Рішення № 86418102, 18.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/340/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецького міського голови Карлійчука Миколи Миколайовича, Сторожинецької міської ради, про скасування розпорядження та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Сторожинецького міського голови № 87-к від 14 березня 2019 року “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- поновити на посаді начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області з 14.03.2019 року;

- стягнути з Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядження Сторожинецького міського голови № 87-к від 14 березня 2019 року “Про звільнення ОСОБА_1 ” вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при наявності прямого підпорядкування звільнення могло мати місце лише щодо особи, яка перебуває у підпорядкуванню, тобто щодо його дружини, а не його особисто. Також відповідачем не було здійснено жодних дій спрямованих на її переведення в установленому порядку на іншу посаду, яка б виключала пряме підпорядкування. Крім того звертає увагу, про не аргументовано відсутність можливості здійснення повноважень під зовнішнім контролем уповноваженої особи.

03.05.2019 року до суду надійшов відзив Сторожинецької міської ради, в якому зазначено, що розпорядження Сторожинецького міського голови від 14.03.2019 року № 87-К «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято у відповідності до положення чинного законодавства. Відповідач звертає увагу на те, що на момент звільнення у ОСОБА_1 мав місце потенційний конфлікт інтересів, тобто наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову, надали пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи було зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має повну вищу освіту, працював на різних посадах органах державної влади, органах місцевого самоврядування, являється інвалідом 3-ої групи. (т. 2 а. с. 45).

10.03.2017 року Сторожинецьким міським головою видано розпорядження № 169-К «Про призначення ОСОБА_1 », яким призначено ОСОБА_1 з 13.03.2017 року в порядку переведення з посади провідного спеціаліста-землевпорядника с. Нові Бросківці відділу земельних відносин та комунальної власності на посаду начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір. (т. 2 а. с. 77-78).

ОСОБА_1 з 13.03.2017 року по 14.03.2019 року працював на посаді начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. (т. 1 а. с. 13-14).

04.02.2019 року позивач, у зв`язку з прийнятим рішення про одруження з ОСОБА_2 , що працює провідним спеціалістом-землевпорядником (с. Банилів-Підгірний) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, з метою врегулювання потенційного конфлікту інтересів, подав заяву Сторожинецькому міському голові Карлійчуку М.М., щодо наявності потенційного конфлікту інтересів під час виконання посадових обов`язків між ним та ОСОБА_2 , яка перебувала в його підпорядкуванні.

У цій же заяві було запропоновано, з метою врегулювання потенційного конфлікту інтересів, застосовувати зовнішній контроль за виконанням провідним спеціалістом Штефюк ОСОБА_3 .П. своїх службових повноважень на підставі статті 33 Закону України «Про запобігання корупції». (т. 1 а. с. 12, 33, 172).

05.02.2019 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено актовий запис № 12 та зазначено прізвище після державної реєстрації шлюбу. (т. 1 а. с. 15).

07.02.2019 року відповідач листом № 242 за підписом міського голови надав відповідь ОСОБА_1 на його заяву щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів, в якому зазначив, що про неможливість врегулювання конфлікту інтересів між ним та ОСОБА_2 , яка перебувала в його підпорядкуванні його підлеглою шляхом застосування зовнішнього контролю на підставі ст. 33 Закону України «Про запобігання корупції». (т. 1 а. с. 10, 34-35).

22.02.2019 року відповідач звернувся з листом № 371 до Голови Національного агентство з питань запобігання корупції про надання роз`яснень щодо можливості врегулювання конфлікту інтересів шляхом встановлення зовнішнього контролю за виконанням провідним спеціалістом відділу Штефюк М.П. (т. 1 а. с. 36).

11.03.2019 року відповідач листом № 511, повідомив позивача про можливе переведення на одну з двох вакантних посад, а саме провідний спеціаліст-землевпорядник (с. Панка) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області та провідний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. (т. 1 а. с. 11, 37).

13.03.2019 року на адресу міського голови надійшло Подання керівника Сторожинецької місцевої прокуратури (в порядку частини 3 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції») із вимогою вжиття невідкладних заходів з метою виявлення причин та умов, що сприяли невиконанню вимог Закону України «Про запобігання корупції» начальником відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради ОСОБА_1 , шляхом проведення службового розслідування за фактом порушення вимог антикорупційного законодавства України позивачем, за результатами якого вирішити питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. (т. 1 а. с. 60-61, 169-171).

