Рішення № 86418076, 18.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року справа № 580/3364/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнати протиправною та скасування відмову,

встановив:

25 жовтня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області (19602, Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Шевченка, 67, код ЄДРПОУ 26357573), в якому позивач просить:

1) визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у реєстрації позивача за постійним місцем проживання за адресою Черкаська АДРЕСА_2 будинок АДРЕСА_3 2.3;

2) зобов?язати відповідача зареєструвати позивача за постійним місцем проживання за адресою АДРЕСА_4 , без повторної сплати адміністративного збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04.2019 він звернувся до відповідача із заявою для реєстрації за постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 сільська рада АДРЕСА_2 будинок № 2.3 та додав всі необхідні документи, що вимагалися. Однак, не дивлячись на подання всіх необхідних документів, відповідач відмовив у реєстрації місця проживання шляхом направлення листа №833/01-17 від 25.04.2019 за підписом сільського голови, але заяву про реєстрацію місця проживання із зазначенням у ній причини відмови не повернув. Відмова мотивована необхідністю переведення дачного будинку в житловий будинок відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» та постанови КМУ від 29.04.2015 №321 «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки», чим встановив йому додаткову, не передбачену Законом вимогу для вчинення реєстраційної дії.

Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 30.10.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 15.11.2019 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що при прийнятті заяви виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради перевірено наявність та правильність необхідних документів для реєстрації позивача та було відмовлено в реєстрації оскільки ним не здійснено переведення дачного будинку за адресою Черкаська область, Черкаський район, с/р Геронимівська (станом на листопад 2019 року адмінмежі Руськополянської сільської ради), урочище «Тараскова», 2.3 в житловий будинок, як це передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання».

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 укладений Договір про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Південний квартал» від 30.01.2016 №9, який став підставою для придбання нового житла для постійного проживання і одночасно є заявою про вступ до членів Обслуговуючого кооперативу «Південний квартал».

Позивач на підставі Договору про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Південний квартал» від 30.01.2016 № 9 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2017 № 86973983 є власником дачного будинку загальною площею 119,12 кв. м. за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Геронимівська сільська рада, урочище «Тараскова», будинок № 2.3. Відповідно до даного витягу дачний будинок є об?єктом житлової нерухомості.

Дачний будинок, про який йдеться, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2017 р., посвідчений за реєстровим № 3238 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., розміщений на території ОК «Південний квартал» на земельній ділянці загальною площею 0,1606 Га, кадастровий номер 7124982500:02:002:0737 із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Геронимівська сільська рада. Земельна ділянка, що належить позивачу на праві спільної часткової власності складає 188/1606 частину від права спільній частковій власності інших співвласників - членів ОК «Південний квартал».

Дачний будинок, про який йдеться, у складі інших дачних будинків був збудований на замовлення ОК «Південний квартал» за рахунок пайових внесків членів кооперативу і у встановленому порядку введений в експлуатацію в грудні 2016 року відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія/номер ЧК 143163623023 прийнятою і затвердженою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України

25 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання у дачному будинку, у якому він постійно проживає і який належить йомуна праві приватної власності та є об`єктом житлової нерухомості за адресою: Черкаська АДРЕСА_5 Черкаський район, АДРЕСА_2 сільська рада АДРЕСА_2 № 2.3. До заяви заповнених за встановленою формою, позивачем були додані такідокументи:

1) письмову заяву про реєстрацію місця проживання за встановленою формою;

2) паспорт НОМЕР_2 виданий 15.05.1997 Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області на ім`я ОСОБА_1 , - як документ для внесення відомостей про місце проживання;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору від 09.02.2018 р. № 1 на суму 95,00 грн;

4) витяг з державного реєстру права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2017 індексний номер 86973983 на дачний будинок, який є об`єктом житлової нерухомості - як документ, що підтверджує право власності на житло;

За результатом розгляду заяви позивача, відповідач листом від 25.04.2019 №833/01-17 відмовив у проведенні реєстрації місця проживання, оскільки ним не здійснено переведення дачного будинку за адресою Черкаська область, Черкаський район, с/р Геронимівська (станом на листопад 2019 року адмінмежі Руськополянської сільської ради), урочище «Тараскова», 2.3 в житловий будинок, як це передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання».

Вважаючи вищевказані відмову необґрунтованою та зважаючи на наявність підстав для реєстрації місця проживання в будинку постійного проживання, позивачі звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Частиною першою статті 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 № 1382-IV (далі – Закон № 1382-IV) передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до статті 3 Закону № 1382-IV реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 1382-IV передбачено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до статті 10 Закону № 1382-IV правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно пунктів 3, 8 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі – Правила № 207) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративні послуги”.

Як зазначалося, позивачами були подані всі передбачені Законом № 1382-IV та Правилами № 207 документи, достовірність яких не є спірною у даній справі.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 1382-IV орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Аналогічні вимоги закріплені у пункті 11 Правил № 207.

