Рішення № 86417975, 18.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3392/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2019 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом №69 від 24.10.2019, в якому просить стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 19504001,09 гривень та накласти арешт на кошти Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на розрахункових рахунках для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 19504001,09 гривень.

Позивач вказує, що за відповідачем станом на 01.10.2019 рахується податковий борг в розмірі 19504001,09 гривень по земельному податку з юридичних осіб, який визначений податковими деклараціями з плати за землю та штрафні санкції, нараховані на підставі податкових повідомлень - рішень. Самостійно податковий борг відповідачем не сплачений, тому покликаючись на вимоги Податкового кодексу України, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20.11.2019 до суду поступив Відзив на позовну заяву №5322 від 06.11.2019, в якому відповідач вказує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою Міністерства оборони України, являється неприбутковою організацією, внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій і фінансується за рахунок коштів державного бюджету України. Відповідно до ст.14 Закону України "Про Збройні сили України" КЕВ звільняється від сплати усіх видів податків. Також вказує на відсутність необхідного бюджетного фінансування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. спр. 68-73).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановивши фактичні обставини на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до корінця податкової вимоги форми "Ю" №113348-58 від 02.07.2019, загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 01.07.2019 становить 47218,87 гривень (арк. спр. 43).

Податковий борг в розмірі 19504001,09 грн по земельному податку з юридичних осіб, підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2019 рік, податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ш" №0065935805 від 16.04.2019, №0108755805 від 21.08.2019, №0045365605 від 29.07.2019, №0045375605 від 29.07.2019, №0054325605 від 05.09.2019, №0045355605 від 29.07.2019, №0045345605 від 29.07.2019, №0054245605 від 05.09.2019, №0054225605 від 05.09.2019, №0054305605 від 05.09.2019, розрахунком суми позовних вимог.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 56.11. ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Абзацом 1 п. 59.1. ст.59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1-95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з абз.1 п. 95.3. ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4. ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При цьому, згідно з п. 287.3. ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Щодо покликання відповідачем на відсутність необхідного бюджетного фінансування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, суд зазначає, що недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення від сплати податків, які, зокрема, самостійно узгодив податковими деклараціями з плати за землю.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі №822/3648/17 (адміністративне провадження №К/9901/48672/18).

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на кошти Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на розрахункових рахунках для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 19504001,09 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 94.6.2. п. 94.6. ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

При цьому суд зауважує, що обов`язковою умовою для накладення арешту є відсутність відповідного майна, яка має бути встановлена саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, в іншому разі, вимога про застосування арешту коштів є передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред`явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним. Отже, податковий орган мав право доводити факт відсутності майна у відповідача саме станом на вказаний час, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №826/10396/16.

Позивач вказує, що згідно інформаційної довідки № 173118618 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, не виявлено майна, яке згідно чинного законодавства може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначена інформаційна довідка № 173118618 датована 09.07.2019, тоді як контролюючий орган звертається до суду з цим позовом 25.10.2019, та розраховує суму позовних вимог станом на 01.10.2019. Податкова вимога №113348-58 складена 02.07.2019, по загальній сумі податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 01.07.2019.

Отже, недостатність майна була встановлена раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу.

Крім того, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутності у відповідача іншого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, зокрема, не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від нерухомого майна (різного роду устаткування, обладнання тощо); позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року по справі №825/2146/18.

При цьому, суд зазначає, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, податковий орган має право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків, що встановлено п.п. 20.1.33. п. 20.1. ст. 20 ПК України, проте, реалізація цього права можлива лише за умови наявності підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Згідно з п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Оскільки в межах спірних відносин позивач навіть не покликається на жодну з підстав, визначених п. 94.2. ст. 94 ПК України, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про накладення арешту на кошти Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на розрахункових рахунках.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року по справі №826/6657/18, від 28 серпня 2019 року по справі №825/2146/18, від 01 жовтня 2019 року по справі №825/2243/18.

Зазначене підтверджується також тим, що згідно п.3 розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року №632, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти не підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" №1934-XIІ, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

При цьому, згідно п. 5.2 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідач відповідно до вимог ПК України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не є звільненим від обов`язку сплати земельного податку. Таким чином, посилання відповідача на ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" №1934-XIІ є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі №822/3648/17, від 25 червня 2019 року по справі №826/6657/18, від 24 січня 2019 року по справі №826/10396/16, від 28 серпня 2019 року по справі №825/2146/18, від 28 серпня 2019 року по справі №825/2146/18 та від 01 жовтня 2019 року по справі №825/2243/18 і встановлених обставин у цій адміністративній справі, приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, оскільки відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом, не сплачений, а заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до його погашення, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Хмельницькій області №69 від 24.10.2019 задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький податковий борг в розмірі 19504001,09 (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот чотири тисячі одна гривня дев`ять копійок) гривень з розрахункових рахунків відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 грудня 2019 року

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957) Відповідач:Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 07928461) Головуючий суддя А.І. Петричкович