13.03.2019 року начальник відділу документообігу та контролю Сторожинецької ради службовою запискою доповів Сторожинецькому міському голові, що ним 25.02.2019 року о 15-32 год. особисто відправлено на електронну пошту Національного агентства з питань запобігання корупції листа з проханням надати роз`яснення щодо можливості зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів шляхом застосування зовнішнього контролю за виконанням провідним спеціалістом Штефюк М.П. своїх службових повноважень.

Крім того, із даної службової записки вбачається, що станом на 13.03.2019 року відповіді від Національного агентства з питань запобігання корупції на поштову чи електронну адресу Сторожинецької міської ради не надходило. (т. 1 а. с. 29).

13.03.2019 року начальник юридичного відділу Сторожинецької міської ради та завідувач сектору з кадрової роботи відділу організаційної роботи Сторожинецької міської ради службовою запискою проінформували Сторожинецького міського голову, проте, що станом на 9-00 год. 13.03.2019 року від начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Никифорюка М.І. на адресу Сторожинецької міської ради не надійшло від ОСОБА_1 рогодження щодо переведення на вакантну посаду, яка зафіксована в листі Сторожинецького міського голови від 11.03.2019 року № 511. (т. 1 а. с. 31).

13.03.2019 року відповідачем складено акт про ненадання начальником відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Никифорюком М.І. відповіді на лист Сторожинецького міського голови від 11.03.2019 року № 511 щодо переведення на нижче стоячу посаду. (т. 1 а. с. 32).

Розпорядженням Сторожинецького міського голови № 87-к від 14.03.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на підставі аб. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «про службу в органах місцевого самоврядування», п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» у зв`язку з виникненням у ОСОБА_1 обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, у зв`язку з недотриманням ним вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування. (т. 1 а. с. 9, 176).

20.03.2019 року відповідач на адресу керівника Сторожинецької місцевої прокуратури надав лист від 20.03.2019 року № 610-01-19, в якому зазначив, що конфлікт інтересів, який виник у начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Никифорюка М.І. в зв`язку з одруженням із ОСОБА_2 , провідним спеціалістом вказаного відділу, яка перебувала у його підпорядкуванні, врегульовано з застосуванням заходу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції» (особа, у якої виник конфлікт інтересів від застосування заходу передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 29 Закону відмовилася). (т. 1 а. с. 62, 175).

20.03.2019 року відповідач отримав листа від Національного агентство з питань запобігання корупції № 35-11/19194/19 від 14.03.2019 року, який зареєстровано 20.03.2019 року за № 861/01-19, в якому зазначено, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаному листі також зазначено, що заходи щодо врегулювання конфлікту інтересів застосовуються безпосередньо до особи, у якої виник конфлікт інтересів, а також обираючи спосіб врегулювання конфлікту інтересів, визначений статтями 29 - 34 Закону України «Про запобігання корупції» необхідно враховувати умови зазначені в конкретній статті, за наявності яких вона може бути застосована у тому чи іншому випадку. При цьому лише за наявності всіх перелічених у статті умов можна застосувати передбачений захід врегулювання конфлікту інтересів. Таким чином, після отримання від ОСОБА_1 повідомлення про конфлікт інтересів протягом двох робочих днів необхідно було прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів. (т. 1 а. с. 63-64).

20.03.2019 року відповідач листом № 609-01-17 повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції, що конфлікт інтересів, що виник у начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Никифорюком М.І. в зв`язку із одруженням із ОСОБА_2 , провідним спеціалістом вказаного відділу і яка перебувала у його безпосередньому підпорядкуванні, врегульовано із застосуванням заходу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції» (особа, у якої виник конфлікт інтересів від застосування заходу передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 29 Закону відмовилася). (т. 1 а. с. 65).

Дослідженням пропозиції щодо переведення начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Никифорюка М.І., оформленої листом від 11.03.2019 року № 511 встановлено, що відповідачем запропоновано ОСОБА_1 дві посад в порядку переведення, тобто посади, які є не рівнозначними зокрема: провідний спеціаліст-землевпорядник (с. Панка) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області та провідний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міськради Сторожинецького району Чернівецької області. (т. 1 а. с. 11, 37).

Водночас суд звертає увагу на те, що у вказаній пропозиції відсутній підпис позивача, дата ознайомлення.

З урахуванням досліджених матеріалів справи, зокрема матеріалів поданих Сторожинецькою районною філією Чернівецького обласного центру зайнятості, судом встановлено, що 07.03.2019 року Головою Сторожинецької міської ради Карлійчуком М.М. на адресу Сторожинецької районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості подано звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН, який отримано 07.03.2019 року за вхідним № 145. (т. 1 а. с. 147-148).

Із змісту звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН від 07.03.2019 року видно, що у графі основні дані про вакансії зазначено лише одне вакантне місце – водій пожежної машини.

01.03.2019 року Головою Сторожинецької міської ради Карлійчуком М.М. на адресу Сторожинецької районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості подано звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН, який отримано 01.03.2019 року за вхідним № 128.

Із змісту звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН від 01.03.2019 року видно, що у графі основні дані про вакансії зазначено лише одне вакантне місце – бібліотекар.(т. 1 а. с. 149).

22.02.2019 року Головою Сторожинецької міської ради Карлійчуком М.М. на адресу Сторожинецької районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості подано звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН, який отримано 22.02.2019 року за вхідним № 100.

Із змісту звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН від 22.02.2019 року видно, що у графі основні дані про вакансії зазначено лише одне вакантне місце – водій пожежної машини.(т. 1 а. с. 150).

04.01.2019 року Головою Сторожинецької міської ради Карлійчуком М.М. на адресу Сторожинецької районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості подано звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН, який отримано 04.01.2019 року за вхідним № 13.

Із змісту звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН від 04.01.2019 року видно, що у графі основні дані про вакансії зазначено лише одне вакантне місце – оператор котельні. (т. 1 а. с. 151).

У вказаних звітах відсутні будь-які інші вакантні посмади наявні в Сторожинецькій міській раді, а також ті посади, які зазначені у листі пропозиції відповідача від 11.03.2019 року №511 та як провідний спеціаліст-землевпорядник (с. Панка) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, провідний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області.

Із змісту листа Управління захисту економіки в Чернівецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 17.05.2019 року № 2236/39/123/01-2019 видно, що вказаним Управлінням адміністративні протоколи про правопорушення пов`язані з корупцією стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не складалися. (т. 1 а. с. 92).

Із змісту матеріалів наданих Сторожнецькою місцевою прокуратурою, встановлено, що матеріали службового розслідування стосовно позивача відсутні. Доказів притягнення до відповідальності позивача, не надано. (т. 1 а. с. 166 - 176).

Із змісту листа Виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 17.05.2019 року № 996 видно, що службове розслідування стосовно ОСОБА_1 не проводилось, до дисциплінарної відповідальності, не притягався. (т. 1 а. с. 93-94).

З урахуванням розгляду матеріалів справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно положень ч. ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стосовно визнання протиправним та скасування розпорядження Сторожинецького міського голови № 87-к від 14 березня 2019 року “Про звільнення ОСОБА_1 ”, суд зазначає наступне.

Загальні засади діяльності, а також статус працівника органу місцевого самоврядування, які працюють в органах місцевого самоврядування визначено в Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року №2493-III (далі – Закон № 2493-III).

Відповідно ст. 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону № 2493-III передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Відповідно ст. 7 Закону № 2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

У випадках, передбачених пунктами 7, 7 1 і 7 3 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7 2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно ст. 20 Закону № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.

Відповідач приймаючи оскаржуване розпорядження, зазначив, що керувався Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про службу в органах місцеве самоврядування", Закону України "Про запобігання корупції", Кодексом законів про працю України, заявами, листами, службовими записками керівників підрозділів. Також, у вказаному розпорядженні відповідач посилався на ст. 20 Закону №2493-III, п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, як на підставу звільнення, а саме підстави передбачені іншими законами, наявність конфлікту інтересів, що вказує на недотримання законів при звільненні позивача.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі – Закон № 1700-VII).

Відповідно до п. п. в) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 з 13.03.2017 року по 14.03.2019 року працював на посаді начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, таким чином на нього поширюється дія вказаного закону. (т. 1 а. с. 13-14).

Статтею 27 Закону № 1700-VII передбачено, що особи, зазначені у підпунктах "а", "в" - "з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах "а", "в" - "з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв`язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;

3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п`ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Порядок переведення та звільнення особи у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів, визначений ст. 34 Закону.

