.1994 р. втратило чинність 06.08.2016 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 р. № 465, тобто станом на 01.05.2016 р. (на момент вступу в дію Закону № 889-VIII) працівники Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат були державними службовцями.

Як видно із матеріалів справи, відповідні зміни були внесені до трудової книжки позивача лише 01.10.2016 р., відповідно до наказу Центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат №72-к від 18.10.2016 р.

Так, згідно наказу Центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат від № 72-к від 18.10.2016 р., позивача з 01.10.2016 р. у зв`язку із введенням в дію Закону України “Про державну службу” від 20.12.2015 р. № 889-VIII змінено статус та переведено на посаду провідного фахівця відділу контролю за призначенням і виплатою допомог та виплатою пенсій прийнятий на посаду (записи у трудові книжці).

Згідно довідки Центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА від 13.03.2017 р. № 02/221 позивач дійсно працює в Центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з 03.11.2003 р. (наказ про прийняття від 03.11.2003 р. №103-к). З 01.10.2016 р. по теперішній час працює на посаді провідного фахівця відділу контролю за призначенням і виплатою допомог та виплатою пенсій (наказ про проведення від 18.10.2016 р. № 72-к (а.с. 58).

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж; заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як видно із матеріалів справи, 22.03.2019 р. позивач звернувся із заявою до відповідача про переведення його на пенсію державного службовця.

Згідно розписки - повідомлення, заяву позивача прийнято 22.03.2019 р. та зареєстровано за № 400. До заяви додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії.

07.05.2019 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області винесено рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, у зв`язку із тим, громадянин позивач працює на посадах в Центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ дія цього Закону не поширюється на працівників Центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с. 55 на звороті).

Про результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача листом № 779/02-14 від 23.05.2019 р., яким відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ, оскільки стаж державної служби позивача складає 12 років 5 місяці 28 днів (з 03.11.2003 р. по 30.04.2016 р.), а станом на 01.05.2016 посада, на якій він перебуває, не віднесена до посад державної служби, та станом на цю дату у нього відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с. 35)

Суд не погоджується з підставами відмови, виходячи з наступного.

В силу того, що 01.05.2016 р. набув чинності Закон № 889-VIII, згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

До досягнення віку, встановленого першим реченням ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці, визначені цією статтею.

Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 р., відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 р. (зразкова справа № 822/524/18).

Крім того, суд зазначає, що згідно положень пунктів 1- 3 Порядку № 622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Як зазначалося вище, відповідно до абз.2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 521-р від 13.07.1994 р. посади інших працівників центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що в період з 03.11.2003 р. по 18.10.2016 р. (наказ № 72-к від 18.10.2016 р. про переведення на посаду провідного фахівця) позивач займав посади провідного, головного спеціаліста в Центрі по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА, при цьому стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 12 років 5 місяці 28 днів (станом на 01.05.2016 р.).

Наведена обставина не заперечувалась відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що на дату набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016 р.) стаж державної служби позивача складав понад 12 років, при цьому станом на 01.05.2016 р. позивач перебував на посаді державного службовця, відтак, за ним зберігається право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Стосовно пенсійного віку позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

Таким чином, на час звернення до відповідача з відповідною заявою позивач досяг пенсійного віку, а його стаж державної служби, станом на 01.05.2016 р. становив 12 років 5 місяці 28 днів, відтак останній має права на призначення йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

За наведених вище обставин, позивач має право на переведення його на пенсію державного службовця, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію державного службовця - протиправною.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача, починаючи з 22.03.2019 р. перевести позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця, призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-XII на підставі п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність відмови у переведенні на пенсію державного службовця, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, та приймаючи до уваги те, що повноваженнями щодо призначення, нарахування та виплати пенсії наділений саме відповідач, а не суд, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 р. № 400 про переведення на пенсію державного службовця.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача, він зобов`язаний розглянути її враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність дій відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1463391125.1 від 13.09.2019 р. (а.с. 5).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яка оформлена листом від 23.05.2019 р. № 799/02-14, у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 р. № 400 про переведення на пенсію державного службовця.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) в сумі 1536,80 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя В.К. Левицький