Рішення № 86417167, 18.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. справа № 400/3153/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаВійськової частини А2183, вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини А2183 (надалі - відповідач або Військова частина А2183), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року;

- зобов`язати відповідача при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року.

Крім того, позивач просить відповідно до ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) допустити до негайного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача тат зобов`язання вчинити дії, а також відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов`язати відповідача, у встановлений судом строк, подати до суду звіт щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення із списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Крім того, відповідачем у період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація.

Ухвалою від 04.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відзив на позов відповідачем не поданий.

Натомість 22.10.2019 року та повторно 28.10.2019 року відповідач подав клопотання про роз`єднання позовних вимог. У клопотанні відповідач вказав: " ... Розглянувши матеріали адміністративного позову, військова частина А2183 вважає заявлені позовні вимоги такими, що пов`язані між собою та мають різний предмет позовних вимог, а відповідно мають бути роз`єднані в різні окремі адміністративні провадження".

Ознайомившись із клопотанням, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Отже, з даної норми вбачається, що основною метою роз`єднання позовних вимог є сприяння виконання завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, згідно ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно із ч. 2 ст. 172 КАС України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення позивача до суду є не виплата відповідачем індексації грошового забезпечення за певний період, а також не нарахування та не виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Заявлені вимоги випливають з одних і тих самих правовідносин, а саме права на грошове забезпечення та звернені до одного відповідача.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог, відсутні підстави для його задоволення.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 , яке видане 02.12.2015 року (а. с. 10).

В період з 22.01.1999 року по 01.07.2019 року позивач проходив військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині А2183.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.06.2019 року № 282 позивача звільнено з військової служби.

Наказом командира Військової частини А2183 № 166 від 01.07.2019 року позивач виключений із списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Первомайського ОМВК Миколаївської області.

В позові ОСОБА_1 зазначає, що при звільненні з військової служби, йому не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року.

24.06.2019 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому індексації грошового забезпечення за час проходження служби у військовій частині в період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року (а. с. 13).

Відповідач листом від 16.08.2019 року на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року, адже механізм виплати та нарахування індексації за минулі періоди не передбачено (а. с. 14).

24.06.2019 року позивач звернувся з рапортом до відповідача про виплату грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку, як учаснику бойових дій за час проходження служби у Військовій частині А2183 (а. с. 17).

Листом від 10.07.2019 року відповідач повідомив, що позивачу не виплачувалась грошова компенсація за невикористану соціальну відпустку, як учаснику бойових дій, в зв`язку з тим, що надання даної відпустки було призупинено в зв`язку з особливим періодом, який діє по даний час (а. с. 18).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 року № 504/96ВР, установлено такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 року № 426-VIII, доповнено Закон України "Про відпустки" статтею 16-2, до якої в подальшому відповідними Законами вносились зміни та яка станом на момент виникнення спірних відносин була викладена в наступній редакції: "Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік".

Згідно п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Частиною 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII передбачено право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до частини 17 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Частиною 18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

В силу вимог частини 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене в Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ та "Про оборону України" від 06.12.1991 року № 1932-ХІІ.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під особливим періодом розуміють період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача із списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2019 рік.

Судом встановлено, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів:

- безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;

- грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Проаналізувавши ознаки типової справи, зазначені Верховним Судом у рішенні від 16.05.2019 року (особа позивача, відповідача, підстава та предмет спору, аналогічні позовні вимоги позивача, відносини, що регулюються однаковими нормами права), суд дійшов висновку, що справа № 400/3153/19 є типовою справою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити такі виплати, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Аналогічний висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 825/874/17.

Крім того, така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду.

Так, при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

Щодо вимоги позивача про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.07.2019 року майору запасу ОСОБА_1 , виданої Військовою частиною А2183 16.08.2019 року за вих. № 846 (а. с. 16), позивачу не нараховано та не виплачено індексацію за період з січня 2016 року по листопад 2018 року.

Натомість за період з грудня 2018 року по липень 2019 року індексацію грошового забезпечення відповідачем нараховано.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по липень 2019 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року та зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, суд зазначає наступне.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 зазначеної постанови, вона набрала чинності з 01.01.2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01.03.2018 року.

Разом з тим, як вбачається з витягу з картки особового рахунку військовослужбовця за 2015-2019 роки майора ОСОБА_1 (а. с. 15), посадовий оклад позивача за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року збільшувався двічі, а саме з липня 2017 року та з березня 2018 року, тому суд не може застосувати для перерахунку та індексації грошового забезпечення базовий місяць - січень 2008 року.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, що в період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року відповідачем було встановлено базовий місяць, у суду відсутня можливість самостійно визначити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до вимог Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ належить до повноважень відповідача.

Крім того, позивач заявив клопотання про звернення до негайного виконання рішення суду для здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення відповідачем та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду у даній справі носить зобов`язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.

У позовній заяві позивач, також, просить застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Військової частини А 2183 подати, у встановлений судом строк, звіт про його виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини А2183 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, ЄДРПОУ 07660998) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2183 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, ЄДРПОУ 07660998) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року.

3. Зобов`язати Військову частину А2183 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, ЄДРПОУ 07660998) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.07.2019 року.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2183 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, ЄДРПОУ 07660998) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року.

5. Зобов`язати Військову частину А2183 (вул. Коротченка, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55202, ЄДРПОУ 07660998) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року відповідно до Закону України № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

6. У задоволенні вимоги про зобов`язання Військової частини А2183 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.07.2019 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, відмовити.

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз