Рішення № 86418107, 18.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1230/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області до Західного офісу Держаудитслужби, про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнень до позовної заяви):

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги № 01-15-2306 від 03.10.2019 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області;

- стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – Західного офісу Держаудитслужби.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності останнього за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 рік, якою встановлено окремі порушення та недоліки, що відображені в акті від 26.07.2019 року №04-33/16. Вважає, що викладені в акті перевірки висновки, щодо безпідставного встановлення водіям доплати за ненормований робочий день в розмірі 25%, не відповідають вимогам нормативно правових актів, в тому числі і актів Фонду соціального страхування України, а п. 2 вимоги є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про оплату праці працівників позивача, та згідно умов Колективних договорів за період 2016-2017 років та 2018 -2022 років, передбачена доплата за ненормований робочий день водіям автотранспортних засобів в розмірі 25%, від місячного окладу. Станом на 2018 - 2022 роки в списку професій і посад працівників управління та відділень з ненормованим робочим днем, яким встановлюється щорічна додаткова відпустка тривалістю сім календарних днів, передбачена посада водія автотранспортного засобу. При цьому позивач зазначив, що положення вказаних нормативно-правових актів, не передбачають заборони виплачувати додаткові види матеріальної допомоги та премії.

На думку позивача, понад нормованою роботою водіїв є, зокрема: визначення відповідного стану водія під час щоденних передрейсових медичних оглядів, перед початком робочого дня, відповідно до функціональних обов`язків, здійснюються контроль за технічним станом автотранспорту (щоденний технічний огляд, перевірка зовнішнього вигляду, рівнів мастила та палива, охолоджувальної рідини, рідини гальмівної системи, тиску в шинах коліс автомобіля, справності системи освітлення та ін.), після повернення транспортного засобу в гараж проводиться контрольний огляд. Вказані дії зі сторони водія, по своїй суті вимагають витрат понад норму робочого часу.

Окрім іншого, вважає безпідставним посилання відповідача в акті ревізії на лист Міністерства соціальної політики України №805/13/155-13 від 19.09.2013 р. “Щодо виплати доплати за ненормований робочий день та надбавки за класність водієві в разі простою”, оскільки такий лист носить рекомендаційно - інформативний характер, а не правовий.

Також в обґрунтування правової позиції позивач зазначив, що пункт 2 спірної вимоги не відповідає вимогам наказу "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" від 07.06.2010р. (далі Наказ - 340), оскільки він лише передбачає можливість встановлення ненормованого робочого дня, надання за це компенсації та відповідної оплати за необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу, і не встановлює обов`язок проводити доплати лише за дні виїздів водіїв.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з огляду на таке.

Вважає, що позивачем безпідставно встановлено трьом водіям доплату за ненормований робочий день, оскільки останні не були задіяні до виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу, при цьому посилався на вимоги нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що згідно п.1.2 Положення на яке посилається позивач, водіям автотранспортних засобів встановлюється доплата за інтенсивність праці та за ненормований робочий день, а також за класність.

При цьому наголошував, що відповідно до пункту 2.10 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

3. Позивач подав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, де наведені переважно аналогічні аргументи, які викладенні в адміністративному позові.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 22.10.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

2. 29.10.2019 року ухвалою суду повернуто позивачеві зайво сплачений судовий збір.

3. Усною ухвалою суду 12.11.2019 року допущено заміну неналежного відповідача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області на належного відповідача Західний офіс Держаудитслужби, що відображено в протоколі судового засідання. (а.с.115, зворотна сторона аркуша)

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 03.12.2019 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові.

В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представники відповідача в судовому засіданні подали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечували з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Робочою групою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 рік.

1. 26.07.2019 року за результатами проведеної ревізії складено акт №04-33/16, яким зафіксовані окремі порушення, зокрема (окрім іншого): протягом ревізійного періоду, на підставі наказів по управлінню, всім водіям автотранспортних засобів адміністративно - господарського відділу управління було встановлено щомісячну доплату за ненормований робочий день в розмірі 25 %.

Відповідно до п.1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. №7 (далі - Рекомендації), ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов`язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Проведеним аналізом обсягу виконаної роботи та фактичної зайнятості водіїв транспортних засобів, які працювали на вищевказаних транспортних засобах по даних табелів обліку робочого часу та подорожніх листів встановлено, що всього за період з серпня 2017 року по березень 2019 року із загальної кількості 875 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 425 виїздів, що становить 48,6 % від відпрацьованих робочих днів, з яких: у серпні - грудні 2017 року із загальної кількості 299 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 199 виїздів (66,6 % від відпрацьованих робочих днів), у 2018 році - загальна кількість 458 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 247 виїздів (53,9 % ) та у січні - березні 2019 року - загальна кількість 118 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 59 виїздів (50 %).