Згідно ст. 34 Закону № 1700-VII переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.

Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Тобто, Законом чітко передбачено, що звільненню із займаної посади підлягає особа, яка перебуває в підпорядкуванні, тобто не позивач, а близька особа.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз`ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов`язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів службових осіб, діяльність яких вони регулюють.

Згідно ст. 29 Закону № 1700-VII зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади.

Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

Кожен із цих заходів має свою специфіку, адже може обиратися в залежності від низки умов: виду конфлікту (потенційний чи реальний); характеру конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий); суб`єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємств, установи, організацій); наявності (відсутності) альтернативних заходів врегулювання; наявності (відсутності) згоди на застосування заходу.

Враховуючи той факт, що до 20.03.2019 року, тобто до дня отримання роз`яснення з НАЗК, були сумніви щодо наявності конфлікту інтересів у позивача, відповідач повинен був обрати збалансований спосіб його врегулювання з точки зору мінімального обмеження прав службовця та забезпечення інтересів служби.

Як судом встановлено, позивач 04.02.2019 року зв`язку з прийнятим рішення про одруження з ОСОБА_2 , що працює провідним спеціалістом-землевпорядником (с. Банилів-Підгірний) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, з метою врегулювання потенційного конфлікту інтересів, подав заяву Сторожинецькому міському голові Карлійчуку М.М., щодо наявності потенційного конфлікту інтересів під час виконання посадових обов`язків між ним та його підлеглою ОСОБА_2 ..

У цій же заяві було запропоновано, з метою врегулювання потенційного конфлікту інтересів, застосовувати зовнішній контроль за виконанням провідним спеціалістом Штефюк ОСОБА_4 П. своїх службових повноважень на підставі статті 33 Закону України «Про запобігання корупції». (т. 1 а. с. 12, 33, 172).

Таким чином, до надходження роз`яснення з НАЗК за заявою відповідача відповідачем тимчасово міг бути застосований будь який захід врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень.

Крім того, суд зазначає, що розпорядженням Сторожинецького міського голови № 87-к від 14.03.2019 року позивача було звільнено з посади начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. У вказаному розпорядженні відповідач посилається, зокрема на службову записку начальника відділу документообігу та контролю ради від 13.03.2019 року стосовно листування з Національним агентством з питань запобігання корупції по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Копію вказаного розпорядження позивач отримав 14.03.2019 року. (т. 1 а. с.176)

Як судом встановлено, 22.02.2019 року відповідач звернувся з листом № 371 до Голови Національного агентство з питань запобігання корупції щодо надання роз`яснень щодо можливості врегулювання конфлікту інтересів шляхом встановлення зовнішнього контролю за виконанням провідним спеціалістом відділу Штефюк М.П. (т. 1 а. с. 36).

13.03.2019 року начальник відділу документообігу та контролю Сторожинецької ради службовою запискою доповів Сторожинецькому міському голові, що ним 25.02.2019 року о 15-32 год. особисто відправлено на електронну пошту Національного агентства з питань запобігання корупції листа з проханням надати роз`яснення щодо можливості зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів шляхом застосування зовнішнього контролю за виконанням провідним спеціалістом Штефюк М.П. своїх службових повноважень.

Крім того, із даної службової записки вбачається, що станом на 13.03.2019 року відповіді від Національного агентства з питань запобігання корупції на поштову чи електронну адресу Сторожинецької міської ради не надходило. (т. 1 а. с. 29).

20.03.2019 року відповідач отримав листа від Національного агентство з питань запобігання корупції № 35-11/19194/19 від 14.03.2019 року, в якому зазначено, що заходи щодо врегулювання конфлікту інтересів застосовуються безпосередньо до особи, у якої виник конфлікт інтересів, а також обираючи спосіб врегулювання конфлікту інтересів, визначений статтями 29 - 34 Закону України «Про запобігання корупції», необхідно враховувати умови, зазначені у конкретній статті, за наявності яких вона може бути застосована у тому чи іншому випадку. При цьому лише за наявності всіх перелічених у статті умов можна застосувати передбачений захід врегулювання конфлікту інтересів. Таким чином, після отримання від ОСОБА_1 повідомлення про конфлікт інтересів протягом двох робочих днів необхідно було прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів. (т. 1 а. с. 63-64).