Так, відмовляючи у реєстрації місця проживання, відповідач вказав на те, що позивачем не здійснено переведення дачного будинку за адресою Черкаська область, Черкаський район, с/р Геронимівська (станом на листопад 2019 року адмінмежі Руськополянської сільської ради), урочище «Тараскова», 2.3 в житловий будинок, як це передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання».

Водночас, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 Закону № 1382-IV передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

За змістом частини першої статті 379 ЦК житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно частини першої статті 380 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтями 4, 6 ЖК передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що місцем проживання фізичної особи може бути житловий будинок, що придатний для постійного або тимчасового проживання. Тобто для правильного вирішення спору у даній справі слід встановити, чи є спірний дачний будинок житловим будинком у розумінні вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 3.41 ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” дачний будинок - це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Таким чином, дачний будинок є житловим будинком, у якому постійно або тимчасово можуть проживати фізичні особи.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У статті 10 “Обмеження вільного вибору місця проживання” Закону № 1382-IV та у інших нормативних актах відсутні обмеження щодо проживання та реєстрації місця проживання у дачному будинку.

Право проживання особи у житлі та законодавче визначення поняття житла не пов`язане із цільовим (функціональним) призначенням відповідного житлового будинку. Для реєстрації місця проживання особи, у даному випадку, важливим є постійне або тимчасове проживання особи у житловому будинку (у тому числі і у дачному будинку, який є різновидом житлового будинку із спеціальним цільовим (функціональним) призначенням)

Окрім того, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чітко вказано, що спірний дачний будинок є об`єктом житлової нерухомості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 в справі №2340/4673/18.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у реєстрації позивача за постійним місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 №2.3.

Щодо позовної вимоги про зобов?язання відповідача зареєструвати позивача за постійним місцем проживання за адресою АДРЕСА_4 , без повторної сплати адміністративного збору, суд зазначає таке.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю правовою природою є дискреційними.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи публічно-правовий спір у межах спірних правовідносин, адміністративний суд перевіряє оскаржуване рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такого рішення, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно частини четвертої статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію місця проживання з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Оскільки суд зобов`язав повторно розглянути заяву позивача, то підстава для зазначення у рішенні на відсутність необхідності повторної сплати адміністративного збору відсутні. Окрім того, суд не є нормотворчим органом та не вправі на власний розсуд встановлювати правила певних визначених законом процедур.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити повністю, а саме визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у реєстрації позивача за постійним місцем проживання за адресою Черкаська АДРЕСА_2 сільська рада АДРЕСА_2 №2.3. та зобов`язати Виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання за адресою Черкаська область АДРЕСА_6 Черкаський район АДРЕСА_6 Геронимівська сільська рада АДРЕСА_2 №2.3 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6522,75 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Частина п`ята ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 22.10.2019 укладений між адвокатом Савченком В.В. (Адвокат) та Носиком С.М.; акт приймання передачі наданої правової допомоги від 23.11.2019 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 27.11.2019. Відповідно до акту приймання передачі наданої правової допомоги від 23.11.2019, адвокатом надані, а клієнтом прийняті та підлягають оплаті такі послуги:

1) зустріч з клієнтом з метою з?ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів – 1 год. – 1003,50 грн;

2) підготовка та складання позовної заяви – 3 год. 3010,50 грн;

3) складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, як додатка до позовної заяви – 0,5 год. – 501,75 грн;

4) підготовка додатків до позовної заяви, у тому числі екземпляру позовної заяви та додатків для відповідача – 0,5 год. - 501,75 грн;

5) підготовка та складання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву – 1,5 год. – 1505,25 грн.

Судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у заявленій позивачем сумі враховано складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для позивача, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що копії додані до позовної заяви засвідчені позивачем особисто, а тому підготовку додатків до позовної заяви, у тому числі екземпляру позовної заяви та додатків для відповідача суд не включає до витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Також, до даних витрат суд не включає витрати пов?язані з підготовкою та складанням відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, оскільки останній не був поданий до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі, є 1000 грн. 00 коп. (зустріч з клієнтом – 500 грн та складення позовної заяви – 500 грн).

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у реєстрації позивача за постійним місцем проживання за адресою Черкаська область АДРЕСА_6 Черкаський район, Геронимівська сільська рада АДРЕСА_2 №2.3.

Зобов`язати Виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області (19602, Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Шевченка, 67, код ЄДРПОУ 26357573) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про реєстрацію місця проживання за адресою Черкаська область АДРЕСА_2 Геронимівська сільська рада АДРЕСА_2 будинок №2.3 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області (19602, Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Шевченка, 67, код ЄДРПОУ 26357573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області (19602, Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Шевченка, 67, код ЄДРПОУ 26357573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одну тисячу) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення у повному обсязі складене 18.12.2019.

Суддя В.П. Тимошенко