Зокрема, водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 протягом серпня - грудня 2017 року здійснено 32 виїзди, при фактично відпрацьованих 106 робочих днів, що становить 30% від відпрацьованих робочих днів; у 2018 році - 108 виїздів та фактично відпрацьовано 225 робочих днів (48%) та у січні - березні 2019 року - 25 виїздів та фактично відпрацьовано 61 робочий день (41%).

Водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 протягом серпня - грудня 2017 року здійснено 59 виїзди, при фактично відпрацьованих 106 робочих днів, що становить 56%; у 2018 році - 139 виїздів та фактично відпрацьовано 233 робочих днів (60%) та у січні березні 2019 року - 34 виїзди та фактично відпрацьовано 57 робочий день (60%).

Водієм автотранспортних засобів ОСОБА_3 протягом серпня – грудня 2017 року здійснено 28 виїздів, при фактично відпрацьованих 87 робочих днів, що становить 32%.

Відповідно до п.2.10 Наказу №340, водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Згідно роз`яснення Міністерства соціальної політики України “Щодо виплати за ненормований робочий день та надбавки за класність водієві в разі простою”, лист від 19.09.2013 №805/13/155-13, фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені у табелі обліку робочого часу. Якщо водій у робочий час не виїжджав, але знаходився на роботі, зазначені виплати, а саме доплата за ненормований робочий час, не здійснюються.

Аналізом роботи водіїв, проведеним на підставі подорожніх листів встановлено, що в дні використання транспортних засобів, фактів виїзду та повернення в гараж після завершення робочого часу не встановлено, за винятком одного випадку повернення в гараж водієм ОСОБА_1 після 18.00 год за 15.12.2017 року.

Таким чином, наказами управління безпідставно встановлено водіям доплату за ненормований робочий день, оскільки вони не були задіяні до виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу.

За ревізійний період, водіям автотранспортних засобів нараховано та виплачено доплати за ненормований робочий день в розмірі 25 % на загальну суму 37 533,56 грн. ( в тому числі: у серпні - грудні 2017 року - 7 868,00 грн., у році - 23 401,56 грн. та у січні - березні 2019 року - 6 264,00 грн.), та на яку відповідно сплачено єдиного соціального внеску на суму 8 257,38 гривень.

Таким чином, в порушення п.2.10 Наказу №340, трьом водіям автотранспортних засобів управління було нараховано та виплачено доплати за ненормований робочий день протягом ревізійного періоду в дні не виїздів та відповідно в цей період не залучалися до праці понад нормальну тривалість робочого часу, що призвело до зайвого нарахування та виплати вказаної доплати на загальну суму 18 551,06 грн., та сплачено єдиного соціального внеску на суму 4 081,23 гривень. (а.с.8-11)

3. 20.08.2019 року позивачем отримано лист Держаудитслужби про усунення порушень законодавства від 15.08.2019 № 13-24-04-14/3994, яким пред`явлені обов`язкові до виконання вимоги (окрім іншого): пункт 2. забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Фонду соціального страхування України втрат заподіяних внаслідок неправильного встановлення доплати за ненормований робочий день водіям, та відповідно, зайвого нарахування і виплати їм заробітної плати з врахуванням єдиного соціального внеску в сумі 23469,39 грн. (а.с.12-13)

4. В ході розгляду справи судом досліджено Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, яке затверджено постановою правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 р. №52 (далі - Положення), зі змісту якого встановлено, що структура фонду оплати праці працівників Фонду включає наступні складові: посадовий (місячний) оклад; надбавка за вислугу років; доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника (тимчасово відсутнього керівника структурного підрозділу); доплата водіям (за інтенсивність праці, ненормований робочий день, класність); щомісячна премія; одноразова премія; матеріальна допомога на оздоровлення; для вирішення соціально-побутових питань.

Положенням також передбачено, що наказами начальника управління водіям автотранспортних засобів встановлюється доплата за інтенсивність праці до 25% від місячного окладу та за ненормований робочий день – 25 % від місячного окладу, а також за класність: 1 клас – 25%, ІІ клас – 10% від місячного окладу за відпрацьований час водієм. (пункт 3.4. Положення №52) (а.с.21-22; )

5. Згідно посадових інструкцій водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , автотранспортних засобів управління, крім керування автотранспортних засобів до функціональних обов`язків відноситься також обслуговування, налагоджування та експлуатування автотранспортних засобів, проведення нескладних ремонтів та ведення документації. (а.с.24-27; 28-31; 32-33)