Таким чином відповідач звільнив позивача без отримання відповіді від Національного агентства з питань запобігання корупції, яка надійшла до нього після винесення оскаржуваного розпорядження, а саме 20.03.2019 року.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_1 ознайомлений із листом Національного агентства з питань запобігання корупції № 35-11/19194/19 від 14.03.2019 року.

У відповідності п. 5 ч. 1 ст. 29 Закону № 1700-VII зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом переведення особи на іншу посаду.

З метою врегулювання потенційного конфлікту інтересів з боку позивача, 11.03.2019 року відповідач листом № 511, запропонував позивачу переведення на одну з двох нижче вакантних посад, а саме провідний спеціаліст-землевпорядник (с. Панка) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області та провідний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. (т. 1 а. с. 11, 37).

При цьому, провідному спеціалісту-землевпоряднику (с. Банилів-Підгірний) відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області Штефюк М.П. як підпорядкованій йому особі, як зазначає позивач, жодних листів, пропозицій з метою врегулювання конфлікту інтересів не надходило від відповідача, в тому числі з пропозицією переведення на іншу посаду, або звільнення з займаної посади. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що відповідач вжив всі можливі заходи щодо можливого переведення ОСОБА_2 на наявні вакантні посади, як визначено законом.

Крім того, в матеріалах особової справи ОСОБА_2 , а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на можливість врегулювання конфлікту інтересів, як визначено п. п. 5-6 ч. 1 ст. 29 Закону № 1700-VII, а також можливість щодо переведення з урахуванням вимог КЗпП України.

З цього приводу суд звертає увагу, що заходи, передбачені пунктами 5, 6 ч. 1 ст. 29 Закону, мали б здійснюватися – лише керівником органу, тобто Сторожинецьким міським головою. При цьому відповідач не надав суду доказів про те, що ним було обрано належний спосіб зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів із забезпеченням оптимальної моделі збалансування інтересів: особи, в якої виник конфлікт інтересів; безпосереднього суб`єкта врегулювання конфлікту інтересів; суб`єктів, які вступають у правовідносини з безпосереднім суб`єктом врегулювання конфлікту інтересів; держави або територіальної громади. У будь-якому разі обрання того чи іншого заходу мав би бути достатнім для врегулювання конфлікту інтересів (тобто впорядкування діяльності відповідних осіб) і водночас мінімально можливим втручанням у виконання ними своїх службових або представницьких повноважень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в розпорядженні Сторожинецького міського голови № 87-к від 14.03.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено, що взято до уваги заяву ОСОБА_1 від 04.02.2019 року про наявність потенційного конфлікту інтересів. (т. 1 а. с. 9, 176).

Частина 1 ст. 1 Закону № 1700-VII дає тлумачення термінів реального та потенційного конфлікту інтересів.

Так, потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

При потенційному конфлікті суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному. Різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може впливати на об`єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач при видачі спірного розпорядження не дотримався вимог Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, КЗпП України, а тому вважає розпорядження Сторожинецького міського голови № 87-к від 14 березня 2019 року “Про звільнення ОСОБА_1 ” протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У відповідності ч. ч. 1-2, 7 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення з Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 19.04.2019 року № 191 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 762,41 грн. (т. 1 а. с. 28).

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Як вбачається із оскаржуваного наказу про звільнення та трудової книжки, останнім робочим днем позивача є 14 березня 2019 року. Відтак, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача становить 192 робочих дня, в т.ч.: березень 2019 року – 11 днів, квітень 2019 року - 21 днів, травень 2019 року-21 днів, червень 2019 року - 18 дні, липень 2019 року - 23 дні, серпень 2019 року - 21 дні, вересень 2019 року - 21 днів, жовтень 2019 року – 22 дні, листопад 2019 року-21 день, грудень 2019 року – 13 днів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 15.03.2019 року по 18.12.2019 року в сумі 146382,72 грн. (762,41 грн. х 192 робочих дні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення стосовно звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сторожинецького міського голови № 87-к від 14 березня 2019 року “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області з 14 березня 2019 року.

4. Стягнути з Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 146382,72 грн.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу земельних відносин та комунальної власності Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області з 14 березня 2019 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Банилів АДРЕСА_2 Підгірний, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: - Сторожинецький міський голова Карлійчук Микола Миколайович (5900, Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. Грушевського, 6).

Відповідач: - Сторожинецька міська рада (Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. Грушевського, 6, код ЄДРПОУ 04062179).

Суддя П.Д. Дембіцький