Рішення № 86418014, 17.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року справа № 580/3270/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у відмові призначення, здійсненні нарахування та виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати судді;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити (визначити) судді у відставці щомісячне грошове утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді, зазначеній у довідці апеляційного суду Черкаської області №67/19-вих/04-24/19 від 15 червня 2019 року без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці починаючи з 26 червня 2019 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати щомісячного довічного грошового утримання до моменту здійснення перерахунку.

В обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України як суддя у відставці і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, однак до стажу роботи судді ОСОБА_1 було зараховано лише період з 20.05.1996 року по 09.07.2001 року на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду, з 10.07.2001 року по 14.04.2014 року на посадах судді, заступника голови апеляційного суду, голови апеляційного суду Черкаської області, з 17.04.2014 року по 18.04.2015 року на посаді голови апеляційного суду Черкаської області, з 07.05.2015 по 25.06.2019 року на посаді голови апеляційного суду Черкаської області. Позивач зазначає, що Пенсійним фондом при визначенні стажу, який дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання, відповідач протиправно, зважаючи на приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII), не включив до його складу половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби.

Відповідачем надано до суду відзив із запереченнями проти задоволення позову у якому зазначено, що ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі з 86% грошового утримання без врахуванням періоду проходження строкової служби в армії та половини строку навчання ВНЗ на підставі Закон України від 12.07.2018 №2509-УІІІ “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів””. Оскільки ОСОБА_1 вийшов у відставку до набрання чинності Законом № 2509, підстав для перерахунку тривалості стажу роботи на посаді судді немає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 31 травня 1995 року закінчив Національну юридичну академію України, що підтверджується дипломом серії КД №016478.

В період з 07 червня 1988 року по 07 червня 1990 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії (військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий замість втраченого серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 ).

Указом Президента України від 8 травня 1996 року № 327/96 призначений на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Указом Президента України від 25 травня 1999 року № 568/99 переведений у межах п`ятирічного строку на роботу на посаді судді Придніпровського районного суду міста Черкаси.

Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2001 року № 2464-III обраний суддею Черкаського обласного суду безстроково (20 серпня 2011 року перейменований на - апеляційний суд Черкаської області).

Рішенням Вищої Ради юстиції №236/0/15-12 від 21 лютого 2012 року призначений на посаду заступника голови апеляційного суду Черкаської області.

Рішенням Вищої Ради юстиції №796/0/15-12 від 21 червня 2012 року призначений на посаду голови апеляційного суду Черкаської області.

В період з червня 2012 року по червень 2019 року працював на посаді голови Апеляційного суду Черкаської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1516/0/15-19 від 04 червня 2019 року звільнений з посади судді Апеляційного суду Черкаської області у відставку.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25 червня 2019 року №68/19-вих/04-24/19 загальний стаж складає 30 років 3 місяці 22 дні.

З 26 червня 2019 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86%.

Відповідно до довідки №3479 від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і отримує довічне грошове утримання в розмірі 51792, 08 грн.

На лист ОСОБА_2 , Пенсійний фонд України в Черкаській області листом від 01 серпня 2019 року № 293/Б-10 повідомив, що до стажу роботи судді ОСОБА_1 було зараховано період з 20.05.1996 року по 09.07.2001 року на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду, з 10.07.2001 року по 14.04.2014 року на посадах судді, заступника голови апеляційного суду, голови апеляційного суду Черкаської області, з 17.04.2014 року по 18.04.2015 року на посаді голови апеляційного суду Черкаської області, з 07.05.2015 по 25.06.2019 року на посаді голови апеляційного суду Черкаської області.

16.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду з заявою про перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, оскільки визначаючи стаж, який дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання, відповідач, зважаючи на приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII), не включив до його складу половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби.

На заяву від 16 вересня 2019 року відділ з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомив, що 27 вересня 2019 року прийнято рішення по справі №971010302632 про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що на момент звільнення ОСОБА_1 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402).

Згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-УІ, суддя який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно вимогам ст. 135 Закону №2453-УІ, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-УІ, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки ОСОБА_1 призначений на посаду судді вперше у 1996 році, до набрання чинності Законом №245З-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

До загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової служби та половину строку навчання у вищому учбовому закладі.

Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № Ік/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно рішення Конституційного Суд України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності судців є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року № 20.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправним.

Разом з тим, адміністративний суд не обмежений у виборі відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру порушення такого права. Тому, суд виходячи з меж позовних вимог вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити щомісячне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у відмові призначення, здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді, зазначеній у довідці апеляційного суду Черкаської області №67/19-вих/04-24/19 від 15 червня 2019 року без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці починаючи з 26 червня 2019 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати щомісячного довічного грошового утримання до моменту здійснення перерахунку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1536грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Суддя П.Г. Паламар