6. Судом дослідженні копії наказів Управління виконавчої дирекції в Чернівецькій області "Про встановлення доплати водіям автотранспортних засобів управління" з додатками за період з 30.08.2017 року по 22.04.2019 року. (а.с.123-124, 125-126, 127-128, 129-, 130-131, 132-133, 134-135,136-137, 138-139, 140-141, 142-143, 144-145, 143-147, 148-149, 150-151, 152-153, 154-155, 156-157, 158-159, 160-161)

7. Зі змісту листа Міністерства соціальної політики України від 19.09.2013 р. N805/13/155-13 «Щодо виплати доплати за ненормований робочий день та надбавки за класність водієві в разі простою» вбачається, що Департамент заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України розглянув лист, надісланий Управлінням з питань звернень громадян Адміністрації Президента України щодо оплати праці водія в разі простою, і в межах компетенції повідомив.

Умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів прокуратури, судів та інших органів, затверджені наказом Мінпраці від 02.10.1996 р. N 77 (із змінами).

Згідно з примітками додатка 3 цього наказу водіям передбачено встановлення надбавок за класність: водіям 2-го класу - 10 відсотків, водіям 1-го класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час та доплату у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час за ненормований робочий день.

Виплата водіям автотранспортних засобів надбавки за класність провадиться за час, відпрацьований в якості водія.

Під терміном "час відпрацьований в якості водія" мається на увазі час, протягом якого водій безпосередньо керував автотранспортним засобом.

Якщо водій у робочий час знаходився на роботі, але не виїжджав, тобто не керував автотранспортним засобом, надбавка за класність за ці години не виплачується, оскільки при виконанні інших видів робіт кваліфікація ІІ чи І класу водія не потребується.

Робочий час та час відпочинку водіїв автотранспортних засобів регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 р. N 340 (зареєстровано у Мін`юсті 14.09.2010 р. за N 811/18106).

Згідно з пунктом 2.10 цього Положення водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені у табелі обліку робочого часу. Якщо водій у робочий час не виїжджав, але знаходився на роботі, зазначені виплати, а саме доплата за ненормований робочий час не здійснюється. (а.с.79)

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 N 43 (надалі Положення N 43), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до вимог пункту 4 Положення N 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог.

Згідно приписів пункту 6 Положення N 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; накладати у випадках, передбачених законом, адміністративні стягнення; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право (окрім іншого):

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства, дає підстави дійти висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являє обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

2. Як зазначено вище, за результатами проведення ревізій посадовими особами відповідача виявлено те, що протягом ревізійного періоду, на підставі наказів позивача, всім водіям автотранспортних засобів адміністративно - господарського відділу управління встановлено щомісячну доплату за ненормований робочий день в розмірі 25 %. Внаслідок чого пред`явлено оскаржувану вимогу в частині відшкодування втрат в сумі 23469,39 грн. (зайво нарахована і виплачена заробітна плата водіям з врахуванням єдиного соціального внеску) відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України.

Звертаючись до суду аргументи позивача зводились до того, що згідно Положення про оплату праці працівників, та згідно умов Колективного договору на 2016-2017 роки та 2018 - 2022 роки, передбачена доплата за ненормований робочий день водіям автотранспортних засобів в розмірі 25% від місячного окладу, та підтвердженням ненормованого робочого дня водія є визначення відповідного стану водія під час щоденних передрейсових медичних оглядів, здійсння контролю за технічним станом автотранспорту (щоденний технічний огляд, перевірка зовнішнього вигляду, рівнів мастила та палива, охолоджувальної рідини, рідини гальмівної системи, тиску в шинах коліс автомобіля, справності системи освітлення та ін.).

Надаючи правову оцінку доводам позивача суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. N 7, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов`язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно аналізу обсягу виконаної роботи (навантажень) та фактичної зайнятості водіїв транспортних засобів, які працювали на вищевказаних транспортних засобах по даних табелів обліку робочого часу та подорожніх листів встановлено, що всього за період з серпня 2017 року по березень 2019 року із загальної кількості 875 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 425 виїздів, що становить 48,6 % від відпрацьованих робочих днів, з яких: у серпні - грудні 2017 року із загальної кількості 299 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 199 виїздів (66,6 % від відпрацьованих робочих днів), у 2018 році - загальна кількість 458 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 247 виїздів (53,9 % ) та у січні - березні 2019 року - загальна кількість 118 відпрацьованих водіями робочих днів, фактично здійснено 59 виїздів (50 %).

Відповідно до п.2.10 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (надалі - Наказ № 340) передбачено, що водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу. При цьому, суд зазначає, що у Колективному договорі управління, кількість перепрацьованого часу для водіїв не передбачена.

