Рішення № 86417070, 17.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005301

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнати протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивача протиправною;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.07.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести поновлення виплати пенсії позивачу з 27.08.2018 відповідно дл норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 по досягненні пенсійного віку та наявності 35 років страхового стажу призначено пенсію за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон. 27.02.2018 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 27.08.2018 і станом на день звернення до суду позивач призначеної пенсії не отримує. 21.06.2019 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, надіслав безпосередньо до відповідача нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії та нотаріально посвідчені копії необхідних документів. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2658/03.11-36 від 11.07.2019 позивачу відмовлено в поновленні випати пенсії, оскільки не було дотримано вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 21.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.11.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім цього, позивачу поновлено строк звернення до суду.

03.12.2019 за вх. №45840 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач у справі зазначив, що рішення про відмову у поновленні пенсії не приймалося. Відповідь на звернення представника ОСОБА_1 від 11.07.2019 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а носить лише інформативний характер, а отже, не може бути предметом оскарження дій чи бездіяльності управління. Крім цього, звернув увагу суду на те, що усі документи подано до органів ПФУ представником ОСОБА_1 - Меламедом В. Б., а не самою позивачкою. Факт того, що позивачка жива і поновлення пенсії повинно здійснитись саме особі, яка є живою - не встановлено. Подана позивачем апостильована заява про поновлення виплати пенсії не є належним документом, на підставі якого в органу Пенсійного фонду виникає обов 'язок та підстави для поновлення виплати пенсії. Враховуючи наведене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

03.12.2019 за вх. №45837 від відповідача надійшло клопотання по залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

12.12.2019 за вх. №4161ел від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказано, що відповідач листом № 2658/03.11-36 від 11.07.2019 фактично відмовив позивачу в поновленні виплати пенсії. Крім цього, наведено доводи на спростування позиції відповідача.

Ухвалою суду від 17.12.2019 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 Кодексу України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненні пенсійного віку було призначено пенсію за віком (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , а.с.84), яка виплачувалась їй до виїзду за кордон. 27.02.2018 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 27.08.2018 позивач призначеної пенсії не отримує.

21.06.2019 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, надіслав безпосередньо до відповідача нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії та нотаріально посвідчені копії необхідних документів (а.с.50-54).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №2658/03.11-36 від 11.07.2019 позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії, оскільки не було дотримано вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії. Крім цього вказано, що згідно з пунктом 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідач, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.08.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

Отже суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як громадянка України має право на виплату призначеної їй пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Тобто п. 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.

Матеріалами справи підтверджується, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 21.06.2019 звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем. За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 1.5 Порядку №22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії, суд вважає безпідставним.

Згідно з п. 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (п. 2.22 Порядку).

Відповідно до ст. 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Системно проаналізувавши наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №2658/03.11-36 від 11.07.2019 позивачу протиправно відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Разом з тим суд вважає помилковими доводи представника позивача про те, що лист відповідача № 2658/03.11-36 від 11.07.2019 є рішенням пенсійного органу. Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Водночас вказаною нормою не передбачено, що відмовляючи у поновленні виплати пенсії орган Пенсійного фонду також приймає рішення.

Відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною відмови відповідача, оформленої листом №2658/03.11-36 від 11.07.2019, у поновленні позивачці пенсії за віком.

Враховуючи способи захисту порушених прав, а також повноваження суду при вирішенні справи, суд вважає ефективним способом захисту порушених прав позивача визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непоновлення виплати пенсії за віком позивачу та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи питання щодо дати поновлення позивачці пенсії, суд зазначає, що згідно з п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (п. 1.7 Порядку № 22-1).

При цьому згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів протягом 10 днів з моменту звернення.

Таким чином поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється на підставі звернення особи із заявою. Водночас днем звернення за поновленням виплати пенсії є день прийняття пенсійним органом такої заяви з усіма необхідними документами.

Оскільки заява позивача про поновлення виплати пенсії прийнята пенсійним органом 21.06.2019, що підтверджується листом №2658/03.11-36 від 11.07.2019, а законних підстав для відмови у її задоволенні судом не встанолено, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав та інтересів позивачки відповідача необхідно зобов`язати поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії з 21.06.2019, тобто з моменту отримання пенсійним органом відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №441/1239/17.

Однак на переконання суду, не можуть бути задоволені позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації та компенсацією втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

Водночас, як визначено частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV, до якої відсилає ч. 2 ст. 49 цього Закону, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон № 2050-III) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

Так статтями 1, 2 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.

Використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 року у справі №21-2003а16.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Як зазначив Верховний Суд у рішенні від 10.04.2019 (справа № 686/13725/17), правове значення при виплаті компенсації має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Крім того, вимога щодо проведення індексації при поновленні виплати пенсії не підлягає задоволенню з огляду на те, що порядок індексації та перерахунку пенсій визначений ст. 42 Закону № 1058-IV. Однак питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця, належить до компетенції органу Пенсійного фонду при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки спір в цій частині фактично не існує, а нарахування компенсації втрати частини доходів відбувається разом із виплатою пенсії за минулий період, яка в цьому випадку ще не перерахована.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, оцінивши долучені до матеріалів справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлену листом №2658/03.11-36 від 11.07.2019, у поновленні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за заявою від 21.06.2019.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) з 21.06.2019 поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2019.

Суддя Кравців О.Р.