Ухвала суду № 86417610, 16.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/2761/19

16 грудня 2019 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головно управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає вона вимогам статей 160, 161, 171 КАС України.

Разом з тим, позовна заява не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, з огляду наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України - провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Стаття 122 КАС України встановлює строк звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивач 28.02.2019 року звернувся до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою №709 про призначення пенсії.

Рішенням №11 від 28.05.2019 року Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - відмовило.

Саме це рішення - є предметом оскарження у даній справі.

Зважаючи на подання даного позову до суду лише 04.12.2019 року, після прийняття Чортківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржуваного рішення №11 від 28.05.2019 року, - позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Однак, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач - не подав.

При цьому, щодо поширення шестимісячного строку звернення до суду на спори про призначення та/чи перерахунок пенсії, - суд зазначає наступне.

Верховний Суд, як і Велика Палата Верховного Суду, неодноразово звертали увагу на те, що немає строкового обмеження - саме стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непризначенням/непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. (Постанови від 19.03.2019 року у справі №806/1952/18, від 25.05.2016 року у справі № 164/1904/14-ц, від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17, від 30.10.2018 року у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17).

При цьому, у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017) зазначено, що застосовуючи строки у соціальній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист.

Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи.

У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі.

Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи незадоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

З наведеного суд приходить до висновку, що саме із дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, процесуальний закон (ст. 122 КАС України) передбачає початок перебігу строку звернення до суду.

Встановлений шестимісячний строк звернення до суду стосується саме цього моменту (звернення до суду за захистом права, про порушення якого дізналась особа у відповідний час) та не застосовується судом при встановленні строку виплати пенсії за попередні періоди (наявності чи відсутності підстав для застосування строків обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час).

Тобто, статті 122 та 123 КАС України стосуються виключно вирішення судом питання щодо дотримання процесуальних строків звернення до суду, та не стосуються питань, які мають надаватись при розгляді спору по суті: про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, нормами КАС України, які є чинними на даний час, визначено загальний шестимісячний строк звернення особи до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, з моменту, коли вона дізналась про порушення своїх прав, - який, як вже було зазначено вище, позивач, звернувшись до суду із даним позовом, пропустив.

Водночас, як видно із матеріалів позовної заяви, позивачем, всупереч положень частини 6 статті 161 КАС України, - не додано до адміністративного позову обов`язкової в такому випадку заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Відсутність вищезазначеної заяви, викладеної окремо, навіть з долученням до позову в його обґрунтування документів, отриманих пізніше, ніж винесене оскаржуване рішення, - не свідчать про наявність обставин, які з певних причин унеможливили подачу даного позову, та, в силу вищенаведених положень чинного процесуального законодавства, - позбавляє суд можливості самостійно вирішити питання про поновлення пропущеного строку, та, відповідно, позбавляє суд можливості за відсутності такої обов`язкової заяви - вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Окрім того, суд також звертає увагу на невідповідність позовної заяви частині 3 статті 161 КАС України, якою передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 3674-VI), - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи визначену підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI ставку судового збору за подання позову немайнового характеру фізичною особою (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та встановлений положенням абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць (1921 гривня), - позивач, ОСОБА_1 , при зверненні до адміністративного суду з даним позовоммав би сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 гривень (1921грн*0,4).

Позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Водночас, - заявлено окреме клопотання про звільнення від його сплати, з посиланням на ч.1 ст.133, ч.5 ст. 161 КАС України та статті 4, 8 Закону України "Про судовий збір".

В обґрунтування даного клопотання зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , офіційно ніде не працює, постійного доходу не має, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 34493 від 15 серпня 2019 року. Кошти, які він заощаджує та заробляє тимчасовими підробітками повністю витрачає на харчування, лікування та оплату комунальних та інших супутніх послуг. З моменту видачі вищевказаного документу, розмір матеріального забезпечення Позивача не змінився.

Разом з тим, належних документів на підтвердження сукупності обставин, наведених в клопотанні, визначених законом, до позову - не долучено.

Відповідно до положень частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми видно, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Отже, вирішуючи питання про звільнення позивача від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, - суд, враховує докази, подані на підтвердження майнового стану сторони.

Окрім того, відповідно до статті 8 зазначеного вище Закону № 3674-VI - враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно, положення Закону № 3674-VI аналогічно до положень КАС України визначають, що обов`язковою умовою для прийняття судом рішення про звільнення від сплати судового збору є майновий стан позивача та його неспроможність сплатити відповідні кошти, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану конкретної особи.

13 лютого 2018 року Велика Палата Верховного Суду в ухвалі № 800/533/17 висловила позицію про те, що доказами майнового стану особи можуть слугувати, зокрема, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній рік.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справа Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд зазначає, що долучені до позову відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 34493 - датовані 15 серпня 2019 року. Крім того, такі відомості стосуються - лише періоду з 4 кварталу 2018 року по 1 квартал 2019 року.

Відтак, вказані відомості не можуть бути прийняті судом до уваги як докази скрутного майнового стану позивача.

Доказів, які б підтверджували майновий стан позивача - саме на момент звернення до суду з позовом (в даному випадку - таким документом є довідка про доходи, отримана за попередній календарний рік, видана органом Державної фіскальної служби за місцем податкового обліку позивача), або інших доказів в обґрунтування вимоги про звільнення від сплати судового збору - позивачем ні до клопотання, ні до самої позовної заяви - не долучено.

Поряд з цим, ані посилання на певний факт, ані сам по собі факт непризначення/неотримання пенсії не позбавляє конкретну особу права та можливості отримання інших доходів, з яких може бути сплачений судовий збір.

Так само не може бути прийнято судом до уваги як беззаперечний доказ майнового стану позивача і видання Доручення для надання позивачу безоплатної вторинної допомоги №Т-608 від 23 серпня 2019 року Тернопільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження посилань на відсутність у позивача достатніх джерел доходу - унеможливлює розгляд клопотання про звільнення від сплати судового збору та вирішення питання про наявність правових підстав для звільнення позивача від його сплати чи зменшення розміру судового збору в залежності від його матеріального становища.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Недоліки позовної заяви позивачу необхідно усунути шляхом:

- подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення;

- подачі документів, які в установленому законом порядку засвідчать відсутність джерел доходів позивача за попередній календарний рік, які б давали змогу сплатити судовий збір, або сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у місті Тернополі, код отримувача 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA16899998000003431120608, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

3. Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.