Слід зазначити, що згідно п.1.2 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 № 52, водіям автотранспортних засобів встановлюється доплата за інтенсивність праці та за ненормований робочий день, а також за класність.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, робочий час та час відпочинку водіїв регулюється Наказом - № 340. При цьому, в ході розгляду справи встановлено, що в дні використання транспортних засобів, фактів виїзду та повернення в гараж після завершення робочого часу не встановлено, за винятком одного випадку повернення в гараж водієм після 18.00 год за 15.12.2017 року. Відтак, зважаючи на наведене вище, позивачем безпідставно встановлено водіям доплату за ненормований робочий день, оскільки такі не були задіяні до виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу.

З огляду на викладене суд погоджується із загальною правовою позицією відповідача про те, що позивач в порушення п.2.10 Наказу № 340, трьом водіям автотранспортних засобів нараховував та виплачував доплату за ненормований робочий день протягом ревізійного періоду в дні не виїздів, та відповідно в цей період останні не залучалися до праці понад нормальну тривалість робочого часу.

3. Суд також відхиляє аргументи позивача щодо безпідставного посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України, №805/13/155-13 від 19.09.2013 р. “Щодо виплати доплати за ненормований робочий день та надбавки за класність водієві в разі простою”.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до підпункту 103 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Міністерство соціальної політики України інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики.

Отже, саме Міністерство соціальної політики України в межах повноважень розробляє і затверджує в установленому порядку Класифікатор професій та готує пропозиції щодо внесення до нього змін, готує пропозиції щодо організації та нормування праці, розробляє і затверджує міжгалузеві норми праці, проводить моніторинг у сфері оплати та нормування праці (пп.17-18 п.4 Положення).

Проаналізувавши наведе вище в контексті встановлених обставин справи, суд погоджується з позицією відповідача, щодо безпідставного нарахування та виплати позивачем доплат в розмірі 25% місячного окладу водіям автотранспортних засобів за ненормований робочий день.

4. Разом з тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті пред`явленої позивачеві вимоги, яка оскаржується останнім в частині відшкодування, згідно вимог статей 130-136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) втрат заподіяних внаслідок неправильного встановлення доплати за ненормований робочий день водіям, та відповідно, зайвого нарахування і виплати їм заробітної плати з врахуванням єдиного соціального внеску в сумі 23469,39 грн, суд зазначає таке.

За правовою природою письмова вимога контролюючого органу, породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата. Відтак, така вимога наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства, у разі звернення із відповідним позовом. При цьому, законність письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її пред`явлення, і як наслідок її виконання.

Разом з тим, зміст спірної вимоги (в частині п. 2), яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, і є обов`язкова до виконання, полягає в тому, щоб усунути виявлені порушення шляхом відшкодування втрат на підставі вимог статей 130-136 КЗпП - заподіяних внаслідок неправильного встановлення доплати за інтенсивність до заробітної плати (25% місячного окладу ) за ненормований робочий день водіям, встановлені контролюючим органом.

5. З огляду на викладене слід зазначити, що згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За нормами статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата складається, з основної та додаткової заробітної плати. Додаткова заробітна плата це (окрім іншого) - винагорода за працю понад установлені норми, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Зі змісту наведених норм законодавства, слід дійти висновку, що встановленні позивачем на підставі наказів протягом ревізійного періоду доплати (надбавки) в розмірі 25% місячного окладу за ненормований робочий день водіям, є складовими заробітної плати останніх.

6. В той же час, норми статей 130-136 КЗпП визначають гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, тобто врегульовують відносини відмінні від нарахування, виплати та відшкодування безпідставно нарахованої заробітної плати. Відтак, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, яка в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою є такою, що прийнята з порушенням вимог закону, оскільки зміст цієї вимоги в призмі спірних правовідносин неможливий до виконання.

Іншими словами, спосіб захисту порушеного права, який викладено в змісті пункту 2 спірної вимоги відповідачем є не належним та недопустимим.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що згідно частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті (окрім іншого): заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї … надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

7. З огляду на викладене суд вважає, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв всупереч критеріїв визначених частиною 2 статті 2 КАС України, тобто спірне рішення прийнято: не на підставі Законів України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; а тому суд дійшов висновку про протиправність спірної вимоги в частині пункту 2, як протиправної.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б підтверджували правомірність прийнятого рішення в контексті його змісту, з урахуванням наведених вище висновків суду. А тому, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору - в загальній сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області до Західного офісу Держаудитслужби - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги № 01-15-2306 від 03.10.2019 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області ( вул. Гулака Артемовського, 19, м. Чернівці, 58001 код ЄДРПОУ: 41314497)

Відповідач - Західний офіс Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 40479801)

Суддя О.В. Боднарюк